10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 243/7925/16-ц
провадження № 61-18871св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Фонд державного майна України,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2016 року, ухвалене у складі судді Кузнецова Р. В., та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 січня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Будулуци М. С., Канурної О. Д., Санікової О. С.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася із позовом до Фонду державного майна України про стягнення індексації заробітної плати.
У позовній заяві посилалась на те, що з 8 липня 1977 року по 22 червня 2001 року вона працювала у Відкритому акціонерному товаристві «Содовий завод»
(далі - ВАТ «Содовий завод»).
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 1997 року у справі № 2-3071-97 за її позовом з ВАТ «Содовий завод» стягнено заборгованість із заробітної плати у сумі 1 154,11 грн, яка виплачена у травні 2016 року.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 серпня 2016 року з ВАТ «Содовий завод» на її користь стягнено індексацію заробітної плати у сумі 13 477,81 грн та середній заробіток у сумі 27 312,61 грн.
Виконавчий лист за рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 серпня 2016 року передано ліквідаційній комісії ВАТ «Содовий завод» та прийнято до виконання.
14 вересня 2016 року вона отримала довідку ліквідатора, в якій зазначено про неможливість виконання рішення суду.
Посилаючись на те, що частка державної власності у ВАТ «Содовий завод» складає 100 %, позивач відповідно до положень статей 619 та 625 ЦК України вважає, що Фонд державного майна України несе субсидіарну відповідальність за невиконання боржником ВАТ «Содовий завод» зобов'язання за цим судовим рішенням, та просила на підставі положень Конституції України, статей 116, 117, 221, 232, 233, 237-1 КЗпП України стягнути з Фонду державного майна України на її користь індексацію заробітної плати у сумі 13 477,81 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Фонду державного майна України про стягнення індексації заробітної плати відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Фонд державного майна України на підставі статті 619 ЦК України не несе субсидіарну відповідальність за боргами ВАТ «Содовий завод». Правовідносини, які виникли між ВАТ «Содовий завод» та Фондом державного майна України, є правовідносинами засновника та створеного ним товариства, за якими засновник не відповідає за боргами товариства, а товариство не відповідає за боргами засновника.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 січня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, оцінивши надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом з урахуванням обставин, якими обґрунтовані вимоги та заперечення, правильно застосував правові норми і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості із індексації заробітної плати з Фонду державного майна України, оскільки відповідач не є органом управління та законом не передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність Фонду Державного майна України поряд з відповідальністю ВАТ «Содовий завод» щодо виплати індексації заробітної плати; окрім цього відповідач не є правонаступником товариства та належним відповідачем у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У лютому 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове про задоволення позову.
На думку заявника, висновок судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог помилковий, оскільки не враховано положення статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно з якою держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державне підприємство. Фонд державного майна України є належним відповідачем у справі, який несе субсидіарну відповідальність згідно статті 619 ЦК України та статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від Фонду державного майна України до Верховного Суду не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та ухвалою цього ж суду від 13 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд
(стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій.
Судами встановлено, що з 16 травня 1977 року по 2 лютого 2001 року ОСОБА_4 працювала у ВАТ «Содовий завод».
На час звільнення у ВАТ «Содовий завод» існувала перед ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати у сумі 1 154,11 грн, яку стягнено рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 22 жовтня 1997 року і яка була виплачена позивачу у травні 2016 року.
Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 25 серпня 2016 року з ВАТ «Содовий завод» стягнено на користь ОСОБА_4 індексацію заробітної плати за період з 1 липня 1997 року по 1 травня 2016 року у сумі 13 477,81 грн.
Відповідно до довідки № 01-23/577 від 14 вересня 2016 року, виданої ліквідатором ВАТ «Содовий завод», рішення суду від 25 серпня 2016 року про стягнення індексації у сумі 13 477,81 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 27 312,61 грн виконати неможливо, оскільки заборгованість ВАТ «Содовий завод» із заробітної плати станом на 1 вересня 2016 року складає 4 080 тисяч гривень і постановою Господарського суду Донецької області від 4 вересня 2003 року товариство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права
Відповідно до статті 176 ЦК України держава не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державні підприємства, установи, організації.
Згідно з частинами другою та третьою статті 167 ЦК України держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь у їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 81 ЦК України юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення і правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.
Судами встановлено, що засновником ВАТ «Содовий завод» є держава в особі Фонду державного майна України.
Вказане товариство не є юридичною особою публічного права (державним підприємством), тому положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» щодо гарантування державою виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з боржника - державного підприємства - на спірні правовідносини не поширюються.
У зв'язку з наведеним судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не застосовано до спірних правовідносин статтю 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Крім того, стаття 4 вказаного Закону передбачає, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених ним, а не шляхом звернення з новим позовом до Державної казначейської служби України про стягнення коштів.
Відповідно до статті 152 ЦК України акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать (крім випадків, установлених законом).
Згідно з частиною першою та другою статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовиться задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього у розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
Також відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 серпня 2018 року у справі № 243/3451/17 про стягнення індексації заробітної плати зроблено висновок, що ВАТ «Содовий завод» є акціонерним товариством, яке самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, між сторонами у справі не існувало будь-яких зобов'язань, тому суд, відмовляючи у позові, правильно виходив із відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 619 ЦК України, на Фонд державного майна України через невиконання ВАТ «Содовий завод» судового рішення, ухваленого під час процедури банкрутства останнього.
Тлумачення статті 619 ЦК України свідчить, що субсидіарна відповідальність має місце тільки у випадку, коли вона встановлена договором або законом. Якщо субсидіарна відповідальність передбачена договором, то додатковий боржник добровільно зобов'язується перед кредитором нести відповідальність у разі порушення зобов'язання основним боржником. Законом субсидіарна відповідальність покладається на особу незалежно від її волі.
Встановивши, що відсутні підстави для покладення субсидіарної відповідальності на Фонд державного майна України у дійсній справі, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним касаційний суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 січня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний