ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.04.2019Справа № 910/17364/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» (03187, м.Київ, ПРОСПЕКТ ГЛУШКОВА, будинок 1)
до проПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ» (04073, м.Київ, ПРОВ.БАЛТІЙСЬКИЙ, будинок 20) стягнення страхового відшкодування в розмірі 101 496 грн. 04 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Фенікс» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 101 496 грн. 04 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Фенікс» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №007/16-Т від 01.03.2016 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Тойота Ленд Крузер Прадо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Тойота Пріус», державний реєстраційний номер 111466, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6031661, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Фенікс" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 101 496 грн. 04 коп. залишено без руху.
07.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року відкрито провадження у справі № 910/17364/18, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
25.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ.
26.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
27.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.02.2019 була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 15.02.2019 року та 21.02.2019 року уповноваженим особам Сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.03.2016 року між Фізичною особою ОСОБА_2 (Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Фенікс" (Страховик) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 007/16-Т, предметом якого є страхування транспортного «Toyota Land Cruiser Prado 150», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску (а.с.45-49).
Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2016 року на перехресті вулиці Великої Кільцевої та проспекту Мінського у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota Prius, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить Департаменту патрульної поліції, під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado 150, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, який належить ОСОБА_2, що підтверджується Довідкою №3018115490693699 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 18)
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль Toyota Land Cruiser Prado 150, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 04.09.2017 у справі № 756/6133/17, з урахуванням постанови від 20.09.2017 про виправлення описки, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП на підставі п.7 ч. 1 ст.247 КУпАП. (а.с. 50, 51)
Звітом про визначення вартості матеріального збитку КТЗ Toyota Land Cruiser Prado 150, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕАК «Довіра» від 06.11.2016 року, з врахуванням додаткового звіту від 24.02.2017, визначено, що вартість відновлювального ремонту Toyota Land Cruiser Prado 150, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 457 172 грн. 76 коп. (а.с.19-40)
Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Автострада» було виставлено рахунки на оплату №ВДиС-0044517 від 21.10.2016 року та № ВДиС-0006759 від 24.02.2017 року на ремонт автомобілю марки Toyota Land Cruiser Prado 150, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у загальному розмірі розмірі 451 977 грн. 50 коп. (а.с.25, 39)
Відповідно до Страхового акту № 01/11-2016 від 10.11.2016 року (а.с. 15) та Додатку № 1 від 16.03.2017 до нього Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 324 082 грн. 27 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №446 від 16.12.2016 року, № 454 від 21.12.2016 року, № 478 від 28.12.2016 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування зг.страх акту №1/11-2016 від 10.11.2016, зг.рах № ВДиС-0044517 від 21.10.2016р., Toyota LCP 150 (НОМЕР_1)» (а.с. 42-43) та платіжною квитанцією № 21688964 від 11.03.2017 року із зазначенням призначення платежу: «оплата за авто товари № ВДиС-0006759 від 24.02.2017р.». (а.с. 41)
22.03.2017 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Фенікс" та ОСОБА_2 було підписано Акт взаємозаліку однорідних вимог, відповідно до якого доплату страхового відшкодування у розмірі 11 785 грн. 08 коп. по страховому випадку, що відбувся 26.07.2016 року, згідно з додатком № 1 до страхового акта № 01/11-2016 за договором добровільного страхування від 01.03.2016 року було зараховано в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 по страхових платежах за договором добровільного страхування № 002/17-Т від 02.02.2017 року. (а.с. 44)
Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Toyota Toyota Prius, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6031661, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну третіх осіб, становить 100 000 грн., розмір франшизи 0 грн. (а.с. 79-80)
03.09.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача Претензію № 153 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 100000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення 05.09.2018 року уповноваженій особі Відповідача. (а.с.52-53)
