Ухвала
22 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 761/15987/16-ц
провадження № 61-34810св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Актабанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Махлай Л. Д., Мазурик О. Ф.
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Актабанк» (далі - ПАТ «Актабанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що28 квітня 2012 між ПАТ «Актабанк» та ОСОБА_4 укладений договір про комплексне обслуговування карткового рахунку та банківської платіжної картки № 150143 (далі - договір від 28 квітня 2012 року № 150143).
Згідно з умовами підпункту 1.1.1 договору від 28 квітня 2012 року № 150143 позивач відкрив відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_1 у валюті «Гривня» на умовах тарифного пакету «Киевский VIP», що діяв на момент укладання договору, який розміщений на сайті www.aktabank.com та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку. Позивач надав відповідачу платіжну карту типу «Visa Infinitе».
12 червня 2014 року ПАТ «Актабанк» встановлений кредитний ліміт у сумі 160 000,00 грн, що підтверджується випискою із карткового рахунку № НОМЕР_1.
Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором, проте відповідач не здійснює погашення кредиту та сплату нарахованих процентів за користування кредитом в обумовлені договором від 28 квітня 2012 року № 150143 та правилами строки.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд стягнути із відповідача заборгованість за договором від 28 квітня 2012 року № 150143 у розмірі 250 732,83 грн, яка складається із простроченого кредиту - 160 000,00 грн, простроченої заборгованості із відсотків - 90 732,83 грн, а також суму сплаченого судового збору.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ «Актабанк» заборгованість за договором від 28 квітня 2012 року № 150143 у розмірі 250 732,83 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором від 28 квітня 2012 року № 150143не виконав, у зв'язку із чим у нього утворилася заборгованість за тілом кредиту та відсотками, то така заборгованість має бути стягнута у судовому порядку.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 відхилено. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 рокузалишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд обґрунтовано виходив із доведеності позову та наявності передбачених статтями 526, 611, 1050, 1054 Цивільного кодексу України підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки, як встановив суд, відповідач не виконував належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що між сторонами не укладався договір овердрафту, грошові кошти позивач у кредит не надавав, тобто кредитні відносини між сторонами відсутні. Судами не досліджувався договір від 28 квітня 2012 року № 150143 на предмет нікчемності, недійсності, фальшивості, позивачем не надано оригінал цього договору. Постановою правління Національного банку України «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних цінностей» від 30 травня 2014 року № 328 передбачено, що банки зобов'язанні обмежити видачу готівкових коштів в національній валюті в поточних (у тому числі карткових) та депозитних рахунках клієнтів через каси та банкомати у межах до 150 000,00 грн на добу на одного клієнта, а тому враховуючи такі обмеження банк не зміг би провести операцію із видачі грошових коштів у сумі 156 450,00 грн, а відповідач отримати ці кошти. Позовну заяву подано особою, яка не мала належним чином оформлених повноважень на це. Суд незаконно в односторонньому порядку збільшив процентну ставку за договором від 28 квітня 2012 року № 150143 без повідомлення відповідача, що є порушенням прав останнього. Позивачем не надано доказів розміщення правил та умов кредиту на сайті; таке розміщення є порушенням вимог законодавства про захист прав споживачів, вимог письмового повідомлення про сукупну вартість кредиту. Відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції.
У лютому 2019 року від ОСОБА_4 надійшли доповнення до касаційної скарги, у яких він вказує на необхідність врахування висновків Верховного Суду у аналогічних справах, які мітяться у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 201/8382/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 761/29592/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 718/634/16-ц, від 28 лютого 2018 року у справі 752/7526/15-ц.
У квітні 2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, у яких заявник просить відхилити указану касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувана цивільна справа та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного суду від 20 червня 2018 року залучено ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» як правонаступника ПАТ «Актабанк» до участі у цій справі.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини п'ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертоюстатті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Актабанк» до ОСОБА_4про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак
С. О. Погрібний
Г. І. Усик