18.04.2019 Справа № 920/234/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу № 920/234/19
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Медфарком-центр» (бульвар ОСОБА_1, б. 60, м. Київ, 01032, код 33239630; фактична адреса: вул. Кржижановського, буд. 4, м. Київ, 03680),
до відповідача: Обласного комунального підприємства Центральна районна аптека №35 Буринського району (вул. Лесі Українки, буд. 1, м. Буринь, Сумська область, 41700, код ЄДРПОУ 01979428)
про стягнення 37 554 грн. 22 коп. заборгованості по договору купівлі-продажу №6ХАР від 30.12.2016 р.,
11.03.2019 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 37554 грн. 22 коп., з яких: 29000 грн. 00 коп. основного боргу, 3 992 грн. 33 коп. пені, 2 778 грн. 39 коп. - 20% річних, 1 783 грн. 50 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №6ХАР від 30.12.2016 р.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не здійснив оплату товару, отриманого відповідно до видаткових накладних: №0187181 від 11.07.2018 року; № 0187185 від 11.07.2018 року; № 0187688 від 18.07.2018 року; № 0187687 від 18.07.2018 року; № 0188683 від 31.07.2018 року; № 0188681 від 31.07.2018 року; № 0195676 від 17.10.2018 року; №0195672 від 17.10.2018 року; № 0196251 від 24.10.2018 року; № 0196256 від 24.10.2018 року; № 0198307 від 14.11.2018 року; № 0198303 від 14.11.2018 року; №0201277 від 12.12.2018 року; № 0200939 від 12.12.2018 року; № 0202285 від 19.12.2018 року; № 0201839 від 19.12.2018 року; №0201841 від 19.12.2018 року, чим порушив взяті на себе зобов'язання по договору купівлі-продажу №6ХАР від 30.12.2016 р.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.03.2019 відкрито провадження у справі № 920/234/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті було призначене на 18.04.2019, відповідачу надано термін 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвала про відкриття провадження отримана відповідачем 21.03.2019, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, відповідачем у встановлений термін письмового відзиву на позов не подано.
Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
30 грудня 2016 року між ПАТ «Медфарком-центр» і ОКП Центральна районна аптека №35 Буринського району було укладено Договір купівлі-продажу №6ХАР (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого позивач зобов'язується продати й доставити власними силами (у межах України) відповідачу медикаменти (Товар) в асортименті й кількості, зазначеній у накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений Товар і оплатити його вартість.
Згідно п. 2.1. Договору кількість, асортимент та найменування товару, що постачається відповідно до п. 1.1. Договору, вказуються у Додатках (Специфікаціях), виходячи з наявності товару на складі позивача, та/або відображаються в накладних.
Зі змісту п. 2.3. Договору вбачається, що будь-які накладні на продаж Товару, що є предметом даного Договору, які підписані Сторонами протягом строку дії даного Договору, вважаються такими, що оформлені на виконання даного Договору
Відповідно до п. 4.1. Договору ціни на товари, що постачаються відповідно до п. 1.1 даного Договору, вказуються у відповідних накладних.
Згідно п. 4.2. Договору у разі наявності боргу за цим договором кошти, що надходять до Продавця від Покупця, в першу чергу зараховуються в погашення відповідних штрафних санкцій, а потім - дебіторської заборгованості, починаючи з накладних з найбільш давніми строками оформлення. При видачі декількох накладних протягом одного дня, черговість погашення встановлюється за найбільшою сумою.
Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за Товари, що постачаються за даним Договором, здійснюються Покупцем у такий спосіб: відстрочення платежу з моменту підписання видаткової накладної: по групі продукції лікарські засоби та вироби медичного призначення - на 14 календарний день із моменту одержання Товару; по групі продукції препарати для лікування цукрового і нецукрового діабету - на 30 календарний день із моменту одержання Товару.
З додаткової угоди від 12.12.2017 до Договору вбачається, що сторони домовились продовжити строк дії даного Договору до 31.12.2018.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що виконав взяті на себе зобов'язання за Договором належним чином і у повному обсязі, поставивши відповідачу в період з липня 2018 р. по грудень 2018 р. товар на загальну суму 495 977 грн. 34 коп., проте відповідач розрахувався за отриманий товар частково і станом на день розгляду справи його заборгованість становить 29 000 грн. 00 коп.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Письмовими матеріалами справи розмір основної заборгованості відповідача підтверджується в повному обсязі, а саме: видатковими накладними: № 0187181 від 11.07.2018 року; № 0187185 від 11.07.2018 року; № 0187688 від 18.07.2018 року; № 0187687 від 18.07.2018 року; № 0188683 від 31.07.2018 року; № 0188681 від 31.07.2018 року; № 0195676 від 17.10.2018 року; №0195672 від 17.10.2018 року; № 0196251 від 24.10.2018 року; № 0196256 від 24.10.2018 року; № 0198307 від 14.11.2018 року; № 0198303 від 14.11.2018 року; №0201277 від 12.12.2018 року; № 0200939 від 12.12.2018 року; № 0202285 від 19.12.2018 року; № 0201839 від 19.12.2018 року; №0201841 від 19.12.2018 року /а.с. 24-53/.
Враховуючи те, що відповідачем сума боргу не сплачена, не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 29 000 грн. 00 коп. основного боргу.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 992 грн. 33 коп. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 11.08.2018 по 04.03.2019 відповідно до п. 6.1. Договору, яким передбачено, що у випадку порушення строку, зазначеного в п. 5.1. даного Договору, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого товару за кожний день прострочення, а також згідно ст. 625 ЦК України - 20% річних.
Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Зі змісту ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пені за період прострочення оплати платежу, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пеню в розмірі 3 992 грн. 33 коп., нараховану за загальний період прострочення з 11.08.2018 по 04.03.2019 (по кожній видатковій накладній окремо в межах 6-тимісячного строку), оскільки судом було встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов'язання по Договору.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 778 грн. 39 коп. - 20% річних, нарахованих відповідно до 6.1. Договору та передбачених ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Судом перевірено розрахунок розміру 20% річних та інфляційних збитків та встановлено, що штрафні санкції розраховані арифметично та логічно вірно, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2778 грн. 39 коп. - 20% річних та 1 783 грн. 50 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період з 11.08.2018 по 04.03.2019, виходячи з розміру заборгованості по кожній видатковій накладній, як це було вже зазначено вище.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Обласного комунального підприємства Центральна районна аптека №35 Буринського району (вул. Лесі Українки, буд. 1, м. Буринь, Сумська область, 41700, код ЄДРПОУ 01979428) на користь Приватного акціонерного товариства «Медфарком-центр» (бульвар ОСОБА_1, б. 60, м. Київ, 01032, код 33239630; фактична адреса: вул. Кржижановського, буд. 4, м. Київ, 03680) 29000 грн. 00 коп. основного боргу, 3 992 грн. 33 коп. пені, 2 778 грн. 39 коп. - 20% річних, 1 783 грн. 50 коп. інфляційних збитків, 1 921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 23.04.2019 р.
Суддя ОСОБА_2