номер провадження справи 32/159/18
10.04.2019 Справа № 908/2798/18
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі судового засідання Лінчук А. В.
за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, м. Енергодар, Запорізька область, вул. Промислова, 133)
до відповідача: Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 11)
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) - Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Академіка Городецького, буд. 13) в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Академіка Городецького, буд. 13);
2) - Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області (69107, Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 164), в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69006, м. Запоріжжя, просп. Металургів, буд. 6);
3) - Державна фіскальна служба України (04053, м. Київ, пл. Львівська, буд. 8).
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) - Комунальне підприємство “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (71503, м. Енергодар, Запорізька область, пр.. Будівельників, 17, офіс 5-1);
2) - Комунальне підприємство “Тепловодоканал” Енергодарської міської ради (71502, м. Енергодар, Запорізька область, вул. Курчатова, буд. 1)
про визнання протиправним та скасування рішення Енергодарської міської ради № 3 від 27.11.2018 про передачу комунального майна
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 3194 від 08.12.2016;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01-01-36/4780 від 21.11.2018;
від 3-ї особи на стороні позивача 1: не з'явився
від 3-ї особи на стороні позивача 2: не з'явився
від 3-ї особи на стороні позивача 3: не з'явився
від 3-ї особи на стороні відповідача 1: ОСОБА_3Ю,, довіреність № розпорядження №2-кп від 09.01.2019.
від 3-ї особи на стороні відповідача 2: ОСОБА_4, довіреність № б/н від 17.01.2019.
27.12.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, м. Енергодар, Запорізька область, вул.. Промислова, 133) про визнання протиправним та скасування рішення Енергодарської міської ради № 3 від 27.11.2018 про передачу комунального майна.
Ухвалою суду від 29.12.2018 позовна заява була прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження. Провадженню присвоєно номер № 32/159/18. Підготовче засідання призначено на 18.01.2019.
Разом з позовом до суду подана заява про забезпечення позовних вимог. Заява про забезпечення позову судом була прийнята до розгляду, розгляд призначено в підготовчому засіданні 18.01.2019.
Судове засідання відкладалось до 21.02.2019. Ухвалою суду від 21.02.2019 строк підготовчого провадження продовжувався, підготовче провадження відкладалось на 21.03.2019. Ухвалою суду від 21.03.2019 судом було зарито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 27.03.2019. Судове засідання відкладалось до 10.04.2019.
Ухвалою суду від 21.02.2019 судом було витребувано від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Академіка Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) інформацію та від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69006, м.Запоріжжя, просп. Металургів, буд. 6, код ЄДРПОУ 02891463) докази, викладені в ухвалі.
16 січня 2019 від Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради та Комунального підприємства “Тепловодоканал” Енергодарської міської ради надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову (долучені до матеріалів справи).
17 січня 2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, просить суд відмовити в їх задоволенні з підстав викладених в відзиві на позовну заяву.
18 січня 2019 до канцелярії господарського суду Запорізької області позивачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів. Клопотання позивача не суперечить ст. 80 ГПК України, судом прийнято до розгляду та задоволено.
В судовому засіданні позивачем подано клопотання про витребування доказів, а саме просить суд : витребувати з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (ідентифікаційний код 02891463, адреса: 69006, м. Запоріжжя, просп. Металургів, 6) належним чином завірену копію акту опису та арешту майна від 21.03.2016, складений державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_5 за виконавчим провадженням № 49681.
Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, судом встановлено, що дане клопотання не суперечить ст. 81 ГПК України та підлягає задоволенню.
В судовому засіданні 18.01.2019 судом була розглянута заява позивача про забезпечення позовних вимог. В задоволенні даної заяви відмовлено враховуючи те, що Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фак тично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішу ється по суті. Також суд, погодився з запереченнями відповідача про те, що доводи позивача про протиправність оскаржуваного рішення Енергодарської міської ради можуть бути досліджені під час розгляду справи по суті позовних вимог. Крім того, органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають норма тивні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та за стосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації виче рпують свою дію. Як вбачається з рішення Енергодарської міської ради № 3 від 27.11.2018 “Про передачу комунального майна з балансу комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради на баланс комунального підприємства “Тепловодоканал” Енергодарської міської ради”, воно є ненормативним актом індивідуальної дії.
