Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 2-2455/11
провадження № 61-14782св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.
(суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідачі - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Національного банку України на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 16 червня 2011 року у складі судді Середи А. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області
від 05 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником будівлі депо для ремонту тепловозів на АДРЕСА_1, що в цілому складається з будівлі депо для ремонту тепловозів літ. «А, а, а1» на підставі договору купівлі-продажу від 08 вересня 2004 року.
Згідно з договором оренди землі від 23 квітня 2007 року позивачу передана в оренду строком на один рік земельна ділянка несільськогосподарського призначення для реконструкції будівлі депо для ремонту тепловозів за вказаною адресою.
За час користування земельною ділянкою та будівлями ОСОБА_1 самочинно було переобладнано будівлю депо для ремонту тепловозів під цех № 1 з металообробки та складання металоконструкцій літ. «А, а, а1» площею 148,8 кв. м, літ. «А1» - 49,6 кв. м, літ «а2» - 49,2 кв. м, літ. «Г, г, г1» - 397,5 кв. м, літ. «Д» - 9,3 кв. м, літ. «Ж, Ж1, Ж2, ж3» - 580,6 кв. м. Проте, дозволу від Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на виконання робіт не отримував. Згідно з отриманими висновками Державний пожежний нагляд міста Кременчука та Кременчуцький відділ охорони навколишнього природного середовища не заперечували проти експлуатації будівлі депо для ремонту тепловозів, яка була реконструйована під адміністративно-виробничу, виробничо-побутову та виробничо-складську будівлі, які розташовані на АДРЕСА_1.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на самовільно переобладнану будівлю депо для ремонту тепловозів під цех № 1 з металообробки та складання металоконструкцій літ. «А, а, а1» площею 148,8 кв. м, літ. «А1» - 49,6 кв. м, літ «а2» - 49,2 кв. м, літ. «Г, г, г1» - 397,5 кв. м, літ. «Д» - 9,3 кв. м, літ. «Ж, Ж1, Ж2, ж3» - 580,6 кв. м, яке розташоване на АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 січня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - самовільно переобладнану будівлю депо для ремонту тепловозів під цех № 1 з металообробки та складання металоконструкцій літера «А, а, а1» площею 148,8 кв. м, літера «А1» - 49,6 кв. м, літера «a2» - 49,2 кв. м, літера «Г, г, г1» - 397,5 кв. м, літера «Д» - 9,3 кв. м, літера «Ж, Ж1, Ж2, ж3» - 580,6 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до вимог частин першої, п'ятої статті 376 ЦК України позов є обґрунтованим, тому підлягає задоволенню.
Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 січня 2008 року в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
У березні 2011 року Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 січня 2008 року.
Заява мотивована тим, що під час розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що він у передбаченому законом порядку звертався до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (далі - ІДАБК) за прийняттям закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію та видачею сертифіката відповідності закінченого будівництвом об'єкта державним будівельним нормам (далі - ДБН), стандартам і правилам, хоча відповідно до діючого законодавства залучення цього державного органу до участі в розгляді справи про визнання права власності на нерухоме майно є обов'язковим, тому що саме цим органом державної влади може бути надана оцінка відповідності державним будівельним нормам і правилам. Про те, що позивачем акт готовності об'єкта до експлуатації не погоджувався, стало відомо
22 березня 2011 року відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області. Отже, нерухоме майно, на яке було визнано право власності за позивачем, в експлуатацію не вводилось, сертифікат відповідності на зазначене нерухоме майно позивачу не видавався, тому це є підставою для перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Посилаючись на те, що погодження акта готовності об'єкта до експлуатації на спірне нерухоме майно є істотною обставиною для вирішення спору по суті, так як його відсутність унеможливлює подальше введення спірного нерухомого майна до експлуатації, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області просив суд задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 січня
2008 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05 травня 2011 року заяву Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 січня 2008 року задоволено.
Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 січня 2008 року скасовано. Справу призначено до розгляду в загальному порядку.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обставини, викладені Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області у заяві є істотними для справи, рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 січня 2008 року постановлено судом без врахування вказаних обставин, а тому є таким, що ухвалено з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 16 червня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, оскільки Державний пожежний нагляд міста Кременчука та Кременчуцька міська санітарно-епідеміологічна станція (далі - Кременчуцька МСЕС) погодили і надали свої висновки про можливість експлуатації самочинно побудованих будівель на АДРЕСА_1 та визнання права власності на цей об'єкт за ОСОБА_1, проте не є достатньою підставою для визнання права власності на новостворене нерухоме майно на підставі статей 331, 376 ЦК України.
Не погоджуючись з рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 16 червня 2011 року, Національний банк України (далі - НБУ) оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 05 лютого 2018 року рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 16 червня 2011 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області за погодженням акта готовності об'єкта до експлуатації на самочинно збудоване нерухоме майно - самовільно переобладнану будівлю депо для ремонту тепловозів під цех № 1 з металообробки та складання металоконструкцій не звертався, Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області акт готовності не погоджувався, тому висновки суду першої інстанції є обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі НБУ просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області
від 18 січня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді заяви про перегляд рішення суду нововиявлені обставини були відсутні. Крім того, відповідно до частини першої статті 366 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) ухвала суду про задоволення заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами оскарженню не підлягає. Крім того, відповідно до частини другої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Отже, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є такими, що не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 28 березня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником будівлі депо для ремонту тепловозів на АДРЕСА_1, що в цілому складається з будівлі депо для ремонту тепловозів літ. «А, а, а1» на підставі договору купівлі-продажу від 08 вересня 2004 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
23 квітня 2007 року між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого останньому передана в оренду строком на один рік земельна ділянка площею 2 655 кв. м несільськогосподарського призначення для реконструкції будівлі депо для ремонту тепловозів на АДРЕСА_1.
За час користування земельною ділянкою та будівлями ОСОБА_1 самочинно переобладнав будівлю депо для ремонту тепловозів під цех № 1 з металообробки та складання металоконструкцій літ. «А, а, а1» площею 148,8 кв. м, літ. «А1» - 49,6 кв. м, літ «а2» - 49,2 кв. м, літ. «Г, г, г1» -
397,5 кв. м, літ. «Д» - 9,3 кв. м, літ. «Ж, Ж1, Ж2, ж3» - 580,6 кв. м.
Дозволу від Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на виконання робіт позивач не отримував.
Відповідно до висновку Державного пожежного нагляду міста Кременчука від 08 листопада 2007 року останній не заперечує проти введення в експлуатацію виробничої будівлі (реконструйоване колишнє депо тепловозів), виробничо-побутової, виробничо-складської будівлі на проїзді Галузевому, 74 в Автозаводському району міста Кременчука Полтавської області при умові дотримання протипожежних вимог діючих ДБН та правил пожежної безпеки під час підготовки приміщень до експлуатації та виконання приписів державного пожежного нагляду.
Також, згідно з листом Кременчуцької СЕС Полтавської області
від 08 листопада 2007 року остання погоджує експлуатацію будівель депо з ремонту тепловозів, які були реконструйовані під адміністративно-виробничу, виробничо-побутову та виробничо-складську будівлю на земельній ділянці на АДРЕСА_1, що знаходиться у користуванні ОСОБА_1
Відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 22 березня 2011 року інформація стосовно погодження акта готовності об'єкта до експлуатації переобладнаної будівлі депо для ремонту тепловозів під цех
№ 1 з металообробки та складання металоконструкцій, що розташований на АДРЕСА_1, у останнього відсутня.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно зі статтею 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК України), землекористувачі (стаття 95 ЗК України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 102-1 ЗК України) або з інших передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
Відповідно до статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Частиною першою статті 366 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) визначено, що ухвала суду про задоволення заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами оскарженню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно переобладнану будівлю депо для ремонту тепловозів під цех № 1 з металообробки та складанню металоконструкцій.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 звертався в установленому законодавством порядку до ІДАБК з питання надання дозволу на виконання будівельних робіт, також не вбачається, що йому було відмовлено у наданні такого дозволу, що є підставою звернення до суду.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»
(у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду від 16 червня 2011 року) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Разом з тим, 25 вересня 2007 року відносно ОСОБА_1 складено протокол № 1 про адміністративне правопорушення у сфері містобудування, яким встановлено, що роботи з реконструкції та монтажу виконані без дотримання відповідного дозволу ДАБК та без затвердження проектної документації, виробнича база експлуатується без введення в експлуатацію актом державної приймальної комісії.
