"22" квітня 2019 р. Справа № 916/656/19
Господарський суд Одеської області м. Одеса у складі:
судді Малярчук І.А.,
за участю секретаря судового засідання Мукієнко Д.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Лисогор А.Б., згідно довіреності №798 від 26.12.2018р.
від відповідача: Романенко Н.М., згідно довіреності №2788 від 01.11.2018р.,
розглянувши справу №916/656/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск,1; поштова адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська,9-Б) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська,5) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19) про стягнення 12325,37грн. збитків, завданих нестачею вантажу,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що за залізничною накладною №53637971 від 01.01.2019р. ТОВ СП «Нібулон», який є вантажовідправником та вантажоодержувачем в одній особі, був відвантажений насипом вантаж (пшениця), у вагоні №95683355. Товариство вказує, що під час переважування вказаного вагону по масі брутто було виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 2100кг згідно акту про виявлення нестачі вантажу від 09.01.2019р., складеного працівниками ТОВ СП «Нібулон». Товариство листом від 09.01.2019р. №09/35 звернулось до начальника станції Миколаїв-вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаного вагону та скласти комерційний акт, на що отримало відмову листом №13/М від 09.01.2019р., що змусило товариство подати скаргу на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту від 10.01.2019р. №10/35. Листом від 11.01.2019р. №ДН5-07/20 Виробничий підрозділ «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» повідомила ТОВ СП «Нібулон» про відсутність підстав для проведення комісійної видачі вантажу із вищевказаного вагону та задоволення зазначеної скарги. Позивач вважає, що саме безпідставна відмова залізниці у складанні комерційного акту та необхідність дотримання встановленого законодавством порядку оскарження відмови залізниці у складанні комерційного акту і зволікання дирекції з розглядом відповідної скарги призвело до того, що документи, які фіксують нестачу вантажу були складені лише 11.01.2019р. Позивач вказує, що у зв'язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, товариство листом від 11.01.2019р. №11/35 запропонувало керівництву станції Миколаїв-вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вагону №95683355 по кількості та складенні акту про приймання вантажу та акту експертизи за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, на що станція Миколаїв-Вантажний відповіді не надала, уповноваженого представника для участі у визначенні маси нетто вантажу не направила. 11.01.2019р. щодо вагону №95683355 було розпочато приймання вантажу за участю експертів РТПП Миколаївської області, якою 11.01.2019р. було складено акт експертизи №120-0039. Крім того, 11.01.2019р. комісією у складі працівників ТОВ СП «Нібулон» було складено акт приймання продукції за кількісно №2 відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6, щодо вагону №95683355. У вищевказаних акті приймання вантажу та акті експертизи зазначено, що на вагоні №95683355 з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині другого (середнього) розвантажувального люка, в місці з'єднання кришки і бункера, виявлено зазор завдовжки 25 см, в якому затиснуті зерна пшениці, гумовий ущільнювач пошкоджений. Як зазначає позивач, після зняття пломб було виявлено, що у цьому вагоні між II і III (середніми) люками від сходів на довжині близько 2,0м є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини), завглибшки візуально близько до 0,5 м, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу вниз у бік другого (середнього) розвантажувального люка з протилежної сторони від штурвалів і наявного зазору з затиснутими зернами пшениці, та пошкодженим ущільнювачем, візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститися недоліку вантажу. На думку позивача, наявність конусоподібного поглибнення у вигляді воронки (порожнини), а також наявність сторонніх предметів у розвантажувальному бункері вагону, не передбачених технічною конструкцією вагону, свідчать про технічну несправність (пошкодження) вищевказаного вагону та можливість доступу до вантажу в процесі перевезення; наявність поглиблень у вигляді воронки (порожнин) вантажу свідчить про течію вантажу (виникнення нестачі) саме під час його перевезення. Звідси, позивач робить висновок про те, що наведені обставини свідчать про наявність доступу до вантажу під час його перевезення через технічну несправність (пошкодження) вагону, а отже, відповідальність за нестачу повинен нести перевізник (залізниця), за умови ще й того, що вантаж було завантажено у справний вагон. Спираючись на власну довідку №3488/3-19/27 від 01.03.2019р. про вартість однієї тони вантажу, позивач обрахував вартість нестачі вантажу в розмірі 12325,37грн.
