Ухвала
22 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 465/10830/13-ц
провадження № 61-34670св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Львівська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розподіл часток.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 належить на праві приватної спільної часткової власності (по 1/2 кожній) квартира АДРЕСА_1, квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3.
За згодою відповідачів він орендував зазначені квартири, провів їх реконструкцію під офіси, внаслідок чого були створені нові нежитлові приміщення. Всі роботи виконувалися за його рахунок, зокрема, ним влаштовано антресоль та внутрішні сходи, у результаті чого, приміщення по АДРЕСА_2 стало дворівневим, замінено вікна та двері, замінено електромережі та мережі водопостачання та водовідведення, поштукатурено, пошпакльовано та пофарбовано стіни, зроблено стяжку на підлозі, встановлено плитку, нове сантехнічне обладнання.
Враховуючи викладене позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати за ним право власності на: 1/3 частини нежитлового приміщення загальною площею 66,2 кв. м, що позначене на технічному паспорті під індексами 4-1,4-2,4-3,4-4,4-5,4-6 із коморою в підвалі площею 5,0 кв. м у будинку АДРЕСА_1; 1/3 частини нежитлового приміщення загальною площею 36,2 кв. м, що позначене на технічному паспорті під індексами 4-1,4-2,4-3 із коморою в підвалі площею 14,0 кв. м у будинку АДРЕСА_3; 1/3 частини нежитлового приміщення загальною площею 87,6 кв. м, що позначене на технічному паспорті під індексами 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-6 у будинку АДРЕСА_2.
У грудня 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_7 про виселення та визнання права власності.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що вони передали в оренду ОСОБА_7, для ведення підприємницької діяльності до 01 вересня 2013 року приміщення по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, та АДРЕСА_2. По закінченню строку дії договору оренди вони не мали наміру його продовжувати і відповідно 03 вересня 2013 року та 10 вересня 2013 року звернулися до ОСОБА_7 із листом про повернення орендованих приміщень. У відповідь на їх вимоги ОСОБА_7 заявив, що звільняти орендовані приміщення не збирається, оскільки він вклав у реконструкцію приміщень власні кошти і вимагає частку у цих приміщеннях.
З урахуванням викладеного позивачі за зустрічним позовом просили: визнати за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 право приватної спільної часткової власності (по 1/2 частини кожному): на нежитлове приміщення загальною площею 66,2 кв. м, що позначене в технічному паспорті під індексами 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6 із коморою в підвалі площею 5,0 кв. м по АДРЕСА_1; на нежитлове приміщення площею 36,6 кв. м, що позначене в технічному паспорті під індексами 4-1, 4-2, 4-3 із коморою в підвалі площею 14,0 кв. м у будинку по АДРЕСА_3; на нежитлове приміщення загальною площею 87,6 кв. м, що позначене в технічному паспорті під індексами 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6 у по АДРЕСА_2 та виселити ОСОБА_4 з вказаних нежитлових приміщень.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2013 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено: Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 право приватної спільної часткової власності (по 1/2 частини кожному) на: нежитлове приміщення загальною площею 66,2 кв. м, що позначене в технічному паспорті під індексами 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6 із коморою в підвалі площею 5,0 кв. м по АДРЕСА_1; нежитлове приміщення площею 36,6 кв. м, що позначене в технічному паспорті під індексами 4-1, 4-2, 4-3 із коморою в підвалі площею 14,0 кв. м по АДРЕСА_3; нежитлове приміщення загальною площею 87,6 кв. м, що позначене в технічному паспорті під індексами 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6 по АДРЕСА_2. Виселено ОСОБА_4 із вказаних нежитлових приміщень.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що відмова ОСОБА_4 від звільнення орендованих приміщень та заявлення прав на частку в орендованому майні порушує передбачене статтею 316 ЦК України право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на це майно.
Львівська міська рада, яка не брала участі у справі подала апеляційну скаргу.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову. Рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 залишено без змін.
Апеляційний суд скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у 2012-2013 роках без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи та належно затверджених проектів, без відома та згоди територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради переобладнали приміщення трьох квартир, змінивши їх цільове призначення. Пред'являючи позов про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначили відповідачем у справі, лише фізичну особу ОСОБА_4, а суд першої інстанції у порушення статті 33 ЦПК України 2004 року не вирішив питання про його заміну на належного відповідача, чи залучення із власної ініціативи у порядку, передбаченому частиною другою статті 35 ЦПК України 2004 року, відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, та відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контрою для надання висновків на виконання її повноважень і дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У жовтні 2017 року ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції незаконно поновив строк для подання апеляційної скарги Львівській міській раді. Судом неправильно застосовані положення статті 376 ЦК України. Судовим рішенням суду першої інстанції не порушені жодні права Львівської міської ради, оскільки первинний спір стосувався не окремо стоячого об'єкта нерухомого майна на земельній ділянці, що перебувала У власності чи користуванні територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, а стосувався приватної власності та правового режиму майна окремих квартир, що знаходилися у багатоповерховому будинку.
У березні 2018 року на адресу суду від прокуратури Львівської області надійшов відзив на касаційну скаргу, згідно з яким ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у 2012-2013 роках без відповідних документів які дають право виконувати будівельні роботи та належно затверджених проектів, самовільно переобладнали приміщення трьох квартир у м. Львові під нежитлові приміщення (офіси та магазини), змінивши їх цільове призначення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року відкрито провадження у справі та надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справупередано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини п'ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про поділ часток та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про виселення та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017року призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак
С. О. Погрібний Г. І. Усик