"22" квітня 2019 р. Справа № 916/534/19
Господарський суд Одеської області м. Одеса у складі:
судді Малярчук І.А.,
за участю секретаря судового засідання Мукієнко Д.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Берчатова Л.В., згідно довіреності №01-04/19 від 05.04.2019р.,
розглянувши справу №916/534/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Романівський" (65031, м. Одеса, вул.Проценка, 50, корп.1, сек.3) про стягнення 64506,24грн., із яких 37280,33грн. пені, 6645,33грн. три проценти річних, 20580,58грн. інфляційних втрат,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ОСББ «Романівський» було укладено договір №3708/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, на виконання умов якого ним було передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 3375625,19грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Проте, як стверджує позивач, відповідачем у порушення вимог п.6.1. спірного договору оплату за переданий газ здійснено несвоєчасно та останній виконав зобов'язання не у строк визначений договором, у зв'язку із чим позивач з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу нарахував відповідачу пеню у розмірі 37280,33грн., 6645,33грн. три проценти річних, 20580,58грн. інфляційних втрат.
Відповідач подав до суду відзив на позов від 18.04.2019р. за вх.№7750/19, де вказує, що вимоги позивача визнає частково, посилаючись на наступні обставини. ОСББ «Романівський» згідно Статуту є неприбутковою організацією і не має на меті отримання прибутку, основним видом його діяльності є комплексне обслуговування об'єктів, що полягає в утриманні багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 50, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань. Відповідач вказує, що природний газ в опалювальний період закуповується ОСББ «Романівський» для потреб дахової котельні, що забезпечує мешканців будинку опаленням. Як вбачається із обліково-сальдової відомості за березень 2017 р. борг мешканців будинку, які несвоєчасно розраховуються з ОСББ «Романівський» за спожиті послуги з опалення, станом на 01.04.2017р. становив 1229023грн., в той час як борг ОСББ «Романівський» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» станом на цей період складав лише 510000грн., які 05.10.2017р. були погашені у повному обсязі. Даний факт, на думку відповідача, є свідченням того, що ОСББ «Романівський» вживало всі можливі заходи до виконання зобов'язання, розрахунок за спожитий газ з позивачем був пріоритетним напрямком перед іншими організаціями-постачальниками послуг та у першу чергу оплачувався за рахунок інших статтей видатків. Також, відповідач зазначає, що сума основного боргу була погашена ОСББ «Романівський» у повному обсязі 05.10.2017р., ще до початку опалювального сезону 2017/2018 року. Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення строків оплати за отриманий газ. З врахуванням викладеного, відповідач просить суд зменшити належну до стягнення пеню, обмеживши її суму 1000грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2019р. відкрито провадження у справі №916/534/19, ухвалено розглядати справу №916/534/19 в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 03.04.2019р. о 10год.30хв.
Ухвалою суду від 03.04.2019р. відкладено розгляд справи на 22.04.2019р. о 12год.00хв.
Заява відповідача від 05.04.2019р. за вх.№6683/19 про ознайомлення з матеріалами справи була судом задоволена.
В судовому засіданні 22.04.2019р. судом було прийнято в порядку ч.4 ст.233 ЦК України протокольну ухвалу про поновлення згідно ст.119 ГПК України строку на подання відповідачем відзиву на позов та прийнято відзив від 18.04.2019р. за вх.№7750/19 до розгляду.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
12.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Романівський" (споживач) було укладено договір №3708/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.1., 1.2. договору).
Відповідно до п.2.1. договору постачання природного газу №3708/1617-ТЕ-23 від 12.10.2016р. постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 520,0 тис. куб. м. загалом за період.
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4. договору №3708/1617-ТЕ-23 від 12.10.2016р.).
Згідно п.5.2. договору №3708/1617-ТЕ-23 від 12.10.2016р. ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942грн. крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40грн.
Як передбачено п.6.1. договору №3708/1617-ТЕ-23 від 12.10.2016р. оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20. Сторони погодили, що із урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором. (п.8.1., 8.2., 8.3. договору №3708/1617-ТЕ-23 від 12.10.2016р.).
У пп.3, 4 п.11.3. договору №3708/1617-ТЕ-23 від 12.10.2016р. сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.
Згідно п.12.1. договору №3708/1617-ТЕ-23 від 12.10.2016р. він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
23.01.2017р. до договору №3708/1617-ТЕ-23 від 12.10.2016р. сторонами підписано та скріплено печатками додаткову угоду №1.
31.03.2017р. між сторонами договору №3708/1617-ТЕ-23 від 12.10.2016р. було підписано додаткову угоду №2, якою визначено, що постачальник передає споживачу в період з 01.04.2017р. по 30.09.2017р. газ обсягом до 0,18тис. куб.м. Крім того, згідно п.п.5, 7, 8 додаткової угоди №2 сторони дійшли згоди: виключити пункт 4.2. розділу 4 договору «Порядок обліку природного газу» договору; викласти пункти 5.1., 5.2. розділу 5 договору «Ціна газу» у наступній редакцї: « 5.1. Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, ідо включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 №187. 5.2. Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01 квітня 2017 року становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять грн. 40 коп.).». Також замінено в пункті 8.2. розділу 8 договору «Відповідальність сторін» слова « 21% річних» на « 16,4% річних», викладено розділ 12 «Строк дії договору» договору у наступній редакції: « 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р., по 30 вересня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.».