Відповідач у відзиві від 05.04.2019р. за вх.№6674/19 проти позову заперечує, вказує, що відповідно до залізничної накладної №53637971 від 01.01.2019р. завантаження вагону №95683355 проводилось засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагону, без участі представника залізниці, вагон №95683355 з вантажем прибув на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці 08.01.2019р. в технічно справному стані зі справними запірно-пломбувальними пристроями, без ознак недостачі, а спірна невідповідність маси вантажу була виявлена після прийняття вагону та без участі працівників відповідача, тому відповідач відмовив позивачу у складанні комерційного акта. Відповідач вказує, що відповідно до Пам'ятки №37 про подавання вагонів вагон №95683355 був поданий під вивантаження на під'їзду колію ТОВ СП «Нібулон» та переданий вантажоодержувачу 09.01.2019р. о 12год.40хв., вагон був оглянутий на 11-й колії станції за участю агента комерційної станції Шкабрової І.П. та представника ТОВ СП «Нібулон» Кочерги Д.П. та при огляді і одержанні вантажу будь-яких зауважень або претензій щодо несправності кузова вагону, його технічного стану, порушення запірно-пломбувальних пристроїв тощо, представником ТОВ СП «Нібулон» зроблено не було. Звідси, відповідач робить висновок, що залізниця прийняла вантаж масою та у стані, у якому він був переданий до перевезення, та доставила і видала вантаж у схороненому стані. Спираючись на положення ст.ст.130, 133 Статуту, які визначають перелік доказів для пред'явлення позовів до залізниці, відповідач вважає, що поданий позивачем акт експертизи РТПП Миколаївської області № 120-0039 від 11.01.2019р. не може вважатися допустимим доказом по справі. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що із акту експертизи РТПП Миколаївської області № 120-0039 вбачається, що вона проводилась з 09.01.2019р. по 11.01.2019р., тоді як згідно листа позивача від 11.01.2019р. № 11/35, відповідачу було запропоновано направити свого представника для участі в експертизі лише 11.01.2019р., тобто, вже після проведення експертизи.
17.04.2019р. за вх.№7689/19 позивач подав до суду відповідь на відзив, де, крім викладеного у позові, зазначає, що за відсутності доказів відсутності вини перевізника, лише наведених позивачем обставин, що викладені вище, достатньо для покладення на перевізника обов'язку відшкодувати збитки, завдані нестачею вантажу. Стосовно викладених у відзиві відповідачем заперечень позивач вказує, що будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку перевізника при прийнятті вантажу до перевезення та укладанні договору перевезення (накладної) не було, відповідні докази відсутні та відповідачем не надані. Також відповідачем не надано і доказів невірного визначення маси вантажу при навантаженні вантажу у відповідний вагон. Посилаючись на положення ст.52 та пп.а) ст.129 Статуту залізниць України, позивач наголошує на тому, що залізниця безпідставно відмовилась проводити комісійну видачу вантажу та складати комерційний акт. Зауважує і позивач про те, що в силу ст.130 Статуту не тільки комерційний акт може бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці. Повторно позивач зазначає про те, що у комерційному відношенні спірний вагон є справним, а зазори та сторонні предмети у розвантажувальному люці вагона, які не передбачені його технічною конструкцією та/або інші ушкодження вагону, про які зазначено у позовній заяві та встановлені відповідними доказами (яких в свою чергу не було під час відправлення вантажу у спірному вагоні), свідчать про його технічну несправність, що виникла під час перевезення вантажу.
Також позивач вказує, що після зняття пломб на верхніх завантажувальних люках було виявлено конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини), характерною для стікаючого вантажу вниз, при цьому, такі поглиблення мали прихований характер, оскільки встановити наявність воронок до зняття пломб є неможливим, у зв'язку з чим відповідальність за нестачу вантажу має бути покладена на залізницю. Одночасно позивач зазначає, що викрадення (або інше незаконне вилучення) вантажу на території Перевантажувального терміналу (тобто після його забирання на під'їзній колії) фактично унеможливлене у зв'язку високим рівнем охорони цього об'єкту загалом та матеріальних цінностей зокрема. Крім того, позивач зазначає, що положення чинного законодавства не передбачають ані права, ані обов'язку вантажоодержувача вносити до пам'яток про забирання вагонів будь-які зауваження, у тому числі і щодо технічного стану вагону.