Згідно з постановою № 1 у справі про адміністративне правопорушення у сфері містобудування від 26 вересня 2007 року на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 170 грн за порушення Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України від 05 грудня 2000 року № 273 (далі - Положення № 273 (у редакції, чинній момент виникнення спірних правовідносин)).
Переглядаючи справу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача вбачається явне порушення порядку прийняття спірного об'єкта нерухомого майна до експлуатації, оскільки нерухоме майно, на яке було визнано право власності за позивачем, останнім в експлуатацію не вводилось, сертифікат відповідності на зазначене нерухоме майно не видавався.
Апеляційний суд, встановивши, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів звернення позивача до відповідних органів з питання надання дозволу на виконання будівельних робіт, та врахувавши, що погодження Державного пожежного нагляду міста Кременчука та Кременчуцької МСЕС про можливість експлуатації об'єкту нерухомості позивачем, не є підставою для визнання права власності на спірний об'єкт, погодився про відсутність правових підстав для задоволення позову.
З вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів Верховного Суду не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до частин другої, третьої статті 365 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами), розглянувши заяву, суд своєю ухвалою або задовольняє заяву і скасовує рішення, ухвалу суду чи судовий наказ у зв'язку з нововиявленими обставинами або відмовляє у її задоволенні у разі необґрунтованості заяви. Після скасування рішення, ухвали суду або судового наказу справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами) та частини четвертої статті 10 ЦПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У справі «Науменко проти України» (рішення від 09 листопада 2004 року) Європейський суд з прав людини повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 параграф 1 Конвенції повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Перегляд не може розглядатися як прихована апеляція, і сама можливість двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відхилення від цього принципу можливе тільки, коли воно спричинене незалежними і непереборними обставинами.
Аналогічна позиція також викладена Європейським судом з прав людини
у рішеннях у справах «Бочан проти України» (від 03 травня 2007 року)
та «Совтрансавто Холдінг проти України» (від 25 липня 2002 року).
Також, у справі «Желтяков проти України» (від 09 вересня 2011 року) Європейський суд з прав людини вказує, що право на справедливий розгляд судом гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії», від 28 листопада 1999 року).
Отже, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами) суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У касаційній скарзі НБУ вказував на відсутність нововиявлених обставин у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до вимог частини другої статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами) нововиявлені обставини - істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Як вбачається із заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, вона не містить обставин, які є нововиявленими, оскільки процесуальні недоліки справи (неналежне повідомлення учасників судового розгляду, що перешкодило їм взяти участь у судовому засіданні; неналежне дослідження обставин справи; неналежне сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи тощо) не можуть вважатися нововиявленими обставинами. Такі обставини можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, однак в апеляційному порядку рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 січня 2008 року не переглядалось.
Керуючись принципами верховенства права та юридичної визначеності, колегія суддів Верховного Суду вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі за нововивленими обставинами є необґрунтованими. Вирішуючи питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами, суд не врахував, що перегляд кінцевого і обов'язкового рішення суду тільки з метою нового слухання і вирішення справи, за відсутності нововиявлених обставин, є недопустимим.
Враховуючи, що ухвала Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05 травня 2011 року не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, НБУ оскаржив в цілому до апеляційного суду рішення суду першої інстанції та вказану ухвалу, не погоджуючись з їх прийняттям.
Доводи касаційної скарги є обґрунтованими.
Враховуючи вказане, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є такими, що підлягають скасуванню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути вказані недоліки і перевірити доводи відповідача, оскільки вони потребують встановлення обставин, які не були встановлені судом.
Оскільки судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи зазначене, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити частково.
Ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05 травня 2011 року, рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 16 червня 2011 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 05 лютого 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко
І. М. Фаловська