Рішення від 09.04.2019 по справі 910/12293/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2019Справа № 910/12293/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 35)

до за участю про 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «НАРОДНА» (09300, Київська обл., Володарський район, селище міського типу Володарка, ВУЛИЦЯ БУДІВЕЛЬНА, будинок 39, офіс 3) 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ" (Латвійська Республіка, м. Рига, вул. Калею, 47-1, LV-1050) Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача: 1. Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01030, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 6), 2. Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 10), 3. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 32-А), 4. Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м.Київ, ВУЛ. СЕРПОВА, будинок 3/14) знесення самочинно збудованої автозаправної станції

Представники:

від Позивача: Ковтун Т.О. (представник за довіреністю);

від Відповідача - 1: не з'явились;

від Відповідача - 2: Тоцька А.О. (представник за довіреністю);

від Третьої особи - 1: Кравець В.В. (представник за довіреністю);

від Третьої особи - 2: Ваховська І.Б. (представник за довіреністю);

від Третьої особи - 3: не з'явились;

від Третьої особи - 4: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «НАРОДНА» (надалі також - «Відповідач - 1») про знесення самочинно збудованої автозаправної станції.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для знесення самочинно збудованої автозаправної станції, розташованої на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 10.10.2018 року, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

В судове засідання 10.10.2018 року з'явився представник Позивача. Представники відповідача та третіх осіб не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 31.10.2018 року.

11.10.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

11.10.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи-2 надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог.

22.10.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи-4 надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог.

30.10.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи-2 надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

31.10.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи-3 надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог.

В судове засідання 31.10.2018 року з'явились представники Позивача, Третьої особи - 2. Представники відповідача та третіх осіб - 1, 3,4 не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Позивачу та Відповідачу строк для надання письмових пояснень з урахуванням письмових пояснень Третіх осіб, продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче судове засідання на 28.11.2018 року.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 року №626-О судді Чинчин О.В. надано відпустку тривалістю 3 календарних дні з 26 по 28 листопада 2018 року включно на підставі заяви ОСОБА_6, погодженої у встановленому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 року підготовче засідання призначено на 05.12.2018 року.

03.12.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

05.12.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трі Менеджмент" надійшло клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача.

В судове засідання 05.12.2018 року з'явились представники Позивача, Третьої особи - 2, ТОВ "Трі Менеджмент". Представники відповідача та третіх осіб - 1, 3,4 не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача, залучено ТОВ "ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ" до участі у справі як співвідповідача, зобов'язано Позивача направити копію позовної заяви з додатками на адресу ТОВ "ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ", надано Відповідачу-2 строк до 10 днів з дня отримання позовної заяви з додатками для надання відзиву, надано Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, надано Відповідачу-2 строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, розгляд справи розпочато спочатку за клопотанням Відповідача-2, вирішено зробити запит до реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відкладено підготовче судове засідання на 20.12.2018 року.

19.12.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

20.12.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-2 надійшли клопотання про витребування доказів.

В судове засідання 20.12.2018 року з'явились представники Позивача, Відповідача - 2. Представники відповідача - 1 та третіх осіб не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник Позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи докази на підтвердження направлення копії позовної заяви з додатками Відповідачу-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача-2, витребувано у КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації" копію матеріалів інвентаризаційної справи відносно комплексу будівель і споруд АЗС, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 3, право власності на яке було зареєстровано КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 12.03.2010 року в реєстровій книзі №128п 240 за реєстровим №7675-П та зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.02.2012 року, реєстраційний номер 35999216, задоволено клопотання Відповідача-2, витребувано у Господарського суду міста Києва належним чином засвідчену копію рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/24348/14, відкладено підготовче судове засідання на 23.01.2019 року.

20.12.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи - 1 надійшли пояснення щодо позову.

16.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації" надійшла копія інвентаризаційної справи.

22.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Господарського суду міста Києва надійшла засвідчена копія рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/24348/14.

В судове засідання 23.01.2019 року з'явились представники Позивача, Відповідача - 2. Представники відповідача - 1 та третіх осіб не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник Позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого судового засідання та надання часу ознайомитись в новими доказами

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, надано сторонам строк до 04.02.2019 року для подачі додаткових пояснень з урахуванням нових документів, задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого судового засідання та надання часу ознайомитись в новими доказами, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 07.02.2019 року.

01.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшли письмові пояснення.

04.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення.

В судове засідання 07.02.2019 року з'явились представники Позивача, Відповідача - 2, третіх осіб - 1, 2. Представники відповідача - 1 та третіх осіб - 3, 4 не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2019 року.

28.02.2019 року судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 року призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2019 року.