Водночас, в підтвердження викладеної своєї правової позиції позивач подав разом із відповіддю на відзив судові рішення у аналогічних спірним правовідносинах, зокрема, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2018р. по справі №916/1995/17, від 18.09.2018р. по справі №9016/248/18, від 16.01.2018р. по справі №916/1981/17, від 26.10.2016р. по справі №916/1122/16, від 29.01.2018р. по справі №916/1980/17, від 28.08.2018р. по справі №916/797/18, від 14.09.2018р. по справі №916/799/18, від 17.09.2018р. по справі №916/800/18.
Ухвалою суду від 14.03.2019р. відкрито провадження у справі №916/656/19, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 10.04.2019р. об 11год.30хв.
Ухвалою суду від 10.04.2019р. розгляд справи відкладено на 22.04.2019р. о 10год.45хв.
Клопотання позивача від 02.04.2019р. за вх.№6349/19 про відкладення розгляду справи судом задоволено.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
01.01.2019р. за залізничною накладною №53637971 залізниця прийняла до перевезення вантаж ТОВ СП «Нібулон», який є вантажовідправником та вантажоодержувачем в одній особі, у вагоні №95683355, станція призначення Миколаїв-вантажний. Згідно даних залізничної накладної вантаж - пшениця 3 кл., вантаж завантажено насипом, маса вантажу у вагоні №№95683355 складає 68850кг., тип вагону - зерновоз. При завантаженні вагону масу вантажу визначено відправником на вагонних вагах (150т) з.н. Пульсар ВТВ-1 СБ №304. Власником вагону є залізниця. Вантаж розміщено і закріплено власником вантажу згідно п.4, 6 - 8 гл.1 Додатку 3 до СМГС. Також із залізничної накладної №53637971 вбачається, що вантаж видано на станції прибуття 08.01.2019р. о 13год.36хв. Плохому О.О. (довіреність №654 від 11.12.2018р.).
Відповідно до акту про виявлення нестачі вантажу від 09.01.2019р., складеному працівниками ТОВ СП «Нібулон», при визначенні на вагах №1 (остання повірка 18.12.2018р.) перевантажувального термінала ТОВ СП «Нібулон» маси брутто вагону №95683355, який прибув зі станції Сватово на станцію Миколїв-вантажний за накладною №53637971 від 01.01.2019р., виявлено невідповідність маси брутто вантажу, порівняно із даними, зазначеними у накладній у розмірі 2050кг. Вагон знаходиться на під'їзній колії в очікуванні видачі вантажу за участю представників залізниці. Схоронність вантажу у вагоні забезпечена.
Також 11.01.2019р. представниками ТОВ СП «Нібулон» було складено акт про виявлення розбіжності маси вантажу у вагоні №95683355 у розмірі 2100кг, акт приймання продукції за кількістю від 11.01.2019р., супроводжуваний пояснювальною запискою працівників товариства від 11.01.2019р.
Листом №09/35 від 09.01.2019р. ТОВ СП «Нібулон» повідомив начальника станції Миколаїв-вантажний про те, що при визначенні на вагах перевантажувального терміналу ТОВ СП «НІБУЛОН» маси брутто вагона №95683355, який прибув 08.01.2019р. о 12год.36хв. зі станції Сватове на станцію Миколаїв-Вантажний на адресу ТОВ СП «НІБУЛОН» за накладною №53637971 від 01.01.2019р., співробітниками товариства було виявлено невідповідність маси брутто вантажу пшениця в розмірі -2050 кг порівняно з даними, які зазначені у перевізному документі. Також у листі було зазначено, що вказаний вагон виставлений на під'їзну колію в очікуванні видачі вантажу за участю представників залізниці і вивантажуватись до складання комерційного акту не буде, цілодобова охорона вказаного вагону з вантажем забезпечується власними силами ТОВ СП «Нібулон».
Станція Миколаїв-вантажний листом №13/М від 09.01.2019р. повідомила товариство, що вагон №95683355 був у технічно справному стані, оглянутий на колії станції за участю комерційного агента станції та прийомоздавальника ТОВ СП «Нібулон», за результатами чого встановлено, що ЗПП відправника у наявності, не пошкоджені, відбитки відповідають вказаним у перевізних документах, інших комерційних несправностей не виявлено, вагон прийнятий від станції без зауважень про що свідчить пам'ятка на подавання вагонів №37, у зв'язку з чим у станції відсутні підстави для комісійної видачі вагону №95683355.
10.01.2019р. за №10/35 позивач звернувся до Виробничого підрозділу «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» зі скаргою на відмову у складанні комерційного акту, яку отримано адресатом 10.01.2019р. о 09год.00хв. 11.01.2019р. Виробничий підрозділ «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» за №ДН5-07/20 відмовив товариству у задоволенні скарги.
11.01.2018р. о 15год.00хв. Станцією Миколаїв-вантажний отримано запрошення ТОВ СП «Нібулон» за №11/35 про прийняття участі у складанні акту про приймання вантажу по кількості, акту експертизи РТПП Миколаївської області.
30.08.2016р. між ТОВ СП «Нібулон» (замовник) та РТПП Миколаївської області (виконавець) було укладено договір про надання послуг, зокрема, з експертизи по визначенню кількості, якості, комплектності товарів і визначення їх ціни, додаток №1 до нього, та додаткові угоди №1 від 19.01.2017р., №2 від 15.05.2017р., №3 від 02.01.2018р.
РТПП Миколаївської області надало позивачу послуги із експертизи вантажу у вагоні №95683355, за які позивач розрахувався, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №120-0039 від 14.01.2019р., рахунком на оплату №120-0039 від 14.01.2019р., платіжним дорученням №2210 від 17.01.2019р. на суму 1872грн.
Відповідно до акту експертизи №120-0039 від 11.01.2019р. при зважуванні і огляді залізничного вагону №95683355 за непорушеними пломбами відправника, завантаженого зерном пшениці, встановлено, що фактична маса нетто складає 66750кг, що на 2100кг менше проти даних, вказаних у накладній №53637971. Щільність закриття другого (середнього) розвантажувального люка не забезпечує збереження вантажу при транспортуванні.
На підтвердження якості та вартості пшениці, що прямувала у вагоні №95683355, позивач подав до справи копію свідоцтва №720814 від 31.12.2018р. про якість зерна, довідку №3488/3-19/27 від 01.03.2019р.
Як вбачається із листа ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» №50-01-36/1337 від 28.07.2016р., у відповідності до конструкторської документації на механізм розвантаження вагону для зерна моделі 19-752, виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», при закритих кришках розвантажувальних люків зазор між резиновим ущільнювачем та кришкою для вагона-зерновоза не допускається по всьому периметру місця ущільнення. Крім цього, у відповідності до вимог Технічних умов ТУ 24.05.491-81 «Вагон для зерна модель 19-752» резинові ущільнювачі розвантажувальних люків повинні забезпечувати щільне прилягання кришок по всьому периметру, недопускаючи просипання вантажу на колію та виключаючи попадання атмосферних опадів у кузов вагону.
Крім того, позивач подав до справи журнал ТОВ СП «Нібулон» реєстрації зважування на вагонних вагах вантажів, що поступили та відправляються, технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки на тенозометричні ВТВ-1СБ, руководство по експлуатації ваг вагонних тензометричних Пульсар ВТВ-1СБ.
Поданий відповідачем у копії договір №ДН-4/98 від 30.06.2016р. про експлуатацію залізничної під'їзної колії ТОВ СП «Нібулон», укладений останнім із РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалзіниця», товариством експлуатується під'їзна колія, яка належить товариству і примикає стрілкою №35 до під'їзної колії ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» станції Миколаїв-вантажний Одеської залізниці та обслуговується локомотивом Ольшанської філії ПрАТ «КДМППЗТ» на підставі договору №50 від 12.08.2012р. про надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів. Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колію №11 станції Миколаїв-Вантажний, згідно вказівки маневрового диспетчера ст. Миколаїв-Вантажний. Здавання вагонів провадиться на колії №11 ст. Миколаїв-Вантажний. Строк дії договору з 01.08.2016р. по 31.07.2012р. (п.п.1, 6, 21 договору).
Відповідно до пам'ятки №37 про подавання вагонів 09.01.2019р. вагон №95683355 був поданий під вивантаження на під'їзду колію ТОВ СП «Нібулон» та переданий працівнику вантажоодержувача 09.01.2019р. о 12год.40хв.