У відповідь на претензію Відповідач листом № 1207 від 24.09.2018 року просив надати копії документів, підтверджуючих розмір матеріальної шкоди, факт дорожньо-транспортної пригоди, та повідомив про зупинення розгляду претензії Позивача до отримання копії запитаних документів. (а.с. 54)
28.09.2018 року Позивач листом № 166 від 28.09.2018 року надіслав Відповідачу копії документів, запитуваних відповідачем. (а.с 55)
Відповідач листом № 1676 від 27.12.2018 року відмовив позивачу у відшкодуванні шкоди в порядку регресу з огляду на пропущення річного строку звернення з заявою про страхове відшкодування, встановленого п.п. 37.1.4 п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до встановлених Полісом № АК/6031661 лімітів відшкодування по майну в розмірі 100000 грн. Крім того, просив стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 115 грн. 22 коп. та пеню у розмірі 1380 грн. 82 коп.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що підстави для виплати Позивачу страхового відшкодування відсутні, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася 26.07.2016 року, а Позивач звернувся з заявою про виплату лише 03.09.2018 року, тобто поза межами річного строку, встановленого п.п. 37.1.4 п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту №007/16-Т від 01.03.2016 року, предметом якого є страхування транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado 150, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, було відшкодовано на користь Страхувальника 324 082 грн. 27 коп.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №910/12500/17.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом Toyota Prius, державний реєстраційний номер 111466, встановлена у судовому порядку Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 04.09.2017 року у справі №756/6133/17, якою, з врахуванням додаткової постанови Оболонського районного суду м. Києва від 20.09.2017 року у справі № 756/6133/17, ОСОБА_3, водія транспортного засобу Toyota Prius, державний реєстраційний номер 111466, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. (а.с. 50-51)
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Звітом про визначення вартості матеріального збитку КТЗ Toyota Land Cruiser Prado 150, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕАК «Довіра» від 06.11.2016 року, з врахуванням додаткового звіту від 24.02.2017, визначено, що вартість відновлювального ремонту Toyota Land Cruiser Prado 150, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 457 172 грн. 76 коп. (а.с.19-40)
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Автострада» було виставлено рахунки на оплату №ВДиС-0044517 від 21.10.2016 року та №ВДиС-0006759 від 24.02.2017 року на ремонт автомобілю марки Toyota Land Cruiser Prado 150, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у загальному розмірі розмірі 451 977 грн. 50 коп. (а.с.25, 39)
Відповідно до Страхового акту № 01/11-2016 від 10.11.2016 року (а.с. 15) та Додатку № 1 від 16.03.2017 до нього Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 324 082 грн. 27 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №446 від 16.12.2016 року, № 454 від 21.12.2016 року, № 478 від 28.12.2016 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування зг.страх акту №1/11-2016 від 10.11.2016, зг.рах № ВДиС-0044517 від 21.10.2016р., Toyota LCP 150 (НОМЕР_1)» (а.с. 42-43) та платіжною квитанцією № 21688964 від 11.03.2017 року із зазначенням призначення платежу: «оплата за авто товари № ВДиС-0006759 від 24.02.2017р.». (а.с. 41)
Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.
Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.
Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
З матеріалів справи вбачається, що рік випуску автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, - 2013, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (26.07.2016 року) строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував п'яти років.
Крім цього, п.7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Суд зазначає, що доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно застрахованого Позивачем автомобіля матеріали справи не містять.
Отже, з наявних в матеріалах справи документів Судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, при визначенні розміру страхового відшкодування.
При визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті Відповідачем як страховиком винної особи, у даному випадку Суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно із сумою, яка вказана у рахунках, виставлених станцією технічного обслуговування (Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Автострада»). (а.с. 27-28, 39)
Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Автострада» №ВДиС-0044517 від 21.10.2016 року та №ВДиС-0006759 від 24.02.2017 року, платіжні доручення №446 від 16.12.2016 року, №454 від 21.12.2016 року, №478 від 28.12.2016 року та платіжна квитанція № 21688964 від 11.03.2017 року визнаються Судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.