В судове засідання 27.03.2019 року з'явились представники Позивача, Відповідача - 2, третьої особи - 1. Представники відповідача - 1 та третіх осіб - 2, 3, 4 не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Представник відповідача - 2 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неявкою третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача-2 про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи на 09.04.2019 року.

В судовому засіданні 09 квітня 2019 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача - 2 заперечив проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представники Третіх осіб - 1, 2 надали усні пояснення по справі. Представники Відповідача - 1, Третіх осіб - 3, 4 не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним, що підтверджується поверненням на адресу суду поштового конверту, надісланого на адресу Відповідача - 1, та рекомендованих повідомлень про вручення ухвали суду уповноваженим представникам Третіх осіб.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «НАРОДНА» є 09300, Київська обл., Володарський район, селище міського типу Володарка, ВУЛИЦЯ БУДІВЕЛЬНА, будинок 39, офіс 3.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/12293/18 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «НАРОДНА», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач - 1, Треті особи - 3, 4 про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач - 1, Треті особи - 3, 4 були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Відповідача - 1, Третіх осіб - 3, 4 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 09 квітня 2019 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради №59/1269 від 12.02.2004 року «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» затверджено проект відведення земельних ділянок Комунальному підприємству «Київський метрополітен» для експлуатації та обслуговування електродепо «Оболонь» на вул. Озерній, 3 та вентиляційного кіоску №125 на вул. Богатирській (на дамбі) в Оболонському районі м. Києва. (т.1 а.с.50-52)

Земельна ділянка на вул. Озерній, 3 в Оболонському районі м. Києва належить на праві постійного користування земельною ділянкою Комунальному підприємству «Київський метрополітен», цільове призначення - експлуатація та обслуговування електродепо «Оболонь», що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою №9080528 від 17.12.2004 року. (т.1 а.с.94-95)

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки, за результатами якої складено Акт №256-ДК/284/АП/09/01 від 19.06.2018 року. В результаті перевірки встановлено, що на земельній ділянці загальною площею 16,4762 га, яка розташована по вул. Озерна, 3 в Оболонському районі міста Києва розміщена адміністративна будівля, електродепо, яке виконує виробничі завдання з технічного обслуговування та експлуатації рухомого складу поїздів, складські будівлі. Земельна ділянка огороджена залізобетонним парканом, встановлено ворота для в'їзду техніки, доступ на ділянку обмежений, територія охороняється. Частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,13 га відгороджена та використовується для розміщення гаражів на капітальній основі. На частині вищезазначеної земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га розміщена АЗС «Народна». Також, на орієнтовній площі 1,6га вищезазначеної земельної ділянки складовано тимчасові споруди (кіоски, кофейні тощо).

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, земельна ділянка загальною площею 16.4762 га, яка розташована по вул. Озерна, 3 в Оболонському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:78:035:0002) на підставі рішення Київської міської ради від 12.02.2004 № 59/1269 надана в користування КП «Київський метрополітен» для експлуатації та обслуговування електродепо «Оболонь». Право користування земельною ділянкою посвідчено державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 17.12.2004 ЯЯ № 080528.

В подальшому, відповідно до рішення Київської міської ради від 05.03.2015 №204/1069 надано дозвіл ТОВ «Торговий дім «Білоруські Нафтопродукти» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Озерній, 3 (літ A) в Оболонському районі міста Києва орієнтовною площею 0.06 га в довгострокову оренду на 10 років для експлуатації та обслуговування автозаправної станції з подальшою реконструкцією.

Також відповідно до вищезазначеного рішення Київською міською радою надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою поділу земельної ділянки площею 16.4762 га (кадастровий номер 8000000000:78:035:0002) по вул. Озерній, 3 в Оболонському районі міста Києва, яка перебуває в користуванні КП «Київський метрополітен» на підставі державного акту на право постійного користування від 17.12.2004 ЯЯ № 080528. який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 04-9-00009.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме мато та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна по вул. Озерна, 3 в м. Києві зареєстровано право власності за TOВ «Трі Менеджмент» на комплекс будівель та споруд АЗС загальною площею 18,7 кв. м. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 15730980380, складовими частинами об'єкта нерухомого майна є будівля АЗС «А» загальною площею 18.7 кв. м., резервуар пального на 26. куб. м. «I», резервуар пального на 23 куб. м. «ІІ», резервуар пального на 24 куб. м. «ІІІ», паливно - роздавальна колонка - 2шт. «IV». замощення «V» загальною площею 526.8 кв.м.. електроопори - 2 шт. «VI», інформаційна стела «VI».

Відповідно до договору управління нерухомим майном управителем майна є ТОВ «РОМХОЛД ІНВЕСТ».

Крім того. відповідно до ухвал Печерського районного суду від 01:08.2016 по справі №757/36834/16-к та від 20.09.2016 по справі №757/45975/16-к накладено арешт на нерухоме майно.

Київська міська рада рішень щодо передачі у власність чи користування земельної ділянки по вул. Озерна, 3 (літ. А) для експлуатації та обслуговування автозаправної станції не приймала. Враховуючи викладене, частина земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:0002 орієнтовною площею 0,19 га, на якій розміщено гаражі та автозаправна станція, використовуються з порушенням вимог п.а) ч.1 ст.96 Земельного кодексу України - невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням. (т.1 а.с.55-57)

16.05.2018 року працівниками Комунального підприємства «Київський метрополітен» проведено огляд земельної ділянки, яка розташована за адресою вул. Озерна, 3, за результатами якої складено Акт, яким встановлено, що земельна ділянка (кадастровий №8000000000:78:035:0002) площею 16,4762 га розташована на вул. Озерна,3 та використовується на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 17.12.2004 р. серія ЯЯ №080528 з цільовим призначенням під експлуатацію та обслуговування електродепо «Оболонь». На території електродепо «Оболонь» знаходиться АЗС «Народна», яка експлуатується на даний час та не відноситься до КП «Київський метрополітен». Розташування АЗС «Народна» вирішувалось без участі підприємства. Частина земельної ділянки згідно точок повороту 1-7 та 50-61-1 призначена та використовувалася для під'їзних колій до електродепо «Оболонь». Орієнтовні розміри складають 150м х 11м і межує з автокооперативом «Деснянський» та «Десна». На даний час на цьому відрізку земельної ділянки демонтовано під'їздні колії (шпали, колії) і територія не використовується за цільовим призначенням. Також в ході обстеження виявлено побудовані гаражі для приватних автомобілів. За попереднім оглядом встановлено, що гаражі встановлено на частині земельної ділянки з кадастровим №8000000000:78:035:0002. Будь-які дозволи на розміщення гаражів на земельній ділянці від керівництва електродепо «Оболонь» за останніх 3 роки на надавалися. По отриманій інформації від голови автокооператива «Деснянський», вищевказані гаражі не входять до складу автокооператива. (т.1 а.с.58-59)

Листом №394 від 30.07.2018 року Позивач вимагав від Відповідача - 1 усунути порушення шляхом знесення АЗС «Народна», яка розташована на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:78:035:0002) площею 16,4762, що підтверджується копіями описів вкладення у цінні листи від 30.07.208 р., фіскальних чеків від 30.07.2018 р. (т.1 а.с.60-63)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що станом на день подання позову відсутнє будь - яке рішення, дозвіл органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:035:0002) площею 16,4762, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 3, з цільовим призначенням під експлуатацію та обслуговування електродепо «Оболонь» Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «НАРОДНА», також не укладено жодного договору оренди, тобто Відповідач - 1 самовільно, без правовстановлюючих документів розмішує та експлуатує АЗС «Народна». За таких підстав, просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «НАРОДНА» знести самочинно збудовану автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:78:035:0002) за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 3.

Заперечуючи проти позову Відповідач - 2 зазначає, що Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» було здійснено первинну реєстрацію права власності на АЗС за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 3, відсутні підстави віднесення об'єкту до самочинного будівництва. Також Позивач звертався із заявою №2162 від 21.05.2013 р. про надання ТОВ «Торговий дім «Білоруські нафтопродукти» дозволу на розміщення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування АЗС з подальшою реконструкцією, проте у зв'язку з втратою права власності, закінчити процедуру передачі у користування чи власність було неможливо. Також позов заявлений до особи, яка не є власником АЗС, без з'ясування у власника питання щодо наявності чи відсутності дозвільної документації на її будівництво, а позов про знесення самочинного будівництва пред'являється до особи, яка її вчинила. Крім того, було заявлено загальні строки позовної давності до вимог Позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст. 142, 143 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Київської міської ради, належить, в тому числі, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Київської міської ради №59/1269 від 12.02.2004 року «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» затверджено проект відведення земельних ділянок Комунальному підприємству «Київський метрополітен» для експлуатації та обслуговування електродепо «Оболонь» на вул. Озерній, 3 та вентиляційного кіоску №125 на вул. Богатирській (на дамбі) в Оболонському районі м. Києва. (т.1 а.с.50-52)

Земельна ділянка на вул. Озерній, 3 в Оболонському районі м. Києва площею 16,4762 га належить на праві постійного користування земельною ділянкою Комунальному підприємству «Київський метрополітен», цільове призначення - експлуатація та обслуговування електродепо «Оболонь», що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою №9080528 від 17.12.2004 року. (т.1 а.с.94-95)

Відповідно до договору управління нерухомим майном управителем майна є ТОВ «РОМХОЛД ІНВЕСТ».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 року витребувано у Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації" копію матеріалів інвентаризаційної справи відносно комплексу будівель і споруд АЗС, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 3, право власності на яке було зареєстровано КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 12.03.2010 року в реєстровій книзі №128п 240 за реєстровим №7675-П та зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.02.2012 року, реєстраційний номер 35999216.