Пам'яткою про забирання вагонів № 39 від 10.01.2019р. підтверджується, що вагон №95683355 був забраний з під'їзної колії ТОВ СП «Нібулон» 10.01.2019р. о 03год.40хв.
На підтвердження власної правової позиції позивач подав до справи Інструкцію з охорони праці №59-II для прийомоздавальника, положення про службу охорони центрального апарату управління ТОВ СП «Нібулон», положення про пропускний та внутрішньооб'єктовий режим на території перевантажувального терміналу ТОВ СП «Нібулон», наказ ТОВ СП «Нібулон» №1731 від 30.12.2016р. «Про забезпечення цілодобової охорони».
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 2 ст.306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).
Згідно ч.3 ст.310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.
Статтею 918 ЦК України передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту Залізниць України).
Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частиною 3 ст.32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно ст.110 Статуту Залізниць України перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.
Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.
Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Додаткова підготовка вагонів та контейнерів під завантаження вантажів, що потребують особливих умов перевезення і зберігання, може здійснюватися залізницею на підставі договору за рахунок відправника. Під наливання повинні подаватися цистерни та бункерні напіввагони, що відповідають роду наливного вантажу. Підготовка під наливання спеціальних цистерн та бункерних напіввагонів усіх форм власності здійснюється відправником. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником (ст.31 Статуту залізниць України).
Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення (п.а ст.111 Статуту залізниць України).
Статтею 125 Статуту залізниць України після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач. Якщо вантаж адресовано одержувачу, якого не виявилося на станції призначення, відповідальність перед залізницею несе відправник.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Стаття 52 Статуту залізниць України передбачає, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами. У зазначених вище випадках тарні і штучні вантажі видаються залізницею з перевіркою кількості і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть привести до зміни стану вантажу, залізниця зобов'язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами і рахунками з розкриттям пошкоджених місць. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Згідно ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Положення ст.130 Статуту залізниць України передбачають, що пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають: у разі втрати вантажу: Відправник - за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу; одержувач - за умови пред'явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред'явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу; у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову; у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред'явлення накладної; у разі втрати багажу чи вантажобагажу - пред'явник багажної чи вантажобагажної квитанції, а у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу - пред'явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
Відповідно до п.11 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., при передаванні завантажених вагонів і контейнерів сторони зобов'язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах. При перевезенні вантажів на відкритому рухомому складі сторони переконуються у відсутності слідів утрати й пошкодження вантажу. Якщо при передаванні вагонів чи контейнерів буде виявлено їх пошкодження, ознаки недостачі, псування або пошкодження вантажу на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, коли таке перевезення передбачено Правилами, несправність пломб (ЗПП), їх відсутність, якщо у перевізних документах є відмітка про їх накладання, видача вантажу провадиться за участю представника залізниці із складанням у відповідних випадках комерційного акта. У таких випадках вагони, контейнери до перевірки вантажу пломбуються пломбами (ЗПП) станції із складанням акта загальної форми і до прибуття представника станції для перевірки вантажу не вважаються переданими в користування одержувачу. Знімаються ці пломби (ЗПП) в присутності представника залізниці.
Відповідно до статті 52 Статуту на станції призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі: прибуття вантажу в пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами (ЗПП) відправника або пломбами (ЗПП) попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачено Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму транспортування в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею. Перевірка вантажу не провадиться в разі вивантаження його залізницею за договором згідно зі статтею 30 Статуту. У зазначених випадках тарні й штучні вантажі видаються з перевіркою кількості й стану вантажу тільки в пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть призвести до зміни стану вантажу, залізниця зобов'язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами й рахунками з розкриттям пошкоджених місць. У разі відсутності пошкодження вантажу комерційний акт про пошкодження тари (упакування) не складається. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули в справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості й стану. При наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг залізниця може здійснювати перевірку маси вантажів, що перевозяться навалом і насипом і прибули без ознак утрати, відповідно до договору між залізницею і одержувачем (п.12 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р.).
Відповідно до п. 16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України, від 28.05.2002р. № 334, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.