Відповідач також зазначив, що на виконання вказаного рішення відбулася передача комунального майна з балансу КП “ПКВ” ЕМР на баланс КП “ТВК” ЕМР, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 27.11.2018, підписаним уповноваженими представниками згаданих підприємств та затвердженим управлінням комунальної власності Енергодарської міської ради, до компетенції якого входить управління комунальним майном територіальної громади м. Енергодара. Таким чином, оскаржуване рішення Енергодарської міської ради № 3 від 27.11.2018 фактично виконане, тому такі заходи забезпечення позову, як зупи нення дії ненормативного акту органу місцевого самоврядування та заборона передавати майно на баланс комунального підприємства, не можуть бути застосовані в даному випадку.
21.02.2019 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи пояснень та додаткових доказів. Докази долучені до матеріалів справи.
21.03.2019 від Відділу примусового виконання рішень, на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області надійшли витребувані судом докази. А також, заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника відділу.
Клопотання судом задоволено, витребувані докази долучені до матеріалів справи.
Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, надав суду відзив на позовну заяву. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в відзиві на позовну заяву. Вважає оскаржуване рішення Енергодарської міської ради Запорізької області за № 3 від 27.11.2018 таким, що відповідає вимогам Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, Закону України «Про виконавче провадження» та не порушує прав позивача (відзив долучено до матеріалів справи).
08.02.2019 до канцелярії Господарського суду Запорізької області від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач підтримав позовні вимоги в повному об'ємі.
27.02.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача (долучені до матеріалів справи).
21.03.2019 на виконання вимог суду від Відділу примусового виконання рішень надійшли витребувані судом матеріали. Долучені до матеріалів справи.
Представники третіх осіб на стороні позивача в судове засідання 10.04.2019 не з'явились.
Фіксація судового процесу здійснюється за допомогою програмно-апаратно комплексу «Оберіг».
В судовому засіданні 10.04.2019 в присутності представників позивача, відповідача та третіх осіб на стороні відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд -
27.11.2018 Енергодарською міською радою прийнято рішення №3 про передачу комунального майна з балансу комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради на баланс комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради.
Відповідно до п. 1 рішення, із господарського відання та балансу комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (далі - КП «ПКВ» ЕМР- третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору , на стороні відповідача) вилучається комунальне майно згідно із додатком до даного рішення та передається вказане комунальне майно в господарське відання та на баланс комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради (далі - КП «ТВК» ЕМР- третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ).
Згідно з п. 2 рішення, вищевказана передача майна має бути здійсненна у строк до 31.12.2018.
Відповідно до додатку до даного рішення, вартість майна, яке вилучається з господарського відання та балансу КП «ПКВ» ЕМР та передається в господарське відання та на баланс КП «ТВК» ЕМР, складає 350 767 610,69 гри.
Звертаючись з позовною заявою до суду позивач зазначив, що в період з 2015 по 2018 роки Господарським судом Запорізької області ухвалена низка рішень про стягнення заборгованості з Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС», які розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Залишок заборгованості КП «ПКВ» ЕМР перед ВП ЗАЕС станом на 04.12.2018 складає 24 577 029,25 грн., що підтверджується випискою №516 з регістру аналітичного обліку ВП ЗАЕС.
З метою примусового виконання вище перелічених рішень, ВП ЗАЕС звернувся з відповідними заявами до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР Департаменту ДВС у Запорізькій області), на підставі яких відкриті відповідні виконавчі провадження.
В рамках виконавчих проваджень №56631672 (зведене), яке перебуває на виконанні у ВПВР Департаменту ДВС МЮУ, та №50779867 (зведене), яке перебуває на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області, на все майно КП «ПКВ» ЕМР накладені арешти та заборонено його відчуження (оригінали матеріалів виконавчих проваджень наявні у ВПВР Департаменту ДВС МЮУ та ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області).
Енергодарська міська рада обізнана про наявність арешту всього майна КП «ПКВ» ЕМР, оскільки 08.12.2016 на адресу Енергодарської міської ради та Виконавчого комітету Енергодарської міської ради ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області направлені вимоги державного виконавця №21925-6-034 та №21926-6-024 про утримання від вчинення будь-яких дій, направлених на відчуження, знищення або зменшення вартості рухомого та нерухомого майна КП «ПКВ» ЕМР, у тому числі майна, переданого у господарське відання (оригінали вимог наявні у ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області).
Позивач вважає, що вищевказане рішення прийняте Енергодарською міською радою з порушенням норм Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню. А також, вказує на те, що на момент подання позову арешт майна КП «ПКВ» ЕМР, в тому числі яке передано у господарське відання та перелічене у додатку до оскаржуваного рішення Енергодарської міської ради, є чинним.
Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, вважає що рішення Енергодарської міської ради № 3 від 27.11.2018 відповідає вимогам Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, Закону України «Про виконавче провадження» та не порушує прав позивача у справі.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оцінивши представлені докази, суд дійшов наступних висновків:
Енергодарською міською радою Запорізької області 27.11.2018 прийнято рішення №3 «Про передачу комунального майна з балансу комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради на баланс комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради.
Відповідно до п. 1 рішення Енергодарської міської ради Запорізької області за № 3 вирішено вилучити із господарського відання та балансу комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради комунальне майно згідно із додатком до даного рішення та передати вказане комунальне майно в господарське відання та на баланс комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради.
Відповідно до п. 2 рішення Енергодарської міської ради Запорізької області за № 3 вирішено комунальному підприємству «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради: у строк до 31.12.2018 передати на баланс комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради (ОСОБА_6В.) на праві господарського відання, майно згідно із додатком до даного рішення; скласти акт прийому-передачі майна, вказаного у п. 1.1 даного рішення, та у тижневий строк з моменту його підписання надати примірник до управління комунальної власності міської ради.
Проаналізувавши фактичні обставини справи та доводи обох сторін, суд погоджується з твердженнями відповідача щодо відповідності оскаржуваного рішення вимогам Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, Закону України «Про виконавче провадження», виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування базового рівня, статус та повноваження яких визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
За приписами ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам міст належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, нежитлові приміщення, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне -або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах чЛ договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.
Згідно п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Таким чином, Енергодарська міська рада Запорізької області від імені та в інтересах територіальної громади міста Енергодар відповідно до закону має право здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності.
Згідно з п. 1.3 Статуту комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (надалі за текстом - КП «ПКВ» ЕМР), затвердженого рішенням Енергодарської міської ради за №49 від 29.03.2013, власником майна підприємства є територіальна громада м. Енергодара. Уповноваженим власника для підприємства під час оперативних та господарчих взаємовідносин з ним є виконавчий комітет в особі міського голови.
Відповідно до п. 1.6 Статуту КП «ПКВ» ЕМР підприємство не несе відповідальності по зобов'язаннях власника (Енергодарської міської ради), рівно як власник не несе відповідальності по зобов'язаннях підприємства.
Відповідно до п. 4.1. Статуту КП «ПКВ» ЕМР майно підприємства, що знаходиться у комунальній власності та закріплене за підприємством, належить йому на праві господарського відання, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна - об'єктів, що мають важливе загальноміське значення для життєзабезпечення міста, задоволення потреб міської громади та для збереження соціально-культурних об'єктів міста (міські системи тепло -, водо - і енергопостачання, інженерні комунікації, пам'ятники архітектури, музеї, природні ландшафти тощо).
Отже, комунальне майно територіальної громади міста Енергодар закріплене за КП «ПКВ» ЕМР на праві господарського відання.
Так, статтею 136 ГК України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Таким чином, вказане вище свідчить про те, що майно закріплене на праві господарського відання за КП «ПКВ» ЕМР є власністю територіальної громади міста Енергодар в особі Енергодарської міської ради Запорізької області, питання відчуження якого вирішується виключно на пленарних засіданнях ради, тобто, передача комунального майна на баланс комунального підприємства не змінює форми власності та не позбавляє власника можливості реалізувати усі правомочності власності щодо такого майна.
Відповідно до п. 2.2. Статуту КП «ПКВ» ЕМР основними завданнями господарської діяльності підприємства є, зокрема: надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Отже, перебування на балансі та закріплення за КП «ПКВ» ЕМР на праві господарського відання нерухомого майна, не підтверджує набуття останнім у встановленому законом порядку права власності на вказане майно, а лише надає можливість підприємству здійснювати свою статутну діяльність для забезпечення потреб територіальної громади міста у послугах з централізованого водопостачання та водовідведення, тощо.
В силу п. 1.6 статуту КП «ПКВ» ЕМП, Енергодарська міська рада Запорізької області, як власник комунального підприємства, не відповідає за зобов'язаннями останнього, тому вимоги позивача (стягувача) у зведених виконавчих провадженнях, боржником за якими є КП «ПКВ» ЕМР не можуть бути задоволенні за рахунок майна, яке належить на праві власності територіальній громаді міста Енергодар.
За приписами статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Таким чином, Енергодарська міська рада Запорізької області від імені та в інтересах територіальної громади міста Енергодара відповідно до вищезазначеного законодавства реалізувала надане їй право власника, прийнявши рішення про передачу в господарське відання комунального майна територіальної громади міста Енергодар новоствореному комунальному підприємству «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради (надалі за текстом - КП «Тепловодоканал» ЕМР) для надання можливості останньому здійснювати свою статутну діяльність для забезпечення потреб територіальної громади.
Згідно вимог ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на дату відкриття виконавчого провадження) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
З наведених норм Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що арешт на майно боржника - не самостійна процесуальна дія, а невід'ємна складова стягнення, застосування якої спрямоване на досягнення мети завершальної стадії судового процесу - виконавчого провадження - реального виконання судового рішення.
Отже, накладення арешту здійснюється не заради самого арешту, а задля акумулювання майна боржника з метою його подальшої оцінки, реалізації та задоволення вимог стягувача. У свою чергу, накладення арешту на майно, на яке не можна звернути стягнення, не відповідає меті виконавчого провадження, оскільки її завдання - реальне виконання судового рішення - не досягається.
Приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відтак, посилання позивача на наявність арешту на нерухоме майно КП «ПКВ» ЕМР, щодо якого прийнято оскаржуване рішення, як на підставу його скасування, є безпідставним.
Разом з тим, накладення органом Державної виконавчої служби арешту на майно, власником якого є територіальна громада міста Енергодар в особі Енергодарської міської ради Запорізької області, призводить до порушення права власності Енергодарської міської ради Запорізької області на належне територіальній громаді міста майно.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення № 3 від 27.11.2018 прийняте Енергодарською міською радою Запорізької області не порушує прав позивача, виходячи з наступного:
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Реалізуючи передбачене у вказаній нормі право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача або ж запобіжить його порушенню. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ч.2 ст. 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Отже, при вирішенні спору суд з'ясовує характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були або ж можуть бути вони порушеними.
При цьому, слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Матеріальний аспект захисту охоплюється положеннями глави 3 ЦК України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Сталою практикою встановлено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
КП «ПКВ » ЕМП, на майно якого в рамках виконавчих проваджень № 56631672 та №50779867 накладено арешт не є власником майна, яке передавалось оскаржуваним рішенням Енергодарської міської ради Запорізької області у господарське відання КП «Тепловодоканал» ЕМР.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення Енергодарська міська рада Запорізької області (відповідач у справі) не порушила права та охоронювані законом інтереси позивача, як стягувача у виконавчих провадженнях №56631672 та №50779867 де боржником є КП «ПКВ» ЕМР.
Щодо тверджень позивача про арешт майна накладений на майно, яке передавалось оскаржуваним рішенням Енергодарської міської ради з господарського відання КП «ПКВ» ЕМР у господарське відання КП «Тепловодоканал» ЕМР, слід зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у поданій позовній заяві позивач зазначає про те, що: «Як зазначалось вище в даному позові, ВПВР Департаменту ДВС МЮУта ВПВР УДВСГТУЮу Запорізькій області накладені арешти на все майно КП «ПКВ» ЕМР. Оскарження постанов про накладення арешту на все майно, у встановленому законом порядку, ні КП «ПКВ» ЕМР ні Відповідачем не здійснювалось. На момент направлення даного позову арешту з усього майна КП «ПКВ» ЕМР в рамках зведених ВП№ 56631672 та № 50779867 не зняті. Таким чином, арешт всього майна КП «ПКВ» ЕМР, в тому числі яке передане у господарське відання та перелічене у додатку до оскаржуваного рішення Енергодарської міської ради, є чинним.»
