Справа № 345/1747/19
Провадження № 6/345/60/2019
24.04.2019 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Онушканича В.В.
з участю секретаря судового засідання Мостової Ю.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, -
Старший державний виконавець Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_2.
Подання обґрунтовує тим, що у провадженні відділу ДВС знаходиться виконавче провадження ВП №57823443 з виконання вимоги про сплату боргу №Ф-63144-51-У, виданий 07.11.2018 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь Калуської ОДПІ 15819,54 грн. боргу.
За даним виконавчим документом державним виконавцем 03.12.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно і попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено.
Державний виконавець вказує, що боржник повідомлений про наявну заборгованість, оскільки з'явився до відділу ДВС, ознайомлений із відкриттям виконавчого провадження та копію постанови про відкриття провадження отримав також наручно. Проте в подальшому, незважаючи на виклики державного виконавця, боржник за викликом не з'являється, в телефонному режимі повідомив про те, що самостійно борг сплачувати не буде.
Під час виконання вимог про сплату боргу виконавцем встановлено, що згідно інформації, наданої на запити, майно, належне боржнику на праві власності, відсутнє. В результаті пошуку в базі даних NAIC за боржником транспортні засоби не зареєстровані. Державним виконавцем було встановлено, що боржник працює на ТзОВ «Призма Стайл» та винесено постанову про звернення стягнення із заробітної плати боржника і нправлено до підприємства, проте визначити місцезнаходження даного підприємства виявилося неможливим, по що свідчать рекомендовані листи із врученням, які повертаються до відділу ДВС. Тому звернення стягнення із доходів боржника не здійснюється.
Враховуючи, що вимога про сплату боргу до теперішнього часу не виконана боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо належного виконання вимоги за рахунок майна і доходів, державний виконавець просить обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на строк до виконання ним зобов'язання відповідно до вимоги про сплату боргу.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився з невідомих для суду причин, про час і місце розгляду справи повідомлявся, шляхом надіслання повістки по виклик до суду на на офіційну електронну адресу відділу ДВС - info@kl.if.dvs.gov.ua, яка вказана на офіційному сайті Міністерства юстиції України. Беручи до уваги вимоги закону про негайність розгляду подання, суд дійшов висновку про можливість його розгляду за відсутності державного виконавця.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що дане подання не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області знаходиться виконавче провадження ВП №57823443 з виконання вимоги про сплату боргу №Ф-63144-51-У, видана 07.11.2018 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь Калуської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області 15819,54 грн. боргу (а.с.7).
Згідно п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Нормою ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Відповідно до вказаної правової норми громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.
Такі обмеження прав громадян України на виїзд за кордон у конкретно визначених законом випадках мають тимчасовий характер і зумовлені необхідністю забезпечення захисту прав і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Згідно роз'яснень Верховного суду України від 01 лютого 2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Відповідно до положення ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.
Статтею 33 Конституції України гарантовано кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку , запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Разом з тим, наявні в матеріалах справи копії документів, не вказують на ухилення ОСОБА_2 від виконання обов'язків, покладених на нього вимогою про сплату боргу. Покликання державного виконавця на те, що боржнику відомо про відкриття виконавчого провадження, не підтверджені належними доказами. Так, до матеріалів подання не долучено розписки боржника про отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж акту, який би засвідчував факт відмови боржника від отримання вказаної постанови. Долучений до матеріалів справи акт державного виконавця від 06.12.2018 року (а.с.21 зворот) про те, що боржник з'явився у відділ ДВС та отримав копію постанови, не може вважатися належним доказом отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, так як в даному акті відсутній підпис боржника.
Отже, наявність постанови про відкриття виконавчого провадження та викликів державного виконавця без доказів їх отримання боржником, не можуть підтверджувати факт умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання будь-яких зобов'язань.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в ході примусового виконання вимоги про сплату боргу, державний виконавець для встановлення джерел доходів та майна ОСОБА_2 направляв запити в Пенсійний фонд України, Державну фіскальну службу України. Згідно відповіді на запит Пенсійного фонду України встановлено, що ОСОБА_2 працює в ТзОВ «Призма Стайл» (а.с.27,28). 05.12.2018 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.9), яку надіслано на виконання у ТзОВ «Призма Стайл» (а.с. 10, 11). Проте рекомендоване повідомлення було повернуто на адресу відділення виконавчої служби (а.с. 11 зворот). Водночас неможливість виконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, з незалежних від боржника причин, не свідчить про умисне ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Аналізуючи матеріали справи та надані суду докази, суд вважає, що в поданні державного виконавця йдеться лише про наявність боргових зобов'язань та що вони не погашені, а ні доводів, ні доказів, які саме дії свідчать про ухилення боржника від виконання цих зобов'язань та його намір вибути за межі України з метою невиконання вимоги про сплату боргу, доведення яких є обов'язковою умовою для встановлення для боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, як в поданні так і в матеріалах справи немає.
З урахуванням наведеного, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в поданні державного виконавця про обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду слід відмовити, так як державним виконавцем необґрунтовано необхідності вжиття такого заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст. ст.12,441 ЦПК України, суд -
В задоволенні подання старшого державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя