ун. № 759/2175/19
пр. № 2/759/3472/19
22 квітня 2019 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати, у зв'язку з затримкою термінів її виплати, витрат на правову допомогу,
Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у лютому 2019 р. звернулася до суду з зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що 11.09.2008 р. позивачка була прийнята на посаду оператора ЕВМ шахти «Голубівська» відокремленного підрозділу Луганська виконавча дирекція з ліквідації шахт. 30.11.2014 р. позивачку звільнено, у зв'язку з переведенням до Відокремленного підрозділу «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація».
02.06.2015 р. позивачка була звільнена за власним бажанням, про що свідчить наказ № 127-к від 02.06.2018 р.
Проте, у період з 01.11.2014 р. по 02.06.2015 р. работодавцем грубо порушувалось законодавство про працю, оскільки протягом семи місяців не виплачувалась заробітна плата, розмір якої становить 15 763,45 грн., що вбачається з довідки відповідача від 15.09.2015 р. за № 04/436.
Також, представник позивачки зазначає, що ОСОБА_1 у період з 24.09.2014 р. по 02.06.2015 р. не надавалась щорічна основна та додаткова відпустка, при цьому, при звільненні останньої не було виплачено компенсацію за невикористані дні відпусток.
У зв'язку з чим представник позивачки просить суд стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі за період з 01.11.2014 р. по 02.06.2015 р. в розмірі 15 763,45 грн.; компенсацію за невикористану частину щорічної та додаткової відпустки в розмірі 2 072,23 грн.; вихідну допомогу внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю, колективного та трудового договору в розмірі 7 023,75 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.06.2015 р. по 30.01.2019 р. в розмірі 114 471,38 грн.; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати в розмірі 8 894,35 грн.
Ухвалою суду від 07.02.2019 р. відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.
Встановлнео, що 15.02.2019 р. відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками.
В порушення п'ятнадцятиденного строку поданий відзив на позову в якому відповідач просив суд відмовити у позові в повному обсязі. Подано клопотання про залишення позову без розгляду з підстав несплати позивачкою судового збору за вимоги про стягнення середнього за час затримки розрахунку.
14.03.2019 р. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивачки ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити в повному обсязі.
В силу ч. 2 ст. 191 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом № 193к від 11.09.2008 р. позивачка була прийнята на посаду оператора ЕВМ шахти «Голубівська» відокремленного підрозділу Луганська виконавча дирекція з ліквідації шахт.
30.11.2014 р. на підставі Наказу № 181к від 28.11.2014 р. позивачку звільнено, у зв'язку з переведенням на підставі Наказу № 114-к від 01.12.2014 р. до Відокремленного підрозділу «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація».
Встановлено, що наказом № 127 к від 02.06.2015 р. позивачку звільнено, на підставі ст. 38 КзП України, за власним бажанням.
Проте, судом встановлено та визнано відповідачем, на день звільнення позивачки, останній не виплачена заробітна плата за період з листопада 2014 р. по червень 2015 р. в розмірі 15 763,45 грн., що також вбачається з Довідки ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» № 45 від 12.10.2018 р. (ас. 42).
Встановлено, що ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків ДП «Донвуглереструктуризація», ДП «Луганськвуглереструктуризація», ДП «ЦЗК «Вуглеторфреструктуризація».
У відповідності до положень ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Приписами ч. 3 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Представник позивачки просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, розмір якої, згідно довідки № 45 від 12.10.2018 р року на момент її звільнення складає 15 763,45 грн.
Із зазначеного вбачається, що відповідачем порушено право позивачки ОСОБА_1 на оплату праці, як те передбачено КЗпП України.
Тому, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню вищезазначена сума заборгованості по заробітній платі у загальному розмірі 15 763,45 грн.
Посилання представника відповідача на постанову КМ України від 07 листопада 2014 року № 595, якою було затверджено «Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької областей» та у відповідності до п. 2 якого передбачено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей на території яких органи державної влади не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, Пенсійного фонду та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюється лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади суд вважає безпідставним, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року, п. 2 вказаного Тимчасового порядку скасовано.
Крім того, згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За ст. 8 Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
З огляду на викладене суд не вбачає правових підстав для відмови у стягненні нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати.
Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Що стосується позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану частину щорічної та додаткової відпустки в розмірі 2 072,23 грн., з підстав невикористання такої відпустки у період роботи позивачки з 24.09.2014 р. по 02.06.2015 р. суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Згідно ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Згідно ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про відпустки», право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
Також, згідно ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про відпустки», одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2. народила ОСОБА_4, батьком якого є ОСОБА_5, проте, шлюб з останнім 18.03.2003 р. був розірваний (ас. 44, 45).
Таким чином, оскільки відповідачем не надано доказів, що позивачка ОСОБА_1 зверталась із заявами про надання основної та додаткової відпустки за період роботи з 24.09.2014 р. по 02.06.2015 р. суд приходить до висновку про задоволення вимог позову стягнення компенсації за невикористану частину щорічної та додаткової відпустки в розмірі 2 072,23 грн.
Позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю, колективного та трудового договору в розмірі 7 023,75 грн. підлягають задоволенню в порядку ч. 1 ст. 44 КЗпП України, відповдіно до якої, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Також, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.06.2015 р. по 30.01.2019 р. в розмірі 114 471,38 грн., відповдіно до наданого представником позивачки розрахунку, який не спростований відповдіачем, виходячи з положень ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України, відповідно до яких, вразі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про залишення без розгляду позовні вимоиг в цій частині з підстав несплати позивачкою судового збору за вказані вимоги майнового характеру, оскільки стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника випливає із трудових правовідносин, а тому, на вказані вимоги поширюється положення ЗУ «Про судовий збір» та Цивільно-процесуального кодексу України щодо звільнення позовача від сплати судвого збору за подання позовних вимог, які випливають з трудових правовідносин.
Позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, у зв'язку з затримкою термінів її виплати в розмірі 8 894,35 грн. також підлягають задоволенню виходячи з положень ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про оплату праці», відповідно до яких, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, та наданого розрахунку представника позивачки, який не спростований відповідачем.
З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що позивачем відповідно ст. 81 ЦПК України, доведені позовні вимоги, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 47, 94, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ЗУ «Про відпустки», ЗУ «Про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427 Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, ст.ст. 13, 81, 258, 258, 265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати, у зв'язку з затримкою термінів її виплати, витрат на правову допомогу - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» (код ЄДРПОУ 39244468) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за період з 01.11.2014 р. по 02.06.2015 р. в розмірі 15 763,45 грн.; компенсацію за невикористану частину щорічної та додаткової відпустки в розмірі 2 072,23 грн.; вихідну допомогу внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю, колективного та трудового договору в розмірі 7 023,75 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.06.2015 р. по 30.01.2019 р. в розмірі 114 471,38 грн.; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати в розмірі 8 894,35 грн., а всього - 148 225 (сто сорок вісім тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 16 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» (код ЄДРПОУ 39244468) на користь держави судовий збір в розмірі 2 223 (дві тисячі двісті двадцять три) грн. 37 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Суддя: