Справа № 347/1371/17
Провадження № 2/347/8/19
19 квітня 2019 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - Гордія В.І.,
з секретарем - Корбутяк Н.М.,
з участю представників - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косові справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Космацької сільської ради, третя особа без заявлення самостійних вимог: приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними заповітів та визнання права на спадкування
та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6»юка ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання частково недійсними заповітів, усунення від спадкування та визнання права на спадкування,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Космацької сільської ради, третя особа без заявлення самостійних вимог: приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними заповітів та визнання права на спадкування, а ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6»юка ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання частково недійсними заповітів, усунення від спадкування та визнання права на спадкування.
Позивач ОСОБА_6»юк М.В. та його представники ОСОБА_8 та ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилися, представник ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, зустрічний позов не визнає, та просить справу розглядати без його участі. Однак, в попередніх судових засіданнях позивач позов підтримав, суду пояснив та позовній заяві і заяві про уточнення позовних вимог зазначив, що він народився у селі Космач Косівського району Івано-Франківської області. Його батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_9 проживали у житловому будинку № 126 по вул. І. Франка у с. Космач Косівського району Івано-Франківської області. Даний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами належав батькам на праві спільної сумісної власності як подружжю, але право власності було зареєстровано на маму ОСОБА_9. До складу цього господарства входять житловий будинок та господарські будівлі і споруди. Позивач у цьому будинку народився і проживав. 11.04.2016 року померла мати позивача ОСОБА_6»юк Г.Л., а 01.10.2016 року помер батько позивача ОСОБА_6»юк М.В., які постійно до дня смерті проживали у житловому будинку № 126 по вул. І. Франка у с. Космач Косівського району. Після смерті матері ні він, позивач, ні відповідачка, як особи визначені в заповіті як спадкоємці майна не звернулися у встановлений законом шестимісячний строк з заявою до нотаріуса про зголошення до спадщини після смерті матері. Також і не звернувся їх батько ОСОБА_10, який мав право на обов'язкову частку в цьому спадковому майні. Однак, батьки в один день, а саме, 23.08.2012 року, склали аналогічні заповіти, згідно яких житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в с. Космач вул. І.Франка № 126 заповіли ОСОБА_6»юку ОСОБА_7, 1964р.н., а літню кухню та земельну ділянку, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в с. Космач вул. І.Франка № 126 заповіли ОСОБА_4. В зв»язку із тим, що згідно волі батьків, вираженої у їхніх заповітах, вони заповіли позивачу житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку для його обслуговування, а літня кухня є господарською будівлею та входить до складу спадкового житлового будинку, вважає, що в обидва заповіти слід визнати частково недійсними, саме в частині заповітного розпорядження батьків, яким вони літню кухню та земельну ділянку, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в с. Космач вул. І.Франка № 126 заповіли відповідачці ОСОБА_4 А також просить припинити право відповідачки на спадкування за обома заповітами, та просить визнати за ним право на спадкування за заповітом ОСОБА_6»юка В.К.
Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилися, ОСОБА_4 подала заяву про відкладення розгляду справи. Однак, в попередніх судових засіданнях відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала, підтримала свій зустрічний позов, суду пояснила та зустрічній позовній заяві зазначила, що дійсно, за життя батьки залишили аналогічні заповітні розпорядження за якими житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в с. Космач вул. І.Франка № 126 заповіли позивачу ОСОБА_6»юку М.В., а літню кухню та земельну ділянку, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в с. Космач вул. І.Франка № 126 заповіли їй, ОСОБА_4 Після смерті матері спадщину прийняли батько та вона, так як вони проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини. В зв»язку із тим, що обоє з спадкодавців заповіли їй літню кухню, яка є господарською спорудою і входить до складу домоволодіння і є невідємною його частиною, вона змушена звертатися до суду про часткове визнання заповіту недійсним, а саме, в частині житлового будинку та літньої кухні. А в частині земельної ділянки, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в с.Космач вул. І.Франка, №126 заповіти вважає законними, так як земельна ділянка при житті була передана матері в приватну власність площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1623684001:001:0237, і просить визнати за нею право на її спадкування. Крім того, вказує, що протягом тривалого часу батьки хворіли і догляд за ними здійснювала вона, а позивач жодного разу їхнім здоров»ям не цікавився та не виконував обов'язку щодо утримання спадкодавців. А тому вважає, що у відповідності до вимог ст. 1224 ЦК України його слід усунути від права на спадкування за законом або заповітом.
Представник Космацької сільської ради ОСОБА_11 в судове засідання не з»явилася, однак у попередніх судових засіданнях надавала суду пояснення та просила прийняти рішення на розсуд суду.
Третя особа приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.
У відповідності до вимог ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Суд звертає увагу, що відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилася повторно і протягом тривалого часу подає заяви про відкладення розгляду справи (22.01.2019 р., 20.02.2019 р., 02.04.2019 р., 19.04.2019 р.). Проте, 16.11.2018 року та 14.12.2018 року сторони дали свої пояснення по справі, про що свідчить журнал судового засідання (а.с.58-61, 63-75 Т.2), і що, після дослідження письмових доказів у справі, з якими обидві сторони ознайомлені, дає суду підстави для ухвалення рішення по суті.
Таким чином, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних доказів у справі, без фіксування процесу технічними засобами, що не суперечить та відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_6»юка М.В. слід задоволити частково, а в позові ОСОБА_4 слід відмовити з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст.ст.15-16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до загальних положень про спадкування, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. (статті 1216 та 1217 ЦК України).
В свою чергу, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст. 1220 ЦК України).
Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, та стверджується копіями свідоцтва про смерть, 11 квітня 2016 року померла ОСОБА_9 (а.с.8 Т.1), а 01 жовтня 2016 року - помер ОСОБА_10 (а.с.9 Т.1), після смерті яких відкрилася спадщина на належне їм майно.
Відповідно до ст.ст.1233-1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
За життя, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, 23 серпня 2012 року склали аналогічні заповіти, виразивши таким чином їх спільну волю щодо кола спадкоємців та спадкового майна, які були посвідчені ОСОБА_11, секретарем виконкому Космацької сільської ради за № 111 (а.с.10 Т.1) та № 112 (а.с.12 Т.1).
Згідно своїх заповітів, як ОСОБА_9, так і ОСОБА_10 зробили аналогічні заповітні розпорядження, згідно яких:
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в с. Космач вул. І.Франка № 126 заповіли ОСОБА_3, 1964р.н.;
- літню кухню та земельну ділянку, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в с.Космач вул. І.Франка № 126 заповіли ОСОБА_4.
Факт того, що таке волевиявлення спадкодавців було вільним і відповідало їх внутрішній волі підтвердила в судовому засіданні представник Космацької сільської ради ОСОБА_11, яка і посвідчувала оскаржувані сторонами заповіти.
Як передбачено ст.ст.186-187 ЦК України, річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
Згідно ч.1та ч.3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - ст. 216 ЦК України.
Вимоги ст. 217 ЦК України передбачають, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Як передбачено ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Недійсність заповіту передбачена ст. 1257 ЦК України і ч. 3 та ч.4 цієї статті передбачають, що недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
А тому, зважаючи на вищенаведені вимоги законодавства, і те, що літня кухня є складовою частиною будинковолодіння, тобто приналежністю до житлового будинку, суд приходить до висновку, що обидва заповіти в частині заповітного розпорядження ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яким вони літню кухню та земельну ділянку, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в с.Космач вул. І.Франка № 126 заповіли ОСОБА_4 - слід визнати недійсними.
Тим більше, що відповідачка-позивачка ОСОБА_4 в своїй позовній заяві також згідна із нормою закону, відповідно до якої літня кухня є господарською спорудою, входить до складу домоволодіння і є його невід"ємною частиною. Крім того, її позовна вимога щодо визнання недійсними заповітів, згідно яких їй батьки заповіли літню кухню, співпадає в цій частині із позовною вимогою ОСОБА_3, яку суд з вищенаведених мотивів задоволив, а тому дана позовна вимога ОСОБА_4 не потребує повторного задоволення.
Окрім того, проаналізувавши норми матеріального права, суд приходить до висновку, що в зв"язку із тим, що спадкове будинковолодіння є неподільною річчю, з чим погодились обидві сторони, а земельна ділянка, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, виділена саме для цілей обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, тобто цього спадкового будинковолодіння, то позовні вимоги ОСОБА_4 щодо визнання за нею права на спадкування за заповітами батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в частині їх заповідального розпорядження щодо вказаної земельної ділянки - не підлягають до задоволення. Як не підлягає до задоволення і її позовна вимога щодо залишення дійсними в частині заповітів батьків щодо цієї земельної ділянки.
Окрім того, не підлягає до задоволення позовна вимога ОСОБА_3 щодо припинення права відповідачки на спадкування за заповітами ОСОБА_9 та ОСОБА_10, оскільки визнання судом недійсними заповітів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в цій частині, позбавляє відповідачку ОСОБА_4 права на спадкування, тобто як наслідок, припиняє її право на спадкування за заповітами ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Відповідачка-позивачка ОСОБА_4 однією із своїх позовних вимог ставила питання щодо усунення ОСОБА_3 від права на спадкування посилаючись на ст. 1224 ЦК України, мотивуючи тим, що він не виконував обов'язку щодо утримання спадкодавців, які протягом тривалого часу тяжко хворіли, і догляд за якими здійснювала саме вона.
Як передбачено ч.5 та ч.6 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
На підтвердження цієї своєї вимоги, позивачкою-відповідачкою ОСОБА_4 не було надано суду жодного доказу саме щодо ухилення їх спадкоємця ОСОБА_3 від надання допомоги спадкодавцям.
Враховуючи наведене на підставі ст.ст. 15-16, 186-187, 215-217, 236, 1220, 1236, 1268-1270 ЦК України, та керуючись ст.ст. 12-13, 263-265, 268 ЦПК України, суд ,-
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати частково недійсним заповіт складений ОСОБА_9 23 серпня 2012 року у с. Космач Косівського району і посвідчений ОСОБА_11 секретарем виконкому Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в реєстрі за №111 - в частині заповітного розпорядження, за яким літню кухню та земельну ділянку, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в с. Космач вул. І.Франка № 126, вона заповіла ОСОБА_4.
Визнати частково недійсним заповіт складений ОСОБА_10 23 серпня 2012 року у с. Космач Косівського району і посвідчений ОСОБА_11 секретарем виконкому Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в реєстрі за №112 - в частині заповітного розпорядження, за яким літню кухню та земельну ділянку, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в с. Космач вул. І.Франка № 126, він заповів ОСОБА_4.
Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікацій номер НОМЕР_1, мешканцем АДРЕСА_1 - право на спадкування за заповітом, складеним ОСОБА_10 23 серпня 2012 року у с. Космач Косівського району і посвідченим ОСОБА_11, секретарем виконкому Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, номер в реєстрі нотаріальних дій - 112, за яким - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в с. Космач вул. І.Франка № 126, заповів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2
В решті позовних вимог відмовити.
В позові ОСОБА_4 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.І. Гордій