Як вбачається з копії матеріалів інвентаризаційної справи, рішенням Київської міської ради депутатів трудівників №1094/12 від 01.08.1977 р. відведено Київському метрополітену земельну ділянку площею 17,2 га в Мінському районі під будівництво депо. (т.2 а.с.94)

Розпорядженням представника Президента України №94 від 28.02.1994 року «Про тимчасове встановлення блок-пунктів заправки пальним відділом внутрішніх справ по охороні Київського метрополітену на території електродепо «Оболонь» за адресою: вул. Озерна, 1» дозволено встановити відділу внутрішніх справ по охороні Київського метрополітену блок-пункти заправки пальним на території електродепо «Оболонь» за адресою: вул. Озерна, 1. (т.2 а.с.96)

Головне управління архітектури та містобудування м. Києва «Головкиївархітетура» листом №07-1638 від 13.09.1994 року дозволило Київському метрополітену використати земельну ділянку по вул. Озерній, 1 для розміщення тимчасових автозаправочних блок-пунктів. (т.2 а.с.97)

За Актом прийому - передачі матеріальних цінностей від 03.04.1998 року у складі директора АТЗТ «Нафтопостач», нач. ел.депо «Оболонь», АТЗТ «Нафтопостач» передало Київському метрополітену матеріальні цінності, що є частиною забудови та обладнання автозаправочної станції, що знаходиться на території ел.депо «Оболонь». (т.2 а.с.92)

Актом вводу об'єкта, затвердженим генеральним директором АТЗТ «Нафтопостач» 09.03.1995 року, у складі приймальної комісії вирішено прийняти в експлуатацію АЗС по пр. Оболонському в м. Києві. (т.2 а.с.98)

Актом вводу в експлуатацію основних фондів, затвердженим генеральним директором АТЗТ «Нафтопостач» 01.04.1995 року, у складі приймальної комісії вирішено АЗС по пр. Оболонському у м. Києві ввести в експлуатацію. (т.2 а.с.99)

Згідно з Актом прийому - передачі майна в оренду до Договору №40/98-Т4-2 від 25.06.1998 року Київський метрополітен (Орендодавець) передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Менга» (Орендар) прийняло забудову обладнану під АЗС на території електродепо «Оболонь» Київського метрополітену площею 334 кв.м.(т.2 а.с.100)

За Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - нежилого будинку автозаправної станції по вул. Озерна, 3-А в Оболонському районі м. Києва комісією прийнято в експлуатацію, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук Л.В. 23.12.2005 р. (т.2 а.с.110-111)

Мінською держадміністрацією, яке змінила найменування на Оболонську районну в м. Києві державну адміністрацію, у період з 2000 по 25.05.2003 р. було видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Менга» дозволи на розміщення об'єкту торгівлі - АЗС по вул. Озерна, 3. (т.2 а.с.104-106)

Листом №043-2400 від 20.11.2003 року Головне управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном м. Києва підтвердило Товариству з обмеженою відповідальністю «Менга» правомірність розміщення автозаправної станції по вул. Озерна, 3 на території електродепо «Оболонь». (т.2 а.с.103)

Відповідно до свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №355684 від 26.08.2005 року, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), нежилий будинок автозаправної станції площею 18,70 кв.м., який розташований в м. Києві по вул. Озерна, 3 (літера А) належить територіальній громаді міста Києва на праві комунальної власності. (т.2 а.с.109)

21.02.2006 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Менга» (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу нежилого будинку автозаправної станції, споруд та обладнання, за яким Продавець продав, а Покупець купив нежилий будинок автозаправної станції площею 18,7 (вісімнадцять цілих сім десятих) кв.м, споруди та обладнання автозаправної станції, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул. Озерна, З (три) літера "А", відповідно до додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору (надалі-Об'єкт приватизації). Покупець зобов'язується прийняти Об'єкт приватизації і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та зареєструвати право власності на Об'єкт приватизації у комунальному підприємстві „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна". Зведені акти інвентаризації нежилого будинку, споруд та обладнання затверджені 20 липня 2005 року. (т.2 а.с.125-126)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 року по справі №910/24348/14 зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "МЕНГА " виконати умови договору купівлі - продажу нежилого будинку автозаправної станції, споруд та обладнання автозаправної станції, що посвідчений приватним Київського міського нотаріального округу Бабенком В.В. 25 грудня 2012 року та передати товариству з обмеженою відповідальністю " Торговий дім " Білоруські нафтопродукти " ( 01133, м. Київ, вул.. Кутузова, 18/7, код ЄДРПОУ 37509076 ) технічну документацію на відчужений об'єкт нерухомого майна, а саме: - державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, на які розташований нежилий будинок автозаправної станції, площею 18,7 кв. м., споруди та обладнання автозаправної станції, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 3, літера А; акти державної комісії про введенню в експлуатацію нежилого будинку автозаправної станції, площею 18,7 кв. м., споруд та обладнання автозаправної станції, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 3, літера А; дозвільну документацію на підключення до електромереж, водогону, каналізації та тепломережі нежилого будинку автозаправної станції, площею 18,7 кв.м., споруд та обладнання автозаправної станції, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 3, літера А; погодження Державної автомобільної інспекції щодо будівництва, реконструкції і ремонту автомобільних доріг, у межах смуги відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, біля нежилого будинку автозаправної станції, площею 18,7 кв.м., споруд та обладнання автозаправної станції, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 3, літера А. (т.2 а.с.165-167)

У вказаному рішенні суду встановлено, що 25.12.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "МЕНГА" (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білоруські нафтопродукти" (покупцем) був укладений договір купівлі - продажу нежилого будинку автозаправної станції, споруд та обладнання автозаправної станції, відповідно до якого, за цим договором продавець, в особі його представника, передає у власність (продає) покупцю, а покупець, в особі його представника, приймає від продавця (купує) нежилий будинок автозаправної станції площею 18,7 (вісімнадцять цілих сім десятих) кв. м., споруди та обладнання автозаправної станції, які знаходяться за адресою : місто Київ, вулиця Озерна, 3 (три) літера "А", надалі - об'єкта нерухомого майна, і оплачує його вартість за ціною та у порядку, передбаченому цим договором ( п.1.1. договору ).

Рішенням Київської міської ради №204/1069 від 05.03.2015 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІЛОРУСЬКІ НАФТОПРОДУКТИ" на вул. Озерній, 3 (літ. А) в Оболонському районі м. Києва орієнтовною площею 0,06 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в довгострокову оренду на 10 років для експлуатації та обслуговування автозаправної станції з подальшою реконструкцією згідно з планом-схемою (додаток до рішення) (N К-22894). Надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 16,4763 га (кадастровий номер 8000000000: 78:035:0002) на вул. Озерній, 3 в Оболонському районі м. Києва, яка перебуває в постійному користуванні комунального підприємства "Київський метрополітен" на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за N 04-9-00009 від 17.12.2004, з урахуванням пункту 1 цього рішення. (т.1 а.с.146-147)

11.03.2015 року між Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ» (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність нежилий будинок автозаправної станції (літ. А), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 3, загальна площа нерухомого майна 18,7 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. за реєстровим №669. (т.1 а.с.226-229)

Як вбачається з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.12.2015 року, комплекс будівель та споруд АЗС у м. Києві по вул. Озерній, 3, площею 18,7 кв.м., належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ». (т.1 а.с.213-214)

Положення ст. 376 Цивільного кодексу України передбачають, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому, самочинним будівництвом може вважатись не лише будівництво нових об'єктів, але і реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, впорядкування існуючого нерухомого майна, розширення та технічне переоснащення підприємств.

Таким чином, можна виділити наступні ознаки самочинного будівництва:

- об'єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;

- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;

- створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об'єкт нерухомого майна самочинним будівництвом.

Отже, суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об'єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснене без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об'єкт.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 17.08.2017 у справі № 909/700/14.

Щодо першої ознаки, а саме здійснення будівництва на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети у встановленому порядку, Суд зазначає наступне.

У п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" вказано, що під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 Земельного кодексу України, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

За приписами ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України).

Як вбачається з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Публічної кадастрової карти України, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:0002 - 12.07 для розміщення та експлуатації будівель і споруд міського електротранспорту.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, що затверджена наказом № 548 від 23.07.2010 Державного комітету України із земельних ресурсів, коду 12.08 (код земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:0002) відповідає цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд міського електротранспорту, що відноситься до категорії землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту).

У п.п. 10 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою № 1051 від 17.10.2012 Кабінету Міністрів України зазначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема, про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п'ятою статті 20 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

За приписами ч. 1 ст. 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

До земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту (ч.1 ст. 71 Земельного кодексу України).

Отже, виходячи з системного аналізу наведених вище положень чинного законодавства України та наявних в матеріалах справи документів, Суд дійшов висновку, що земельна ділянка, яка знаходиться по вул. Озерній, 3 в м. Києві, з кадастровим номером 8000000000:78:035:0002, відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України належить до категорій земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, має цільове призначення за Класифікацією видів цільового призначення земель, що затверджена Наказом № 548 від 23.07.2010. Державного комітету України із земельних ресурсів, коду 12.07 для розміщення та експлуатації будівель і споруд міського електротранспорту, а, отже, здійснення будівництва автозаправної станції на вказаній земельній ділянці відповідає приписам ст. 71 Земельного кодексу України та ніяким чином не свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. При цьому, Класифікацією видів цільового призначення земель, що затверджена наказом № 548 від 23.07.2010 Державного комітету України із земельних ресурсів, не визначеного окремого цільового призначення земельних ділянок для розміщення автозаправних станцій. У даному випадку, за висновками суду, код 12.07 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд міського електротранспорту включає таке використання земельної ділянки, як розміщення автозаправної станції.

За таких підстав, враховуючи приписи частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України та правову позицію, викладену в абзаці 3 пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)", Суд приходить до висновку, що будівництво автозаправної станції на земельній ділянці по вул. Озерній, 3 в м. Києві було здійснено на земельній ділянці, яка віднесена для цієї мети у встановленому законом порядку.

Що стосується наступного критерію визначення будівництва як самочинного відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, а саме відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва, Суд зазначає наступне.

Під належним дозволом слід розуміти передбачений законодавством дозвільний документ, що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту нерухомості і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі. Під проектом слід розуміти залежно від категорії об'єкта нерухомості відповідний склад документації, отриманої у порядку, передбаченому чинним законодавством, а також будівельний паспорт та отримані технічні умови.

Судом встановлено, що розпорядженням представника Президента України №94 від 28.02.1994 року «Про тимчасове встановлення блок-пунктів заправки пальним відділом внутрішніх справ по охороні Київського метрополітену на території електродепо «Оболонь» за адресою: вул. Озерна, 1» дозволено встановити відділу внутрішніх справ по охороні Київського метрополітену блок-пункти заправки пальним на території електродепо «Оболонь» за адресою: вул. Озерна, 1. (т.2 а.с.96) Головне управління архітектури та містобудування м. Києва «Головкиївархітетура» листом №07-1638 від 13.09.1994 року дозволило Київському метрополітену використати земельну ділянку по вул. Озерній, 1 для розміщення тимчасових автозаправочних блок-пунктів. (т.2 а.с.97) Актом вводу об'єкта, затвердженим генеральним директором АТЗТ «Нафтопостач» 09.03.1995 року, у складі приймальної комісії вирішено прийняти в експлуатацію АЗС по пр. Оболонському в м. Києві. (т.2 а.с.98) Актом вводу в експлуатацію основних фондів, затвердженим генеральним директором АТЗТ «Нафтопостач» 01.04.1995 року, у складі приймальної комісії вирішено АЗС по пр. Оболонському у м. Києві ввести в експлуатацію. (т.2 а.с.99) Відповідно до свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №355684 від 26.08.2005 року, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), нежилий будинок автозаправної станції площею 18,70 кв.м., який розташований в м. Києві по вул. Озерна, 3 (літера А) належить територіальній громаді міста Києва на праві комунальної власності. (т.2 а.с.109)

Наказом Держкоммістобудування України №48 від 05.10.1994 року було затверджено Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення ДБН А.3.1-3-94, які введено в дію з 01.01.1995 року. Вказані норми встановлювали порядок, основні вимоги і умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від їх форми власності та призначення, способів проведення будівельних робіт і поширюються на нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння, реставрацію, капітальний ремонт (далі - будівництво) об'єктів - будівель, споруд, приміщень підприємств, їх окремих черг, пускових комплексів.

Відповідно до п.п.3.1-3.3 вказаного Наказу порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не є державною власністю, встановлюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, облвиконкомами, Київським та Севастопольським міськвиконкомами за погодженням з Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури. Ці об'єкти рекомендується вводити в експлуатацію за рішенням, що приймається державною технічною комісією. Державні технічні комісії призначаються районними та міськими виконкомами місцевих Рад народних депутатів. В окремих випадках за дорученням виконкомів місцевих Рад народних депутатів державні технічні комісії можуть призначатися місцевими органами Державного архітектурно-будівельного контролю. Державні технічні комісії приступають до роботи не пізніше, як за 15 днів після подачі заяви замовником (забудовником) про готовність об'єкта (додаток 3). До складу державних технічних комісій включаються представники замовника, проектувальника, Державного архітектурно-будівельного контролю, Державного санітарно-епідеміологічного нагляду, Державного пожежного нагляду, Державної екологічної інспекції, Держнагнядохоронпраці, Державної інспекції з енергозбереження та організації, яка здійснює будівництво. При прийнятті в експлуатацію об'єктів виробничого призначення

до складу технічної комісії додатково включається представник профспілкової організації замовника або експлуатаційної організації.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що правомірність будівництва автозаправної станції в м. Києві по вул. Озерна, 3 (літера А) підтверджена шляхом підписання та затвердження відповідною комісією за участю представників держадміністрації, підрядників, органів державного санітарного надзору, Служби Воєнізованої охорони Київського метрополітену, державного пожежного нагляду, Державтоінспекції акту вводу в експлуатацію закінченого об'єкту, що стало підставою для реєстрації права власності за територіальною громадою міста Києва на вказаний об'єкт. При цьому, будівництво автозаправної станції було здійснено саме на прохання керівництва електродепо «Оболонь» та відділу внутрішніх справ по охороні Київського метрополітену, про що зазначено в розпорядженні представника Президента України №94 від 28.02.1994 року «Про тимчасове встановлення блок-пунктів заправки пальним відділом внутрішніх справ по охороні Київського метрополітену на території електродепо «Оболонь» за адресою: вул. Озерна, 1».

Суд зазначає, що в подальшому, нежилий будинок автозаправної станції площею 18,7 кв.м, споруди та обладнання автозаправної станції, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул. Озерна, З (три) літера "А", були відчужені Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за Договором купівлі - продажу нежилого будинку автозаправної станції, споруд та обладнання від 21.02.2006 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Менга», а від останнього - Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білоруські нафтопродукти" на підставі Договору купівлі - продажу нежилого будинку автозаправної станції, споруд та обладнання автозаправної станції від 25.12.2012 року.

Таким чином, Суд не приймає до уваги доводи Позивача щодо відсутності будь - якого рішення, дозволу, органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки площею 16,4762 га Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білоруські нафтопродукти", оскільки останній набув право власності на нерухоме майно автозаправної станції площею 18,7 кв.м. за адресою: м.Київ, вул. Озерна, З (три) літера "А" на підставі низки правочинів від первісного власника - Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), після чого йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білоруські нафтопродукти" не було закінчено оформлення права користування земельної ділянки площею 16,4763 га (кадастровий номер 8000000000: 78:035:0002) на вул. Озерній, 3 в Оболонському районі м. Києва, оскільки нерухоме майно було відчужене.

Судом встановлено, що на теперішній час власником нежилого будинку автозаправної станції (літ. А), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 3, загальна площа нерухомого майна 18,7 кв.м. на підставі Договору купівлі - продажу нерухомого майна від 11.03.2015 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ», що також підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.12.2015 року. У договорі купівлі - продажу нерухомого майна від 11.03.2015 року зазначено, що нерухоме майно, що відчужується, належить Продавцю на праві приватної власності на підставі Іпотечного договору від 01.03.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бабенко В.В. за реєстровим №438. Проте, в матеріалах справи відсутній вказаний іпотечний договір.

В той же час, з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06.08.2012 року по справі №2-4382 визнано за Приватним підприємством "Женя" право власності, як на окремий об"єкт нерухомого майна, на нежитлову будівлю (АЗС), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, будинок 3, зазначеної в технічному паспорті під літерою "А", загальною площею 76,2 кв.м. Вказаний об'єкт був переданий в іпотеку Акціонерному товариству «Балтік Інтернешнл Банк» за договором від 28.08.2012 року. При цьому, в Іпотечному договорі від 28.08.2012 року зазначено, що предмет іпотеки розташований на земельній ділянці загальною площею 0,1550 га по вул. Оноре де Бальзака у Ватутинському районі м. Києва, Іпотекодавець користується вказаною земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «ЖЕНЯ» від 25.07.2000 року.

Враховуючи наведене, Суд не може дійти однозначного висновку, що документи про визнання права власності на нежитлову будівлю (АЗС) за адресою: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, будинок 3, зазначеної в технічному паспорті під літерою "А", загальною площею 76,2 кв.м., на земельній ділянці загальною площею 0,1550 га по вул. Оноре де Бальзака у Ватутинському районі м. Києва, відносяться до тієї ж самої земельної ділянки площею 16,4762 га за кадастровим номером 8000000000:78:035:0002, яка знаходиться по вул. Озерній, 3 в м. Києві й належить Комунальному підприємству «Київський метрополітен» на праві постійного користування земельною ділянкою та є предметом спору у даній справі. За таких підстав, при винесенні даного судового рішення Суд не приймає до уваги рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06.08.2012 року по справі №2-4382 та Іпотечний договір від 28.08.2012 року.

Таким чином, враховуючи матеріали інвентаризаційної справи за адресою: м. Київ. вул. Озерна, 3, Суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено, а матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення будівництва автозаправної станції в м. Києві по вул. Озерна, 3 (літера А) за відсутності належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва, оскільки вказане спростовується вищенаведеними та оціненими Судом доказами.

Щодо останнього критерію визначення будівництва як самочинного, а саме створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил, Суд зазначає наступне.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

За змістом статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Аналіз наведених вище положень частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у взаємозв'язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень.

