Ухвала
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 186/617/18
провадження № 61-8025ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», подану Криловою Оленою Леонідівною, на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від
22 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від
05 березня 2019 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У квітні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»», зараз акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 47 690,37 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 28 лютого 2011 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку з визначенням розміру процентної ставки та строків виконання зобов'язання за даним договором. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видав позичальнику кредитну картку з відповідним лімітом. Позичальник свої обов'язки системно не виконував, у зв'язку з чим станом на 31 березня 2018 року утворилася заборгованість. Посилаючись на порушення умов кредитного договору, у зв'язку з чим виникла необхідність захисту свого порушеного права, позивач звернувся до суду з зазначеними позовними вимогами.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2018 року в задоволені позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу АТКБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від
22 жовтня 2018 року залишено без змін.
17 квітня 2019 року через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду звернулося АТ КБ «ПриватБанк» з касаційною скаргою, яка підписана Криловою О. Л., в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 січня 2019 році встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 1 921,00 грн.
Предметом позову у справі № 186/617/18 є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 47 690,37 грн.
Таким чином ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 192 100,00 грн (1 921,00 грн х 100).
У касаційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» ? Крилова О. Л. зазначає, що судові рішення у даній справі підлягають касаційному оскарженню відповідно до підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, а саме: касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами попередніх інстанцій проігнорована усталена практика Верховного Суду; справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором відносно своєчасного повернення кредитних коштів тягне загрозу повернення банком залучених коштів вкладникам та ставить під загрозу репутацію банка, що перешкоджає стабільній роботі АТ КБ «ПриватБанк», обмежує права та порушує майнові інтереси банка.
Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і те, що справа має виняткове значення для учасника справи.
Посилання заявника у касаційній скарзі на пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є безпідставними.
Малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN,
№ 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскаржене судові рішення прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що справа в силу вимог закону є малозначною, клопотання АТ КБ «ПриватБанк», подане Криловою О. Л., про поновлення строку на касаційне рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року, Верховним Судом не розглядається.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», подану Криловою Оленою Леонідівною, на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. П. Курило