Як передбачено п.8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., після проведення розрахунків за перевезення вантажу, оформленого накладною у паперовому вигляді, накладна видається одержувачу під розписку в примірнику накладної, що залишається у залізниці. Оформлення видачі вантажу, що прибув з електронною накладною (із накладенням електронного цифрового підпису), здійснюється згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138). При цьому в разі потреби накладна видається одержувачу в паперовому вигляді. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Відповідно до п. 3.1. Розяснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею„ (із змінами та доповненнями), відповідно до статей 909 ЦК Українита 307 ГК України, статті 110 Статуту за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало. У статті 111 Статуту наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Відповідно до статті 110 Статуту залізниця може бути звільнена від відповідальності, якщо вона доведе й інші обставини, що свідчать про відсутність її вини.
Так, згідно пунктів 18, 23 та 24 Правил видачі вантажів одержувач не може вимагати від залізниці проведення перевірки та складання комерційного акта: після початку вивантаження, яке здійснюється на місцях загального користування; коли одержувач розпочав вивантаження без представника станції; у випадку видачі швидкопсувних вантажів, що прибули у справних рефрижераторних вагонах без порушення граничного терміну перевезення і режиму обслуговування. (п. 3.3. Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею„(із змінами та доповненнями).
Положеннями п.3.4. Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» (із змінами та доповненнями) визначено, що якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому пунктом 16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. №П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66р. №П-7, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.98р. №81/38/101/235/122. У разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.76 ГПК України).
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ч.ч.1, 2, 3, 4, 6, 7 ст.98 ГПК України).
Отже, як встановлено судом вище, за залізничною накладною №53637971 від 01.01.2019р. ТОВ СП «Нібулон», який є вантажовідправником та вантажоодержувачем в одній особі, було відправлено залізницею у вагоні №95683355 вантаж. При цьому, завантаження вагону №95683355 проводилось засобами і силами відправника вантажу, тобто, ТОВ СП «Нібулон», ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагону, без участі представника залізниці.
Між тим, залізниця прийняла за накладною №53637971 до перевезення вагон №95683355 без жодних зауважень.
Двічі, листом №09/35 від 09.01.2019р., від 11.01.2018р. ТОВ СП «Нібулон» запрошував представників залізниці прийняти участь у комісійній видачі вантажу, складанні акту про приймання вантажу по кількості, акту експертизи за участю РТПП Миколаївської області. Залізниця участі своїх представників під час прийняття вантажу та складанні актів не забезпечила.
Також 10.01.2019р. за №10/35 позивач звернувся до Виробничого підрозділу «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» зі скаргою на відмову у складанні комерційного акту, однак, 11.01.2019р. Виробничий підрозділ «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» за №ДН5-07/20 відмовив товариству у задоволенні скарги.
Через відмову залізниці у комісійному прийнятті вантажу, за участю РТПП у Миколаївській області, позивачем 11.01.2019р. було розпочато проведення експертизи, за результатами якої 11.01.2019р. складено акт експертизи №120-0039. Відповідач не забезпечив участь свого представника в проведенні даного дослідження.
Вищевказаною експертизою після зважування і огляду вагону №95683355 з непорушеними пломбами відправника, встановлено, що фактична маса нетто складає 66750кг, що на 2100кг менше проти даних, вказаних у накладній №53637971. Щільність закриття другого (середнього) розвантажувального люка не забезпечує збереження вантажу при транспортуванні.
Приймаючи до уваги те, що позивачем надано до суду докази оскарження відмови начальника станції у складанні комерційного акту, і також те, що вантаж був вивантажений за участю Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області, а відповідач не скористався правом бути присутнім при переважуванні вантажу у спірному вагоні, суд вважає, що акт експертизи, в розумінні ст.76 ГПК України, є належним доказом, що підтверджує нестачу вантажу виявити яку, візуальним оглядом, без відкриття ЗПП позивач не міг.
Разом з цим, Пам'ятка №37 про подавання вагонів, в якій працівник ТОВ СП «Нібулон» прийняв 09.01.2019р. о 12год.40хв. вагон з вантажем не свідчить про прибуття вагону №95683355 з вантажем на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці 08.01.2019р. в технічно справному стані, так як технічна несправність вагону була прихованою та не могла бути помічена прийомоздавальником ТОВ СП «Нібулон» під час прийняття вагону від залізниці через обмеження часу прийняття вагонів, які прибули за накладною №53637971 у кількості 8 штук.