Відповідач в відзиві на позовну заяву зазначив, що вказане твердження позивача є таким, що не відповідає дійсності.
Суд погоджується з доводами відповідача, виходячи з наступного: постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 21.12.2015 було відкрито виконавче провадження за №49681714 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 по справі № 908/4162/15 про стягнення з КП «ПКВ» ЕМР на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» заборгованості за Договором № 12Т-13 від 23.04.2013 за актами № 160/3 від 31.03.2015, № 161/03 від 31.03.2015, № 163/03 від 31.03.2015, № 164/03 від 31.03.2015, № 166/03 від 31.03.2015, № 160/04 від 30.04.2015, № 161/04 від 30.04.2015 в розмірі 6 569 552, 19 грн.; 228 969, 28 грн. пені; 22 986, 94 грн. 3 % річних, інфляційні витрати в розмірі 82 417, 86 грн. та 73 080 грн. судового збору.
З метою виконання рішення суду постановами державного виконавця було накладено арешт на майно та кошти, що належать боржнику. Також, актом опису та арешту майна від 21.03.2016 було проведено опис та арешт 2343 одиниці майна, що обліковувалось на балансі КП «ПКВ» ЕМР балансовою вартістю 179 111 903, 05 грн.
08.04.2016 виконавче провадження № 49681714 було об'єднане у зведене виконавче провадження № 50779867.
19.04.2016 виконавче провадження № 49681714 було закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із повним фактичним виконанням рішення суду боржником шляхом погашення заборгованості.
Крім цього, в рамках зведеного виконавчого провадження № 50779867 постановами про опис та арешт майна на теперішній час описано та арештовано сім одиниць майна, що належать КП «ПКВ » ЕМР, балансова вартість яких складає 35 000 000, 00 грн.
Станом на 13.11.2018 залишок заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № 50779867 складає 4 992 610, 05 грн.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Відповідно до абз. 2 п. 2 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5 за зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
У зв'язку з вказаними обставинами 15.11.2018 начальником Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_7 при здійсненні контролю за діями державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_5 при виконанні виконавчого провадження № 49681714 винесено постанову за якою було скасовано акт опису та арешту майна від 21.03.2016, складений державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_5 за виконавчим провадженням № 49681714.
Відповідно до абз. 2 ч. З ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний ,Г документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. З ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
На день розгляду спору по суті постанова начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_7С від 15.11.2018 ніким не оскаржена та є дійсною.
Таким чином на момент прийняття спірного рішення Енергодарської міської ради Запорізької області від 27.11.2018 за № 3, арешт на майно яке передавалось з господарського відання КП «ПКВ» ЕМР у господарське відання КП «Тепловодоканал» ЕМР був скасований. Зазначені обставини свідчать про відсутність порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» Енергодарською міською радою Запорізької області під час прийняття рішення від 27.11.2018 за №3.
Також слід зазначити, що відповідно до ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право господарського відання підлягає державній реєстрації. Водночас, відповідно до ч.2 ст. 3 вищевказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, тобто право господарського відання у КП «ПКВ» ЕМР повинно було виникнути лише після його державної реєстрації, чого зроблено не було.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, так як рішення Енергодарської міської ради № 3 від 27.11.2018 «Про передачу комунального майна з балансу комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради на баланс комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради відповідає вимогам Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, Закону України «Про виконавче провадження» та не порушує прав позивача відповідно до вимог діючого законодавства.
Враховуючи викладене обставини справи та наведене нормативно-правове обґрунтування, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 46, 129, 238, 240, 241, 254-256 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, м. Енергодар, Запорізька область, вул. Промислова, 133) до відповідача: Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 11) про визнання протиправними дій Енергодарської міської ради з прийняття рішення № 3 від 27.11.2018 про передачу комунального майна з балансу комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради на баланс комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради та скасування рішення №3 від 27.11.2018 про передачу комунального майна з балансу комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради на баланс комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради відмовити в повному об'ємі.
Повний текст рішення оформлено і підписано “23” квітня 2019.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.А. Колодій