Ухвала
15 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 361/1232/18
провадження № 61-6592ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору від 07 травня 2012 року № б/н відповідач отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач не виконав зобов'язань за кредитним договором, тому, позивач просив стягнути із відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 31 779,83 грн та судові витрати у розмірі 1762,00 грн.
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
26 березня 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», що є правонаступником позивача подало до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості у розмірі 31 779,83 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що зазначена справа має для нього виняткове значення, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором перешкоджає стабільній роботі банку, обмежує його права та майнові інтереси є безпідставними, оскільки заявником не наведено логічного обґрунтування таким твердженням, а саме, яким чином заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 779,83 грн перешкоджає стабільній роботі банку, який за інформацією Національного банку України за рівнем доходів є одним із найуспішніших банків України.
Доводи заявника про те, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки висновки судів у цій справі суперечать висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц є безпідставними, оскільки у наведеній заявником постанові Верховного Суду та оскаржуваних судових рішеннях встановлено різні фактичні обставини справи.
Сам по собі факт неправильного, на думку заявника, вирішення судами справи не є підставою для касаційного перегляду судових рішень у малозначній справі згідно з вимогами підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак