65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/381/19
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СМК Дірект Сістем" (Юр. адреса: 01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 38; Адреса для листування: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, б. 54/19-А; код ЄДРПОУ 40212649)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кариф-Віннерс" (65039, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 25, офіс 212; код ЄДРПОУ 40546495)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Лазуренко Є.С.
Представники:
Від позивача: Тінькова Д.В. - на підставі довіреності № 17 від 23.03.2019 р.; Мількевич Т.Л. - на підставі довіреності № 18 від 12.04.2019р.
Від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі- ТОВ) "СМК Дірект Сістем", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі- ТОВ) "Кариф-Віннерс" про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 6 098 грн. 58 коп., 3% річних у сумі 120 грн. 79 коп., інфляційних втрат у сумі 292 грн. 72 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18 лютого 2019 р. відкрито провадження у справі № 916/381/19 та призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.
Представники позивача позовну заяву підтримують, наполягають на задоволенні позову.
Відповідач - ТОВ "Кариф-Віннерс" про місце, дату та час судових засідань повідомлявся за юридичною адресою, але судова кореспонденція повернута поштою із позначкою «за закінченням терміну зберігання». Представник відповідача в судові засідання не з'являвся. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем подано не було.
За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач у справі зазначає, що протягом червня 2018р. ТОВ "СМК Дірект Сістем" на підставі договору поставки, укладеного в усній формі з ТОВ "Кариф-Віннерс", здійснило ряд поставок товару ТОВ "Кариф-Віннерс" на загальну суму 6 098 грн. 58 коп., що підтверджується видатковими накладними - №35996 від 13.06.2018р. та №37370 від 19.06.2018р.
Позивач зазначив, що відповідач не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку із чим ТОВ "СМК Дірект Сістем" було направлено на адресу ТОВ "Кариф-Віннерс" претензію за вих.№95 від 17.12.2018р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 6 098 грн. 58 коп. в добровільному порядку, разом з Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2018р. - по 13.12.2018р.
Проте, як зазначив позивач, вартість поставленого товару станом на дату подачі позову до суду залишилась не сплаченою, Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2018р. - по 13.12.2018р. залишився не підписаним відповідачем, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 6 098 грн. 58 коп.
З урахуванням зазначеного, враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за отриманий товар, позивач вважає , що відповідачем порушено права та охоронювані законом інтереси ТОВ "СМК Дірект Сістем" , у зв'язку з товариство звернулося до суду за захистом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6 098 грн. 58 коп.
Крім того, позивач зазначає, що згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив грошове зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу за період з 14.06.2018р. по 31.01.2019р. 3% річних у розмірі 120 грн. 79 коп. та інфляційні втрати у розмірі 292 грн. 72 коп., які також просить суд стягнути з відповідача.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.
Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України та пояснень представників позивача , судом встановлено, що протягом червня 2018р. ТОВ "СМК Дірект Сістем" на підставі договору поставки, укладеного в усній формі з ТОВ "Кариф-Віннерс", здійснило ряд поставок товару ТОВ "Кариф-Віннерс" на загальну суму 6 098 грн. 58 коп., що підтверджується видатковими накладними - №35996 від 13.06.2018р. та №37370 від 19.06.2018р.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Стаття 180 Господарського кодексу України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. При цьому, згідно ч. 8 зазначеної статті у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
За приписами ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, виходячи з аналізу норм чинного законодавства України, при укладанні договору поставки сторони мають, зокрема, обов'язково узгодити предмет поставки, його ціну та строки поставки.
За матеріалами справи, позивачем було направлено на адресу ТОВ "Кариф-Віннерс" претензію за вих.№95 від 17.12.2018р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 6 098 грн. 58 коп. в добровільному порядку, а також, Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2018р. - по 13.12.2018р.
Проте, вартість поставленого товару станом на дату подачі позову до суду залишилась не сплаченою, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 6 098 грн. 58 коп.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 6 098 грн. 58 коп.
Крім того, згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив грошове зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеної норми законодавства позивач правомірно нарахував відповідачу за період з 14.06.2018р. по 31.01.2019р. 3% річних у розмірі 120 грн. 79 коп. та інфляційні втрати у розмірі 292 грн. 72 коп., які також підлягають стягненню з відповідача.
За таких обставин, на думку суду, позовна заява ТОВ "СМК Дірект Сістем" є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідачем у справі доказів оплати за поставлений товар не надано.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СМК Дірект Сістем" - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кариф-Віннерс" (65039, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 25, офіс 212; код ЄДРПОУ 40546495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМК Дірект Сістем" (Юр. адреса: 01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 38; Адреса для листування: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, б. 54/19-А; код ЄДРПОУ 40212649) заборгованість за поставлений товар у сумі 6 098 грн. 58 коп., 3% річних у сумі 120 грн. 79 коп., інфляційні втрати у сумі 292 грн. 72 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 23 квітня 2019 р.
Суддя Н.В. Рога