ун. № 759/17943/18
пр. № 2/759/2420/19
27 березня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Журибеди О.М.,
при секретарі - Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово» про відшкодування завданої майнової шкоди, -
У листопаді 2018 р. приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 53111,14 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 31.07.2016 р. у м. Києві по пр-ту Перемоги відбулося ДТП за участю автомобіля «Subaru» д/нНОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Автомобіль «Subaru» д/н НОМЕР_2 на момент ДТП був застрахований у ПрАТ «СК «Українська страхова група» відповідно до договору добровільного страхування транспортних засобів АМ № 105970, на виконання умов якого було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 53111,14 грн.
Оскільки ОСОБА_1 відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 30.08.2016 року було визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, ПрАТ «СК «Українська страхова група», відповідно до ст. 993, 1166, 1192 ЦК України набуло права зворотної вимоги до винуватця дорожньо-транспортної пригоди у розмірі фактичного розміру завданої шкоди та виплаченого страхового відшкодування.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав пославшись на викладені у позовній заяві обставини.
Представник відповідача позов не визнав пославшись на незаконність і безпідставність вимог ПрАТ «СК «Українська страхова група». На обґрунтування заперечень зазначив, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Здорово».
Представник третьої особи ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.
Заслухавши представників сторін та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 30.08.2016 року, 17 лютого 2017 р. у м. Києві по пр-ту Перемоги трапилась ДТП за участю застрахованого автомобіля «Subaru» д/нНОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП. (а.с. 16).
Згідно договору добровільного страхування транспортних засобів АМ № 105970 від 09.03.2016 року, автомобіль НОМЕР_2 застраховано у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (а.с. 8-13).
На виконання умов договору страхування ПрАТ «СК «Українська страхова група» здійснило оцінку завданої потерпілій особі майнової шкоди та виконало свої зобов'язання по виплаті страхового відшкодування, перерахувавши безготівкові кошти в загальному розмірі 53111,14 грн. на рахунок ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС», що підтверджується страховим актом № UA2016073100018/L01/01 від 29.08.2016 р. та платіжним дорученням від 30.08.2016 р. № 45376 (а.с. 24, 25).
Правовою підставою заявлених ПрАТ «СК «Українська страхова група» вимог є, зокрема, положення ст. 993 ЦК України, відповідно до якого, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Також судом встановлено, що шкоди завдано неправомірними діями відповідача ОСОБА_1., проте на момент дорожньо-транспортної пригоди його цивільна відповідальність при використанні автомобіля НОМЕР_1, була застрахована в ПрАТ «СК «Здорово» відповідно до діючого полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ № 006281608 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в сумі 50000,00 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, - в сумі 100000,00 грн. та франшизою 1000 грн. (а.с. 26).
Недійсним чи не чинним вказаний поліс не визнавався.
На обґрунтування правомірності заявлених вимог представник позивача посилається, зокрема, на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 р. у справі № 6-2808цс15, відповідно до якої право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.
Однак встановлені судом правовідносини і правовідносини, які були предметом дослідження Верховного Суду України у вищевказаних справах, не є подібними, оскільки судом встановлено, що потерпіла сторона (ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС») реалізувала своє право на відшкодування шкоди шляхом звернення до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування. Шкода потерпілій особі відшкодована страховою компанією відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту. Відтак в даному випадку абсолютне право потерпілого на відшкодування шкоди не порушено.
Позивач також посилається на постанову Верховного Суду України у справі № 6-2587цс15, у якій сформульовано правову позицію, яка полягає в тому, що страхова компанія у регресних правовідносинах має усі права потерпілого, в тому числі і право на відшкодування шкоди її заподіювачем, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність була застрахована.
Однак у справі, що розглядається, суд вважає за необхідне відступити від викладеної правової позиції Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 р. «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик, а договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Оскільки позивач є господарюючим суб'єктом у галузі страхування, здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку та на власний ризик, він не є потерпілою особою у правовідносинах, які склалися, а відтак і не має абсолютного права на відшкодування шкоди в порядку регресу.
Такий висновок суду випливає із суті договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ґрунтується на положеннях Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який визначає метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не лише забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а і захист майнових інтересів страхувальників (ст. 3).
До того ж держава, запроваджуючи обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, гарантувала захист інтересів як потерпілих, так і страхувальників, шляхом ліцензування і встановлення державного нагляду за страховою діяльністю, який здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Відтак на думку суду ототожнення потерпілої особи зі страховиком - суб'єктом підприємницької діяльності, у регресних правовідносинах суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.
З огляду на вказане суд вважає, що в даному випадку повинні діяти положення закону, які передбачають покладення обов'язку відшкодування завданої потерпілому шкоди не на особу, яка завдала шкоди, а на іншу особу.
Ураховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що страховик, який виплатив потерпілому страхове відшкодування, має право регресної вимоги до страховика цивільно-правової відповідальності винної особи і лише в разі недостатності страхової виплати вправі пред'явити регресні вимоги до особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність.
Оскільки полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача встановлена франшиза в розмірі 1000 грн., а максимально можливий розмір виплати за шкоду, заподіяну майну, становить 50000,00 грн., то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2 139,84 грн.
Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (проживає: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312, р/р 26500032706901 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, 04053) матеріальну шкоду в розмірі 2 139 (дві тисячі сто тридцять дев'ять) грн. 84 коп.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Журибеда