Твердження відповідача про те, що вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під'їзну колію, може бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором, тоді як в момент приймання вагону позивач до відповідача таку вимогу не заявив, а вимагав комісійний огляд лише після переважування вагону на під'їзній залізничній колії, якою він користується, що виключає можливість залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, до уваги судом не приймається, оскільки нестача вантажу та технічна несправність вагону були прихованими, їх наявність виявлена після проведення експертизи РТПП.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що вантажовідправником було самостійно визначено масу вантажу перед відправленням вагонів без участі представника відповідача, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність зауважень щодо маси вантажу з боку перевізника при прийнятті ватажу до перевезення.
Таким чином, вище проаналізовані докази у сукупності вказують на несправність вагонів у технічному відношенні, що не дозволяє схоронне транспортування вантажу - пшениці, із чого суд вбачає підстави для покладення відповідальності за нестачу вантажу у вагоні №95683355 у кількості 2100кг на перевізника , за умови ще й того, що перевізник не надав суду жодних доказів того, що під час перебування у нього вантажу позивача вжив достатніх та необхідних заходів для його збереження, хоча доведення такого є обов'язком перевізника - АТ „Українська залізниця" в особі Регіональної філії „Одеська залізниця" та вина перевізника згідно вищевказаних положень законодавства презюмується.
Відповідно до ст.115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до п.7 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, розрахунок суми претензії про недостачу вантажу складається з урахуванням норми природної втрати маси вантажу при перевезенні, якщо вона встановлена для даного вантажу, та граничного розходження у визначенні маси.
Вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, становить: 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах для інших вантажів (п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644).
Як вбачається з довідки ТОВ СП «Нібулон», станом на 11.01.2019р. дійсна вартість однієї тони вантажу (пшениця 3 класу), що було прийнято до перевезення та відправлено зі станції Сватово за накладною №53637971 від 01.01.2019р. у вагоні №95683355, складала 7020грн., у т.ч. ПДВ, без включення провізних платежів, загальна вартість вантажу, відправленого у вагоні, складає 483327грн.
Отже, вартість нестачі у вагоні №95683355, з огляду на те, що вартість 1 тони пшениці, відвантаженої у вказаний вагон складає 7020грн. (у т.ч. ПДВ), за вирахуванням 344,35кг норми природної втрати та граничного розходження, складає 12325,37грн.
Таким чином, як було встановлено вище, відповідальність за нестачу вантажу у вагоні №95683355 несе ПАТ „Українська залізниця" в особі Регіональної філії „Одеська залізниця", у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з АТ „Українська залізниця" в особі Регіональної філії „Одеська залізниця" на користь ТОВ СП „Нібулон" 12325,37грн. збитків, завданих нестачею вантажу підлягають задоволенню в повній мірі.
Даного висновку суд дійшов, з врахуванням судової практики, викладеної у постановах Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2018р. по справі №916/1995/17, від 18.09.2018р. по справі №9016/248/18, від 16.01.2018р. по справі №916/1981/17, від 26.10.2016р. по справі №916/1122/16, від 29.01.2018р. по справі №916/1980/17, від 28.08.2018р. по справі №916/797/18, від 14.09.2018р. по справі №916/799/18, від 17.09.2018р. по справі №916/800/18.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 1921грн., витрати на отримання висновку РТП Миколаївської області в сумі 1872грн., які підлягають відшкодуванню платнику за рахунок відповідача внаслідок повного задоволення його позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск,1; поштова адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська,9-Б, код ЄДРПОУ 14291113) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська,19, код ЄДРПОУ 40081200) про стягнення 12325,37грн. збитків, завданих нестачею вантажу.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська,19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" (54002, м.Миколаїв, вул.Каботажний спуск,1; поштова адреса: 54030, м. Миколаїв, вул.Фалєєвська,9-Б, код ЄДРПОУ 14291113) 12325 (дванадцять тисяч триста двадцять п'ять) грн. 37коп. збитків, завданих нестачею вантажу, 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судового збору, 1872 (одну тисячу вісімсот сімдесят дві) грн. витрат на отримання висновку РТПП Миколаївської області.
У відповідності до ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 23 квітня 2019 р.
Суддя І.А. Малярчук