ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.04.2019Справа № 910/24412/16
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за скаргою на дії позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр фінансового лізингу" (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5 Б; ідентифікаційний код 37241931)
до за участю про та за зустрічним позовом до про1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 13-19; ідентифікаційний код 30162340), 2. Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775), 3. Компанії Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB) (Королівство Швеція, 411 37, Ґетеборг, Енгельбректегатан, 32; реєстраційний номер 556809-6233) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. В. Сурикова, 3) стягнення 1660325303,11 грн. Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" 2. Компанії Місен Ентерпрайзес АБ (Misen Enterprises AB) визнання недійсним договору
Представники:
від скаржника: Шляхетський А.Л. (представник за довіреністю);
від Стягувача: не з'явились;
від ТОВ «Карпатигаз»: Мирошніченко І.В. (представник за довіреністю);
від Компанії Місен Ентерпрайзис: не з'явились;
від ВДВС: не з'явились;
від Третьої особи: не з'явились;
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 року у справі №910/24412/16 первісний позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Компанії Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр фінансового лізингу" збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 237507020,04 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр фінансового лізингу" витрати по сплаті судового збору в сумі 9856,04 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр фінансового лізингу" витрати по сплаті судового збору в сумі 9856,04 грн. Стягнуто з Компанії Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр фінансового лізингу" витрати по сплаті судового збору в сумі 9856,04 грн. Провадження у справі №910/24412/16 у частині позовних вимог про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Компанії Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр фінансового лізингу" суми попередньої оплати в розмірі 1012081691,90 грн. припинено. В іншій частині позову відмовити. У задоволенні зустрічного позову ПАТ "Укргазвидобування" відмовлено.
16.08.2018 на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано відповідні накази.
20.09.2018 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" надійшла скарга на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича, в якій скаржник просить визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна/коштів боржника від 30.08.2018 у виконавчому провадженні №57028233 та визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна/коштів боржника від 30.08.2018 у виконавчому провадженні №57028233.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2018 року прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 02.10.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 09.10.2018 року.
08.10.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Скаржника надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 року зупинено провадження щодо розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича у виконавчому провадженні №57028233 у справі №910/24412/16 до повернення матеріалів справи №910/24412/16 до господарського суду міста Києва.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 27.02.2019 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 та рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2017 у справі №910/24412/16 скасовано в частині задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр фінансового лізингу" про стягнення збитків у виді упущеної вигоди та у частині відмови у задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.08.2013 № 130814-01/КП, а справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 та рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2017 у справі № 910/24412/16 залишено без змін.
04.04.2019 року на адресу Господарського суду міста Києва повернуто матеріали справи.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/24412/16 у зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді Маринченка Я.В.
Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, скаргу по справі №910/24412/16 передано до розгляду судді Чинчин О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 року розгляд скарги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича по справі №910/24412/16 призначено на 17.04.2019 року.
17.04.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" надійшли додаткові письмові пояснення.
В судовому засіданні 17 квітня 2019 року представник Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" підтримав подану скаргу, просив її задовольнити. Представники учасників судового процесу та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення ухвали суду Третій особі, розміщенням оголошення на офіційному веб-сайті Господарського суду міста Києва, відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 року у справі № 910/24412/16.
Відповідно до частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Таким чином, неявка в судове засідання представників стягувача, боржника, державного виконавця та інших осіб не перешкоджає розгляду скарги по суті.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що Скарга Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича по справі №910/24412/16 підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 року на момент здійснення виконавчих дій, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»)
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення.
З автоматизованої системи виконавчого провадження, розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, вбачається, що 17.08.2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57028233 з примусового виконання наказу №910/24412/16 виданого 16.08.2018 року Господарським судом міста Києва про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Компанії Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр фінансового лізингу" збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 237507020,04 грн.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №57028233, 30.08.2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем винесено постанову про арешт майна/коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 261257722 грн. 04 коп.
Згідно з ч.ч.1, 2 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Відповідно до статті 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду:
а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;
б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
В той же час, відповідно до частини 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 липня 1998 року № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: «Термін «дні», якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.
Стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постановидержавних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3-9).
Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
ГПК України є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і відповідно визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та їх розгляду судом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 920/149/18.
При зверненні до суду з вказаною скаргою Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" зазначало, що постанову про арешт майна/коштів боржника від 30.08.2018 року отримало 10.09.2018 року, на підтвердження чого надано копію поштового конверту.
Однак, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №57028233, уповноважений представник Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" неодноразово ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження №57028233, а саме 04.09.2018 року, 11.09.2018 року, 18.09.2018 року, що підтверджується відповідними записами на листі.
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що 04.09.2018 року Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" було обізнане про винесення постанови про арешт майна/коштів боржника від 30.08.2018 року.
Судом розглянуті та відхилені доводи Скаржника щодо надсилання вказаної постанови на адресу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" лише 06.09.2018 року, а тому відповідно до абз.3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» оскаржувана постанова була оформлена лише 05.09.2018 року, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, постанова про арешт майна/коштів боржника від 30.08.2018 року в межах виконавчого провадження №57028233 датована саме 30.08.2018 року. Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Скаржником в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження винесення оскаржуваної постанови саме 05.09.2018 року.
Крім того, як вбачається з автоматизованої системи виконавчого провадження, розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, 30.08.2018 року було винесено 11 постанов про арешт майна боржника, після чого 31.08.2018 року, 04.09.2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України також були винесені постанови про арешт майна боржника та про зупинення вчинених виконавчих дій відповідно. Проте, з копії поштового конверту, в якому, як зазначає Скаржник, було надіслано оскаржувану постанову від 30.08.2018 року, неможливо встановити чи дійсно у вказаному конверті містилась постанова про арешт майна/коштів боржника від 30.08.2018 року чи інша постанова, винесена в межах виконавчого провадження, оскільки після 30.08.2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виносились інші постанови, які також були надіслані на адресу боржника відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
За таких підстав, доводи Скаржника стосовно того, що йому стало відомо про накладення арешту на майно лише 10.09.2018 року, не приймаються Судом до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеними та оціненими Судом доказами.
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Однак, Суд звертає увагу, що Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" не було подано відповідну заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича по справі №910/24412/16, а також не наведено та не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поважності причин пропуску пропущеного процесуального строку на звернення до суду зі скаргою у справі №910/24412/16.
Згідно зі ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, оскільки Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича по справі №910/24412/16 після закінчення процесуального строку, встановленого законом, а також останнім не було подано відповідну заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду з даною скаргою, скарга Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича по справі №910/24412/16 підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 118, 119, 233, 234, 235, 341, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича по справі №910/24412/16 - залишити без розгляду.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 19 квітня 2019 року.
Суддя О.В. Чинчин