Справа № 755/1981/17
"12" квітня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Головатюк І.І..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 за участю третіх осіб Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 за участю третьої особи Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» про визнання договору відступлення права вимоги недійсним. Свої вимоги мотивував тим, що 12 вересня 2005 року між Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ» укладено генеральний договір № 1/гд, відповідно до умов якого компанія приймає на себе виконання обов'язків щодо залучення коштів фізичних та юридичних осіб та акумулювання цих коштів на своїх рахунках для здійснення інвестиційних операцій по фінансуванню капітальних вкладень у будівництво офісно-житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2, в інтересах довірителів, а також власних коштів за необхідністю. 16 листопада 2005 року між Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»,Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ОСОБА_5 укладено інвестиційний договір № 220/F (про інвестування у житлове приміщення), відповідно до умов якого компанія зобов'язується своїми силами і засобами, з використанням інвестиційних внесків інвестора, збудувати об'єкт будівництва, здати його в експлуатацію та передати у власність інвестору новозбудоване майно у власність на умовах договору. 10 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 1 до інвестиційного договору № 220/F від 16 листопада 2005 року. 15 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір № 220/F-В про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові згідно інвестиційного договору № 220/F (про інвестування у житлове приміщення) від 16 листопада 2005 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ОСОБА_5. Крім того, відповідно до п. 1.2 зазначеного договору новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання ним своїх зобов'язань, передбачених умовами основного договору, в тому числі, передачі у власність нового кредитора двокімнатної квартири № 35, що розташована за будівельною адресою: АДРЕСА_2, побудованої за рахунок інвестиційних внесків, при умові сплати новим кредитором 100% інвестиційних внесків у розмірі 328 265,00 грн., в порядку та на умовах, встановленим основним договором. Згідно листа Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» від 03 вересня 2015 року Приватним акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» не укладався інвестиційний договір № 220/F (про інвестування у житлове приміщення) від 16 листопада 2005 року із ОСОБА_2, грошові кошти не отримував, оскільки залучення коштів у фінансування будівництва офісно-житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2, від фізичних осіб та передача таким особам об'єктів інвестування здійснюється лише Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ» на підставі генерального договору № 1/гд від 12 вересня 2005 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ». У зв'язку з чим просить визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 220/F-B від 15 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
25 квітня 2018 року ухвалою суду залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум» (м. Київ, вул. Звіринецька, 63), ОСОБА_3 (АДРЕСА_3), ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
02 листопада 2018 року ухвалою суду у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
12 квітня 2019 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, хоча повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Представництво інтересів здійснював ОСОБА_7
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомила.
Судова повістка про виклик відповідача ОСОБА_2 в судове засідання в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена з відміткою - "за закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Представники третіх осіб Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум» в судове засідання не з'явилися, хоча повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомили.
Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, хоча повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомили.
За таких обставин суд вважає за можливе справу по суті розглянути за відсутності позивача та відповідача в судовому засіданні на підставі наявних справі доказів без фіксування судового засідання технічними засобами на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
12 вересня 2005 року між Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ» укладено генеральний договір № 1/гд, відповідно до умов якого компанія приймає на себе виконання обов'язків щодо залучення коштів фізичних та юридичних осіб та акумулювання цих коштів на своїх рахунках для здійснення інвестиційних операцій по фінансуванню капітальних вкладень у будівництво офісно-житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2, в інтересах довірителів, а також власних коштів за необхідністю (а.с. 9-12, 13-16, том 1).
16 листопада 2005 року між Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ОСОБА_5 укладено інвестиційний договір № 220/F (про інвестування у житлове приміщення), відповідно до умов якого компанія зобов'язується своїми силами і засобами, з використанням інвестиційних внесків інвестора, збудувати об'єкт будівництва, здати його в експлуатацію та передати у власність інвестору новозбудоване майно у власність на умовах договору (а.с. 17-19, том 1).
10 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 1 до інвестиційного договору № 220/F від 16 листопада 2005 року (а.с. 20, том 1).
15 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір № 220/F-В про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові згідно інвестиційного договору № 220/F (про інвестування у житлове приміщення) від 16 листопада 2005 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ОСОБА_2. Крім того, відповідно до п. 1.2 зазначеного договору новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання ним своїх зобов'язань, передбачених умовами основного договору, в тому числі, передачі у власність нового кредитора двокімнатної квартири № 35, що розташована за будівельною адресою: АДРЕСА_2, побудованої за рахунок інвестиційних внесків, при умові сплати новим кредитором 100% інвестиційних внесків у розмірі 328 265,00 грн., в порядку та на умовах, встановленим основним договором (а.с. 21, 22, том 1).
Позивач просить визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 220/F-B від 15 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Підставою для задоволення позовних вимог позивач зазначив, що на момент укладання спірного договору ОСОБА_2, як інвестором не було сплачено жодного інвестиційного внеску за договором інвестування 220/F від 16 листопада 2005 року, тобто відповідач ОСОБА_2 не набула права вимоги до Закритого акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та не набула статусу кредитора.
На підтвердження позовних вимог представник позивача надав суду лист Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» від 03 вересня 2015 року, відповідно якого Приватним акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» не укладався інвестиційний договір № 220/F (про інвестування у житлове приміщення) від 16 листопада 2005 року із ОСОБА_2, грошові кошти не отримував, оскільки залучення коштів у фінансування будівництва офісно-житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2, від фізичних осіб та передача таким особам об'єктів інвестування здійснюється лише Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ» на підставі генерального договору № 1/гд від 12 вересня 2005 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ» (а.с. 23, том 1), рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року, яким позов ОСОБА_8 поданого в особі представника - ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство « Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним задоволено та визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 221/F-B від 15 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 за інвестиційним договором № 221/ F про інвестування у житлове будівництво від 16 листопада 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та Закритим Акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм». (а.с.87-92, том 1), іпотечний договір від 07 вересня 2006 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ», відповідно до якого предметом іпотеки є майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, а саме: адміністративно-житловий комплекс з вбудовано-прибудинковими приміщеннями та підземним паркінгом, який споруджується на АДРЕСА_2 (а.с.93-98, том 1), іпотечний договір від 13 вересня 2005 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ», відповідно до якого предметом іпотеки є майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, а саме: адміністративно-житловий комплекс з вбудовано-прибудинковими приміщеннями та підземним паркінгом, який споруджується на АДРЕСА_2 (а.с. 99-103, том 1),
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 скористався своїм правом подачі відзиву до позову, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення прав позивача у зв'язку з тим, що 17 червня 2013 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пост-Преміум» укладено договір купівлі-продажу майнових прав. Крім того, відповідач володіла правом відступлення за інвестиційним договором, оскільки у законний спосіб набула статусу інвестора за інвестиційним договором.
На підтвердження відзиву представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надав суду договір № 2 купівлі-продажу майнових прав від 17 червня 2013 року, за яким позивач продав права на об'єкти нерухомості, що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом на АДРЕСА_2 (а.с.161-165, 166-167, том 1), довідку № 10/01 про право набуття у власність об'єкта інвестування, видану Приватним акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.179, том 1).
Відповідач ОСОБА_2 не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Представники третіх осіб Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум» та треті особи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не скористався своїм правом подачі письмових пояснень до позову.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми та управління майном" управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов'язується збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, Правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов'язується здійснювати фінансування будівництва цих об'єктів будівництва на умовах договору.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, правочин завжди дійсний, але він може бути дійсним умовно. Заінтересована особа може його оспорити, і тоді він втратить силу за рішенням суду.
Згідно до вимог ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні і оспорювані. Нікчемні - ті, недійсність яких прямо встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо). Оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом (ч. 2 ст. 215 ЦК).
Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст. 236 ЦК України).
Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред»являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК України.
Судом встановлено, що позивач не є стороною договору відступлення права вимоги № 220/F-B від 15 червня 2007 року.
За встановлених обставин позивачем не доведено будь-яких порушень відповідачами його законних прав та інтересів при укладанні спірного договору відступлення права вимоги, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Як роз'яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків,коли позов не доведено,що є самостійною підставою для нього.
Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.
З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 за участю третіх осіб Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним слід відмовити повністю за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 15,16, 202, 203, 215, 216, 236, ч.1 ст.261, ч.ч. 3,4 ст. 267, 509, 512, 514 ЦК України, Законом України "Про фінансово-кредитні механізми та управління майном", п. п. 5.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 142, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 за участю третіх осіб Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22 квітня 2019 року.
Суддя Н.Є.Арапіна