На підставі договору постачання природного газу №3708/1617-ТЕ-23 від 12.10.2016р. відповідач отримав за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року природний газ на загальну суму 3375625,19грн., що підтверджується підписаними між позивачем та відповідачем актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. на суму 166300,27грн., від 30.11.2016р. на суму 547577,56грн., від 31.12.2016р. на суму 741780,36грн., від 31.01.2017р. на суму 876074,27грн., від 28.02.2017р. на суму 652142,36грн., від 31.03.2017р. на суму 391750,37грн.
На підтвердження проведення відповідачем у період з 01.10.2016р. по 30.06.2018р. оплати в сумі 3375625,19грн., за поставлений позивачем за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року природний газ, позивач подав до справи сальдо по ОСББ "Романівський» та довідку по операціях ОСББ "Романівський" за договором №3708/1617-ТЕ-23 від 12.10.2016р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Договір згідно вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (абз. перший ч.1 ст. 193 ГК України).
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно вимог ч.7 ст.193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Таким чином, судом встановлено, що в період з жовтня 2016р. по березень 2017р. включно позивач за договором №3708/1617-ТЕ-23 від 12.10.2016р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3375625,19грн., за який відповідач розрахувався повністю, але несвоєчасно.
Як вбачається з матеріалів справи, за зобов'язаннями, що виникли за жовтень 2016р. в сумі 166300,27грн., відповідач розрахувався 26.11.2016р., за зобов'язаннями, що виникли за листопад 2016р. в сумі 547577,56грн., відповідач розрахувався 27.12.2016р., за зобов'язаннями, що виникли за грудень 2016 року в сумі 741780,36грн., відповідач розрахувався 02.02.2017р., за зобов'язаннями, що виникли за січень 2017р. в сумі 876074,27грн., відповідач розрахувався 20.03.2017р., за зобов'язаннями, що виникли за лютий 2017р. в сумі 652142,36грн., відповідач розрахувався 14.07.2017р., за зобов'язаннями, що виникли за березень 2017р. в сумі 391750,37грн., відповідач розрахувався 05.10.2017р.
З підстав не належного та не своєчасного виконанням договірних зобов'язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в розмірі 37280,33грн.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.8.2 договору №3708/1617-ТЕ-23. від 12.10.2016р. у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. З 31.03.2017р. пеню позивачем обраховано із розрахунку 16,4%, як то передбачено у додатковій угоді №2.
Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що він правильний.
Однак, відповідачем у відзиві від 18.04.2019р. за вх.№7750/19 заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої позивачем пені до суми 1000грн. На підтвердження такого клопотання відповідач подав до суду оборотно-сальдову відомість ОСББ «Романівський» за березень 2017р.
Також відповідачем подано рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №1715544600115 від 06.02.2017р., згідно якого ОСББ «Романівський» включено до Реєстру неприбуткових організацій з 10.02.2016р.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.
Так, неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Сторони підтверджують той факт, що заборгованість відповідачем повністю погашено до настання наступного опалювального сезону, отже, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за грудень 2016р. - березень 2017р. характеризується повним, але несвоєчасним погашенням заборгованості, що мала місце. Поряд із цим, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, збитків в результаті неналежного виконання відповідачем власних вищепоіменованих зобов'язань. Одночасно, суд враховує, що причиною несвоєчасного погашення відповідачем заборгованості стало відповідно нездійснення мешканцями будинку своєчасних оплат за опалення. Суд, беручи до уваги наведене, а також те, що відповідач, який є неприбутковою організацією, купований у позивача газ застосовував для роботи котельної з метою опалення житлового будинку, що і є його основною діяльністю, доходить висновку про наявність можливості зменшити розмір заявленої до стягнення пені з 37280,33грн. до 10000грн., що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 37280,33грн. пені за зобов'язаннями грудня 2016р. - березня 2017р. підлягає судом частковому задоволенню у сумі 10000грн.
Також, позивач через несвоєчасність виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого газу нарахував до стягнення з останнього за зобов'язаннями грудня 2016р. - березня 2017р. три проценти річних у розмірі 6645,33грн., а також за зобов'язаннями за лютий-березень 2017р. 20580,58грн. інфляційних втрат.
У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Суд, перевіривши розрахунок трьох процентів річних, зроблений позивачем, встановив, що останній позивачем зроблений вірно, у зв'язку із чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача за несвоєчасно виконаними зобов'язаннями грудня 2016р. - березня 2017р. три проценти річних у розмірі 6645,33грн. підлягає судом задоволенню у повній мірі.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат суд встановив, що він зроблений не вірно, оскільки позивач під час розрахунку припустився арифметичних помилок, тому судом самостійно було зроблено відповідний розрахунок, за яким сума інфляційних втрат становить 20641,59грн.
Однак, з врахуванням того, що позивачем заявлена до стягнення з відповідача менша сума інфляційних втрат, ніж та, що встановлена судом, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат заявлена позивачем у розмірі 20580,58грн. за несвоєчасно виконаними відповідачем зобов'язаннями за лютий-березень 2017р.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 1921грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок повного задоволення його вимог за рахунок відповідача в сумі 1921грн.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Задовольнити повністю позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Романівський" (65031, м. Одеса, вул.Проценка, 50, корп.1, сек., код ЄДРПОУ 40209699) про стягнення 64506,24грн.
2.Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Романівський" (65031, м.Одеса, вул.Проценка, 50, корп.1, сек., код ЄДРПОУ 40209699) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 37280 (тридцять сім тисяч двісті вісімдесят) грн. 33коп. пені, 6645 (шість тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 33коп. три проценти річних, 20580 (двадцять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 58коп. інфляційних втрат, 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23 квітня 2019 р.
Суддя І.А. Малярчук