Проте, матеріали справи не містять, а Позивачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності істотних порушень при здійсненні будівництва автозаправної станції в м. Києві по вул. Озерна, 3 (літера А), зокрема, наявності припису щодо встановлення факту самочинного будівництва об'єкта.

Крім того, на підтвердження своїх доводів Позивач посилався на рішення Окружного адміністративного суду від 23.11.2018 року по справі №826/10283/16, яким визнано протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голій Людмили Ігорівни щодо внесення інформації в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські нафтопродукти» права власності на нежитлову будівлю автозаправної станції за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 3-а, номер запису про право власності 14115450 від 11.04.2016 (14:42:59), визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голій Людмили Ігорівни про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські нафтопродукти» індексний номер 29202295 від 11.04.2016 (18:45:16). (т.2 а.с.196-208)

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 року Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року скасовано. Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ» до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голій Людмили Ігорівни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські нафтопродукти» про визнання протиправними дій та скасування рішень закрито. За таких підстав, Суд не приймає до уваги посилання Комунального підприємства «Київський метрополітен» на рішення Окружного адміністративного суду від 23.11.2018 року по справі №826/10283/16, яке скасовано.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, Суд дійшов висновку щодо відсутності у даному випадку передбачених статтею 376 Цивільного кодексу України ознак, за яких будівництво автозаправної станції в м. Києві по вул. Озерна, 3 (літера А) могло б бути визнано самочинним будівництвом. При цьому, Суд зазначає, що матеріали справи взагалі не містять доказів того, що вказане будівництво було здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «НАРОДНА» або Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ», оскільки автозаправна станція була побудована саме за клопотанням Київського метрополітену, що підтверджується розпорядженням представника Президента України №94 від 28.02.1994 року «Про тимчасове встановлення блок-пунктів заправки пальним відділом внутрішніх справ по охороні Київського метрополітену на території електродепо «Оболонь» за адресою: вул. Озерна, 1» та листом Головного управління архітектури та містобудування м. Києва «Головкиївархітетура» №07-1638 від 13.09.1994 року. Крім того, автозаправна станція була введена в експлуатацію у 1995 році, а Відповідач - 2 набув право власності на вказане майно лише у 2015 році, тобто через 20 років з моменту її побудови, а тому Суд приходить до висновку, що Відповідачами не здійснювалось будівництво спірного нерухомого майна.

Суд зазначає, що знесення об'єкта, як самочинно збудованого, є крайньою мірою вирішення спорів даної категорії. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Вищого господарського суду України від 17.08.2017 року по справі № 909/700/14.

Судом у даному випадку враховано, що згідно з ч. ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідним законом України було ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як встановлено ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Тобто, у даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ», набувши право власності на комплекс будівель та споруд АЗС у м. Києві по вул. Озерній, 3, площею 18,7 кв.м., набуло право "законного очікування" отримання відповідних майнових прав, що підлягає захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Згідно зі статтею 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтями 203, 204, 215 ЦК встановлено принцип презумпції правомірності правочину відповідно до якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір купівлі - продажу нерухомого майна від 11.03.2015 року, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ» придбало комплекс будівель та споруд АЗС у м. Києві по вул. Озерній, 3, площею 18,7 кв.м., є чинним, доказів визнання його недійсним сторонами не надано.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що заявлені Позивачем вимоги спрямовані та безпосередньо стосуються, у тому числі, позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ» права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, оскільки фактично йдеться про припинення права власності Відповідача - 2 шляхом знесення об'єкта нерухомості, право власності на який оформлено у встановленому законом порядку, що суперечить положенням Конституції України та приписам законодавства, яке регулює відповідні правовідносини власності в Україні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №902/889/16.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, що стосується позову в частині вимог Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ» про знесення самочинно збудованої автозаправної станції, Суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви Комунальне підприємство «Київський метрополітен» просило Суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «НАРОДНА» знести самочинно збудовану автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:78:035:0002) за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 3.

В процесі розгляду вказаної справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено ТОВ "ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ" до участі у справі як співвідповідача.

Частиною 1 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Проте, Суд звертає увагу, що протягом всього розгляду даного спору заявником було підтримано первісні позовні вимоги, жодних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ» Позивачем заявлено не було.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «НАРОДНА» та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ» про знесення самочинно збудованої автозаправної станції є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ» про застосування строків позовної давності до позовних вимог Комунального підприємства «Київський метрополітен», Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, про захист яких він просить Суд у позові, Відповідачами не порушено, і суд відмовляє Позивачу у позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Київський метрополітен до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «НАРОДНА» та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ» про знесення самочинно збудованої автозаправної станції - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 квітня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин

Попередній документ

81335816

Наступний документ

81335820

Інформація про рішення:

№ рішення:	81335819
№ справи:	910/12293/18
Дата рішення:	09.04.2019
Дата публікації:	24.04.2019
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; усунення порушення прав власника