ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.04.2019Справа № 910/897/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглядаючи у відкритому судовому засіданні
справу 910/897/18
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ,
до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», м. Київ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ОСОБА_2, АДРЕСА_2
ОСОБА_3 АДРЕСА_3
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, м. Львів,
про стягнення 49 490 грн.,
без участі представників учасників справи у зв'язку з їх неявкою без поважних причин.
29.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - Компанія) до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (далі - Товариство) про стягнення 99 490 грн.
Компанія обґрунтовує позовні вимоги таким:
- 04.09.2015 позивачем (страховик) і ДП «Амбієнте Ферніче Україна» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 18354а5а (далі - Договір), за умовами якого Компанія взяла на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Volkswagen Tiguan T4IC» д/н НОМЕР_7, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП);
- 26.04.2016 о 07 год. 30 хв. у м. Львові по вул. Липинського сталася ДТП, за участю застрахованого автомобіля «Volkswagen Tiguan T4IC», автомобіля марки «ВАЗ» (реєстраційний номер НОМЕР_2), автомобіля марки «БАЗ» (реєстраційний номер НОМЕР_3) та автомобіля «Мазда» (реєстраційний номер НОМЕР_4) під керуванням ОСОБА_4 в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження;
- ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 пунктів 1.2, 1.5, 1.10, 2.3, 8.1, 11.4, 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху;
- вироком від 02.08.2017 зі справи № 466/2526/17 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено покарання у виді штрафу в доход держави у розмірі триста неоподаткованих мінімумів доходів громадян (п'ять тисяч сто грн.) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік;
- позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування у сумі 216 001 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.06.2016 № 246 317, та 11 992 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.06.2016 № 249 578;
- цивільно-правова відповідальність власника «Мазда» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Товариством за полісом № АЕ/6903400, за яким: франшиза складає 510 грн.; ліміт за шкоду життю та здоров'ю - 200 000 грн.; ліміт за шкоду майну - 100 000 грн.;
- позивач звертався до відповідача з вимогами сплатити страхове відшкодування, проте, Товариство залишило вказані вимоги без відповіді та належного реагування; страхове відшкодування в порядку регресу на день подання позову не сплатило.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/897/18; розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4.
14.02.2018 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що: вироком суду від 02.08.2017 зі справи № 466/2526/17 ОСОБА_4 було визнано винним за вчинення ДТП лише з автомобілем «ВАЗ» (р.н. НОМЕР_5); позивачем не додано доказів, які б підтверджували настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу «Мазда 626» ОСОБА_4 за шкоду заподіяну транспортному засобу «Volkswagen Tiguan T4IC» (р.н. НОМЕР_6).
12.03.2018 позивач подав суду: клопотання про зменшення позовних вимог, в якому позивач просив суд в порядку частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір позовних вимог до 49 490 грн.; відповідь на відзив, в якій Компанія заперечила проти доводів Товариства, викладених у відзиві, посилаючись на практику Верховного Суду України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 постановлено розгляд справи № 910/897/18 здійснювати в порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3; підготовче засідання призначено на 10.04.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 відкладено підготовче засідання на 15.05.2018.
Позивач 11.04.2018 подав суду лист на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2018.
19.04.2018 Товариство подало суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача та просив суд у позові відмовити повністю за безпідставністю та необґрунтованістю заявлених вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 підготовче засідання було відкладено на 05.06.2018.
25.05.2018 відповідач подав суду клопотання, в якому просив судовий розгляд справи провести за відсутності представника Товариства.
04.06.2018 позивач подав суду клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 було призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - Інститут).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 зупинено провадження у справі №910/897/18 до отримання результатів судової експертизи.
28.02.2019 від Інституту до суду надійшов лист від 21.02.2019 № 13182/18-52/4140/19-52, до якого додано висновок експерта від 21.02.2019 № 13182/18-52/4140/19-52 (далі - Висновок) та матеріали справи № 910/897/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2019 поновлено провадження у справі № 910/897/18; підготовче засідання призначено на 21.03.2019.
19.03.2019 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки повноважного представника.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення, дійшов висновку про відмову у його задоволенні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/897/18 до судового розгляду по суті на 23.04.2019.
03.04.2019 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість прибути у вказане судове засідання у зв'язку із зайнятістю останнього в іншому судовому процесі.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з такого.
