Дата документу 23.04.2019 Справа № 2-2996/10
Справа № 22-ц/807/1628/19 Головуючий у 1-й інстанції: Козлова Н.Ю.
Є.У.№ 2-2996/10 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
23 квітня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
Головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Дашковської А.В.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 на дії посадових осіб Комунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції щодо не зняття арешту з майна,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2019 року якою скарга повернута особі яка її подала,
У лютому 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії посадових осіб Комунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції щодо не зняття арешту з належного йому майна.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2019 року скаргу ОСОБА_3 повернуто особі, яка її подала.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за положенням ст. 30 ч.2 ЦПК України позов про зняття арешту з майна пред'являється за місцезнаходженням цього майна або його основної частини. Із тексту скарги не вбачається, у чому полягає неправомірність дій державного виконавця, не зазначено, які норми закону були порушені, а тому ОСОБА_3 для скасування арешту нерухомого майна слід звертатися до суду в порядку позовного провадження.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, та передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_3 був боржником у виконавчому провадженні і як учасник такого провадження вправі у відповідності до ст. 447 ЦПК України оскаржити дії державного виконавця.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Встановлено, що ОСОБА_3 як сторона виконавчого провадження звернувся до суду зі скаргою на дії посадових осіб Комунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції щодо не зняття арешту з належного йому майна.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК , крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Отже, суд не має право обирати спосіб захисту на власний розсуд, адже це було б порушенням принципу диспозитивності та змагальності цивільного процесу.
Суд вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності, обрання неналежного способу захисту порушеного права тощо.
Підстави повернення скарги (позовної заяви) визначені ч.4 ст.185 ЦПК України, якою передбачено, що заява повертається у випадках, коли:
1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
2) порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу);
3) до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви;
4) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;
5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України;
6) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;
7) до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановленихзаконом (рішення у справах: «Walchli v. France» від 26 липня 2007 року, «ТОВ «Фріда» проти України» від 8 грудня 2016 року).
Зважаючи на те, що визначення способу захисту порушеного права при зверненні до суду відноситься до виключної компетенції заявника (позивача), а обрання заявником неналежного способу захисту порушеного права у відповідності до ч.4 ст.185 ЦПК України не є підставою для повернення заяви, висновки суду першої інстанції про повернення скарги ОСОБА_3 є такими, що не ґрунтуються на законі.
За вказаних обставин оскаржувана ухвала на підставі ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст.367, 374, 376, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2019 року по цій справі скасувати.
Справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: