22 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 906/275/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Ковбана Віталія Васильовича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018
та на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.08.2018
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс"
до Фізичної особи-підприємця Ковбана Віталія Васильовича
про витребування майна,
Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2019 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковбана Віталія Васильовича не прийнято до розгляду та повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_5 як представника Фізичної особи-підприємця Ковбана Віталія Васильовича статусу адвоката.
15.02.2019 Фізична особа-підприємець Ковбан Віталій Васильович звернувся із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 та рішення Господарського суду Житомирської області від 06.08.2018 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2019 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковбана Віталія Васильовича залишено без руху до 22.04.2019 у зв'язку із тим, що підстави викладені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження Суд визнав неповажними, відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 86 233,82 грн. та доказів надсилання іншим учасникам справи копії скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні описом вкладення до цінного листа.
Касаційну скаргу заявника залишено без руху до 22.04.2019, а відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
05.04.2019 Фізичною особою-підприємцем Ковбаном Віталієм Васильовичем направлено заяву до Касаційного господарського суду про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано доповнення до клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, докази сплати судового збору (оригінал квитанції №45 від 04.04.2019 на суму 86 233,82 грн.), та докази надіслання копії скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи.
08.04.2019 заявником направлено до Касаційного господарського суду доповнення до клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в яких скаржник зазначає, що ним 08.04.2019 було направлено відповідну скаргу на дії приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Гукової Н.Є.
Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа "Олександр Шевченко проти України" від 26 квітня 2007 року, справа "Трух проти України" від 14 жовтня 2003 року).
У доповненнях до клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження заявник стверджує, що в судовому засіданні 11.12.2018 він участі не приймав та про існування постанови апеляційної інстанції дізнався 09.02.2019 при отриманні ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги.
Також заявник стверджує, що довіреність на підставі якої ОСОБА_5 представляв його інтереси у суді першої та апеляційної інстанції (у зв'язку з неналежною компетентністю нотаріуса, який посвідчував довіреність) повноваження на представництво інтересів у Верховному Суді ОСОБА_5 не мав. Скаржник вважає, що обізнаність особи, яка не є ні представником, ні учасником судового процесу у Верховному Суді не породжує ніяких наслідків для інших осіб, які є учасником судового процесу у Верховному Суді.
До матеріалів доповнень до клопотання про поновлення строку, які направлені скаржником 08.04.2019, додано скаргу на дії приватного нотаріуса, заявник просить прийняти дане доповнення при прийняття рішення щодо поновлення строку на касаційне оскарження.
Як вже зазначалось в ухвалі Верховного Суду від 21.03.2019 про залишення касаційної скарги без руху, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2018 прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковбана Віталія Васильовича до провадження та призначено до розгляду. У постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 вказано, що у даній справі апеляційну скаргу було подано Фізичною особою-підприємцем Ковбаном Віталієм Васильовичем, тобто самим же заявником касаційної скарги та крім того, зазначено, що від відповідача у судовому засіданні був присутній представник ОСОБА_5
Враховуючи присутність представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції та твердження заявника у клопотанні про поновлення строку, що він видав довіреність 09.02.2018, яка була належним чином нотаріально посвідчена (зареєстрована в реєстрі за №319), на представлення його інтересів ОСОБА_5, суд дійшов висновку про те, що заявник був обізнаний про розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийнятим рішенням у цій справі.
При цьому заявник стверджує, що на підставі довіреності, виданої ним, ОСОБА_5 не мав повноважень на представництво інтересів у Верховному Суді, а довіреність на підставі якої ОСОБА_5 представляв його інтереси, уповноважувала останнього на представництво у суді першої та апеляційної інстанції.
Таким чином будучи обізнаним про розгляд справи судом апеляційної інстанції, не вбачається, що він не мав можливості своєчасно оскаржити судове рішення другої інстанції.
За вказаних обставин поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження не вбачається.
Положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1).
Верховний Суд також вважає за необхідне зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії").
Більше того, з 01.06.2006 для доступу до судових рішень судів Державна судова адміністрація України на виконання Закону України "Про доступ до судових рішень" відкрила Єдиний державний реєстр судових рішень.
Згідно із частиною 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, від судів вимагається вказувати підстави.
У справі "Устименко проти України" (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об'єктивними і не можуть залежати від суб'єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження.
Згідно частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху у випадку, зокрема, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
У доповненнях до клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження заявником зазначено ті ж самі підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, які вже були оцінені Судом в ухвалі Верховного Суду від 21.03.2019 та визнані неповажними, а тому не є "іншими" в розумінні статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження Судом визнано неповажними, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №906/275/18 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ковбана Віталія Васильовича.
Відповідно до положень частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 174, 234, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Ковбану Віталію Васильовичу у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №906/275/18 за касаційної скаргою Фізичної особи-підприємця Ковбана Віталія Васильовича.
3. Касаційну скаргу та додані до неї документи (у тому числі оригінал квитанції №45 від 04.04.2019 на суму 86 233,82 грн.) повернути заявнику.
4. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді І. В. Кушнір
Є. В. Краснов