Заявник мотивує причини неявки тим, що представник відповідача не має можливості прибути у вказане судове засідання в зв'язку з відрядженням за участю в іншому судовому процесі.
Разом з тим, Товариство не подало суду документ, який би свідчив про наявність поважних причин неприбуття у судове засідання.
Отже, в силу приписів статті 202 Господарського процесуального кодексу України відсутні підстави для відкладення судового засідання.
Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
Отже, відкладення судового розгляду в даній справі є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.
Представники учасників процесу у судове засідання 23.04.2019 не з'явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Суд дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.
У судовому засіданні 23.04.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
04.09.2015 позивачем (страховик) і ДП «Амбієнте Ферніче Україна» (страхувальник) було укладено Договір, за умовами якого Компанія взяла на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Volkswagen Tiguan T4IC» д/н НОМЕР_7, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
26.04.2016 о 07 год. 30 хв. у м. Львові по вул. Липинського сталася ДТП, за участю застрахованого автомобіля «Volkswagen Tiguan T4IC», автомобіля марки «ВАЗ» (реєстраційний номер НОМЕР_2), автомобіля марки «БАЗ» (реєстраційний номер НОМЕР_3) та автомобіля «Мазда» (реєстраційний номер НОМЕР_4) під керуванням ОСОБА_4 в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 пунктів 1.2, 1.5, 1.10, 2.3, 8.1, 11.4, 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху.
Вироком від 02.08.2017 Шевченківського районного суду міста Львова зі справи № 466/2526/17 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в доход держави у розмірі триста неоподаткованих мінімумів доходів громадян (п'ять тисяч сто грн.) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування у сумі 216 001 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.06.2016 № 246 317, та 11 992 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.06.2016 № 249 578.
Цивільно-правова відповідальність власника «Мазда» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Товариством за полісом № АЕ/6903400, за яким: франшиза складає 510 грн.; ліміт за шкоду життю та здоров'ю - 200 000 грн.; ліміт за шкоду завдану майну одного потерпілого - 50 000 грн.
23.09.2016 позивач надіслав відповідачу претензію на суму 50 000 грн., в якій просив компенсувати страхове відшкодування у сумі 50 000 грн.
Вказаний лист було отримано Товариством 28.09.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи.
02.11.2016 відповідач надіслав позивачу запит щодо врегулювання страхового випадку по страховій справі № АЕ-1473/16, в якому просив надати додаткові документи.
12.12.2017 Компанія надіслала Товариству документи на виконання вимог вказаного запиту.
Відповідач залишив вказаний лист без відповіді та належного реагування; страхове відшкодування не сплатив.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4. застрахована відповідачем, то, на думку позивача, саме Товариство повинно відшкодувати 49 490 грн. Компанії.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Водночас, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
Пунктом 36.4 статті 36 Закону передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника «Мазда» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Товариством за полісом №АЕ/6903400, за яким: ліміт за шкоду завдану майну одного потерпілого складає 50 000 грн.; франшиза -510 грн.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є відповідач.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У разі, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, вона відповідає за заподіяну нею шкоду тільки у розмірі, який перевищує ліміт відповідальності страховика. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, та не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу, ці втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої заподіяна шкода.
Положеннями пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом Фонду державного майна України та Мін'юсту, від 24.11.2003, № 142/5/2092 встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.
За змістом статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Строки і порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені статтями 36, 37 Закону.
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог, зводяться до того, що ОСОБА_4 визнано винним у ДТП лише з автомобілем «ВАЗ»; відсутні докази наявності вини ОСОБА_4 у завданні шкоди транспортному засобу «Volkswagen Tiguan».
Судом встановлено, що в результаті ДТП, яка відбулася 26.04.2016 о 07:30 год. у м. Львів по вул. Липинського, були пошкоджені транспортні засоби.
Зіткнення відбулось внаслідок порушення ПДР водієм а/м «Mazda626» ОСОБА_4, що встановлено Вироком Шевченківського районного суду міста Львова від 02.08.2017 у справі №466/2526/17 про обвинувачення останнього.
Водночас з Вироку не вбачається можливим встановити наявність причинно-наслідкового зв'язку між винними діями водія а/м «Mazda626» ОСОБА_4 та подальшим зіткненням транспортних засобів з а/м «Volkswagen Tiguan» днзНОМЕР_7.