Заперечуючи проти позову Відповідач зазначав, що підстави для виплати Позивачу страхового відшкодування відсутні, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася 26.07.2016 року, а Позивач звернувся з заявою про виплату лише 03.09.2018 року, тобто поза межами річного строку, встановленого п.п. 37.1.4 п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Як вбачається з наявної в матеріалах Довідки про дорожньо-транспортну пригоду №96910038 від 07.12.2016 року, при оформленні дорожньо - транспортної пригоди Страховиком особи, винної у її вчиненні, вказано ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування». (а.с. 18)
Судом встановлено, що 22.02.2017 року Позивачем направлено на адресу ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» повідомлення про страховий випадок, яке залишено без відповіді. (а.с. 102-107)
У зв'язку з відсутністю відповіді, Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення страхового відшкодування до Департаменту патрульної поліції МВС України та Департаменту патрульної поліції України, на підставі ст. 1172 Цивільного кодексу України, як до юридичних осіб, з винних неправомірних дій працівника яких сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої застрахований позивачем автомобіль зазнав технічних ушкоджень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року відкрито провадження у справі № 910/331/18, в межах якої встановлено, що відповідальність власника автомобіля Toyota Prius, державний реєстраційний номер 111466, станом на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт», у зв'язку з чим останнього ухвалою суду від 22.05.2018 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, Суд зазначає, що саме під час розгляду справи №910/331/18 Позивачу стало відомо, що відповідальність власника автомобіля Toyota Prius, державний реєстраційний номер 111466 застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6031661.
03.09.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача Претензію № 153 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 100000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення 05.09.2018 року уповноваженій особі Відповідача. (а.с.52-53)
Враховуючи викладене, під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди було невірно вказано Страховика особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 26.07.2016 року, до якої Позивачем й було подано заяву про виплату страхового відшкодування в межах строку, встановленого п.п. 37.1.4 п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», після чого останньому лише у 2018 році під час розгляду справи №910/331/18 стало відомо про те, що відповідальність застрахована саме у Відповідача. Суд зазначає, що Позивачем в межах строку, визначеного п.п. 37.1.4 п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», було заявлено Відповідачу про виплату страхового відшкодування, а тому Суд не приймає до уваги вказані доводи Відповідача, оскільки вони спростовуються вищенаведеними та оціненими Судом доказами.
Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6031661 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 100 000 грн. 00 коп. в межах ліміту відповідальності, оскільки розмір франшизи дорівнює нулю.
Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 12.12.2018 р. по 25.12.2018 р. у розмірі 115 грн. 22 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі №910/22034/15.
Оскільки дані правовідносини сторін виникли не з договірних правовідносин, а з інших підстав, передбачених цивільним законодавством й Сторонами не визначено строку виконання боржником його зобов'язання відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, Суд враховує положення часини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено Судом, 03.09.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача заяву про відшкодування шкоди у розмірі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення 05.09.2018 року уповноваженій особі Відповідача. (а.с.53)
Відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Таким чином, обов'язок Відповідача по виплаті страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності у розмірі 100 000 грн. 00 коп. на момент розгляду даної справи настав.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем виплати страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн. 00 коп. за загальний період прострочки з 12.12.2018 р. по 25.12.2018 р., заявлений Позивачем, у розмірі 115 грн. 22 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню в зв'язку з невірним розрахункомПозивача. Таким чином, згідно з вірним арифметичним розрахунком з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних, нарахованих за період прострочки з 12.12.2018 р. по 25.12.2018 р., у розмірі 115 грн. 07 коп.
При зверненні до Суду з вказаним позовом Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 12.12.2018 р. по 25.12.2018 р. у розмірі 1 380 грн. 82 коп.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з п.1 ч.2 ст.551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до п.36.5 ст. 36 вказаного Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Як встановлено Судом, 03.09.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача заяву про відшкодування шкоди у розмірі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення 05.09.2018 року уповноваженій особі Відповідача. (а.с.53)
З огляду на приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та момент отримання заяви про страхове відшкодування, останнім днем строку виплати Відповідачем страхового відшкодування було 11.12.2018 року.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язання, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання з 12.12.2018 р. по 25.12.2018 р. у розмірі 1 380 грн. 82 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м.Київ, ПРОВ.БАЛТІЙСЬКИЙ, будинок 20, ідентифікаційний код юридичної особи 22229921) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» (03187, м.Київ, ПРОСПЕКТ ГЛУШКОВА, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 13525951) страхове відшкодування у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 07 (сім) коп., пеню у розмірі 1 380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн. 82 (вісімдесят дві) коп. та судовий збір у розмірі 1 761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн. 82 (вісімдесят дві) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 квітня 2019 року.
Суддя О.В. Чинчин