Також в матеріали справи не подано належним чином складеної Схеми ДТП.
Оскільки, матеріали справи не містять визначених законодавством доказів встановлення чиєї-небудь вини у зіткненні з автомобілем «Volkswagen Tiguan» днзНОМЕР_7, внаслідок якого заподіяно механічні пошкодження, а позивач не надав визначеного статтею 98 Господарського процесуального кодексу України висновку експерта виконаного за заявою позивача, як учасника справи, а суд не володіє відповідними знаннями, тому вникла необхідність у призначенні експертизи судом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 було призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої було доручено Інституту; на вирішення судової автотехнічної експертизи поставлено такі питання:
а) Як повинні були діяти водії (ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3) у даній дорожній обстановці згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху?;
б) Чи мав можливість ОСОБА_1, водій автомобіля «ВАЗ», номер кузову НОМЕР_8, д/н НОМЕР_2, технічну можливість запобігти наїзду на автомобіль «Volkswagen Tiguan» днз НОМЕР_7, під керуванням ОСОБА_3 після зіткнення спочатку із автомобілем «MAZDA 626» днз НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4, а потім з автобусом «БАЗ А079.04», номер кузову, д/н НОМЕР_9?
в) Чи відповідали дії водіїв (ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3) технічним вимогам Правил дорожнього руху?;
г) Чи були з технічної точки зору дії водіїв транспортних засобів (ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3) у причинному зв'язку з виникненням ДТП?
д) Які причини пошкодження автомобіля «Volkswagen Tiguan» днз НОМЕР_7, (задня ліва частина, передня ліва частина)?
28.02.2019 від Інституту до суду надійшов лист від 21.02.2019 № 13182/18-52/4140/19-52, до якого додано Висновок і матеріали справи № 910/897/18.
Так, із Висновку судового експерта вбачається, що:
- в даній дорожній обстановці водії, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з моменту виникнення небезпеки для руху повинні були керуватися вимогами п. 12.3 ПДР з технічної точки зору. Дії водія ОСОБА_2 не регламентуються вимогами ПДР в даній дорожній обстановці з причини вказаної у дослідженні. В дорожній обстановці водій ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1, 11.4, 12.1 ПДР;
- водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_1, не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «Volkswagen Tiguan» д.н.з НОМЕР_7, під керуванням ОСОБА_3 після зіткнення спочатку із автомобілем МАZDА, під керуванням ОСОБА_4, а потім з автобусом «БАЗ А079.04»;
- дії водіїв (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3) відповідали технічним вимогам Правил дорожнього руху, а дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам ПДР з технічної точки зору;
- дії водіїв транспортних засобів (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3) не знаходяться у причинному зв'язку з даною ДТП, а дії водія ОСОБА_4 знаходяться у причинному зв'язку з виникненням ДТП з технічної точки зору;
- причиною пошкодження автомобіля «Volkswagen Tiguan» д.н.з НОМЕР_7, (задня ліва частина, передня ліва частина) стало зіткнення з некерованим автомобілем «ВАЗ», номер кузову НОМЕР_8, д/н НОМЕР_2.
Таким чином, у результаті проведення судової експертизи встановлено, що саме порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху стало причиною пошкодження автомобіля «Volkswagen Tiguan».
Отже, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є відповідач.
Що ж до решти доводів і аргументів відповідача, які викладені у відзиві, то слід вказати таке.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Товариства та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Господарський суд дійшов висновку, що факт події, вина та заподіяння шкоди підтверджено належними, достовірними та допустимими доказами, розмір заподіяної і відшкодованої шкоди підтверджений протоколом огляду і калькуляцією, страховим актом і платіжними дорученнями, своєчасне звернення - листуванням сторін.
З урахуванням наведеного Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 49 490 грн. страхового відшкодування (ліміт за полісом за мінусом суми франшизи) обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32, корпус літ. В; ідентифікаційний код 20448234), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 (АДРЕСА_4), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 (АДРЕСА_5); ОСОБА_2 (АДРЕСА_6); ОСОБА_3 (АДРЕСА_7), про стягнення 49 490 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32, корпус літ. В; ідентифікаційний код 20448234) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) 49 490 (сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто) грн. страхового відшкодування та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.04.2019.
Суддя І.Д. Курдельчук