16.04.2019 м. Івано-Франківськ Справа № 909/139/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця Федоляка Романа Тарасовича, АДРЕСА_1,
до відповідача: Калуської міської ради, вул. І.Франка, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300,
про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.02.2005 року поновленим та скасування рішення Калуської міської ради від 30.08.2018 року № 1772
за участю:
від позивача: Онофришин Василь Олексійович - адвокат, (угода про надання правової допомоги від 12.03.2019 року; ордер серія ІФ № 068414 від 13.03.2019 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 322)
від відповідача: Мельник Володимир Андрійович - начальник земельного відділу Калуської міської ради, (довіреність № 1363/02-32/01 від 29.12.2018 року)
установив: Фізична особа - підприємець Федоляк Роман Тарасович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Калуської міської ради (далі - відповідач) про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.02.2005 року № 040529600036 площею 0,0084 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), яка знаходиться в м. Калуш на провулку Шкільному, укладеного між Калуською міською радою та Фізичною особою - підприємцем Федоляком Романом Тарасовичем поновленим з 05.06.2018 року по 05.06.2021 року на тих самих умовах, що визначені в додатковій угоді та скасування рішення Калуської міської ради від 30.08.2018 року № 1772 Про відмову в продовженні (поновленні) договору оренди землі підприємцю Федоляку Р.Т.
Позовні вимоги обгрунтовані неправомірністю прийняття 30.08.2018 року Калуською міською радою рішення № 1772 Про відмову в продовженні (поновленні) договору оренди землі підприємцю Федоляку Р.Т., мотивуючи першочерговістю права у позивача на його пролонгацію на підставі ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Судом ухвалою від 11.02.2019 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду належні докази, які підтверджують відправлення відповідачу - Калуській міській раді копії позовної заяви і доданих до неї документів, а саме: опис вкладення у цінний лист; надати суду докази, які підтверджують сплату судового збору за іншу немайнову вимогу в сумі 1921,00 грн.; належним чином засвідчені копії додатків до позовної заяви; належним чином засвідчену копію договору оренди земельної ділянки від 10.02.2005 року № 040529600036 площею 0,0084 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), яка знаходиться в м. Калуш на провулку Шкільному, укладеного між Калуською міською радою та Фізичною особою - підприємцем Федоляком Романом Тарасовичем.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 22.02.2019 року на підставі клопотання позивача (вх. № 3094/19 від 21.002.19) про усунення недоліків позовної заяви відкрив провадження у вказаній справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 13.03.2019 року.
Суд ухвалою-повідомленням від 13.03.2019 року відклав розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 22.03.2019 року.
19 березня 2019 року відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву (вх. № 4712/19 від 19.03.19) разом із заявою (вх. № 4710/19 від 19.03.19) про надання додаткового строку для подання відзиву у даній справі.
Суд відповідно до ухвали від 22.03.19 долучив до матеріалів справи поданий відповідачем відзив на позовну заяву, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.04.2019 ( о 11:00 год.).
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, з підстав викладених у позовній заяві та просить суд його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення мотивує тим, що позивач протягом дії договору оренди не належним чином виконував його умови, зокрема щодо орендної плати, а тому реалізація переважного права на поновлення договору, передбачена ст.33 Закону України "Про оренду землі" є неможлива.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд виходить з наступного.
10 лютого 2005 року на підставі рішення Калуської міської ради №595 від 16.11.2004 року між Фізичною особою - підприємцем Федоляком Романом Тарасовичем ( по договору - орендар/по справі - позивач) та Калуською міською радою (по договору - орендодавець/по справі - відповідач) укладено договір оренди землі №040529600036 від 10.02.2005 за умовами якого орендодавець відповідно до рішення Калуської міської ради № 595 від 16.11.2004 продовжує термін оренди, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання, яка знаходиться в м. Калуші на провулку Шкільному (п.1).
Договір скріплений печатками та підписаний представниками сторін, що не заперечувалось в судовому засіданні.
Відповідно до п. 8 вказаного договору, даний договір укладено до 29.11.2005. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Термін дії договору неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод до договору оренди землі №040529600036 від 10.02.2005, а саме: додатком №1 від 25.09.2006 до договору оренди землі №040529600036 від 10.02.2005 договір поновлено з 29.11.2005 до 15.09.2007; додатком №2 від 02.06.2008 до договору оренди землі №040529600036 від 10.02.2005 договір поновлено з 15.09.2007 до 22.05.2009; додатком №3 від 19.06.2009 до договору оренди землі №040529600036 від 10.02.2005 договір поновлено з 23.05.2009 до 04.06.2012.
Також, судом встановлено, що додатковою угодою від 28.12.2012 до договору оренди землі №040529600036 від 10.02.2005 (а.с.14) пункт 8 договору викладено в наступній редакції: "Договір поновлено з 05.06.2012 до 05.06.2015. Після закінчення строку договору орендар має переважне право продовження його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію".
Згідно постанови Львівського апеляційного Господарського суду від 22.05.2017 року у справі №909/1022/16 вказаний вище договір оренди поновлений з 05.05.2016 року по 05.06.2018 року. Вказане рішення суду було виконане шляхом укладення Калуською міською радою та позивачем по справі відповідної додаткової угоди до Договору оренди і реєстрації цього правочину у відповідності до вимог чинного законодавства України, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 01.09.2017 року.
17 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача з проханням пролонгації дії договору оренди спірної земельної ділянки. До вказаної заяви позивачем додано проекти додаткової угоди та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на підтвердження правильності розрахунку вартості орендної плати за неї.
Листом №384/02-15/18 від 25 квітня 2018 року Калуська міська рада відмовила позивачу у пролонгації дії спірного договору.
Листом від 25 липня 2018 року позивач вдруге звернувся до Калуської міської ради з проханням укладення додаткової угоди щодо пролонгації дії договору оренди земельної ділянки від 10.02.2005 року на новий термін з 05.06.2018 року по 05.06.2021 року.
Рішенням Калуської міської ради від 30.08.2018 року №1772 "Про відмову в продовженні (поновленні) договору оренди землі підприємцю Федоляку Р.Т" відмовлено в пролонгації спірного договору оренди землі, у зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов договору оренди.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Статтею 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).
Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
В спірному випадку відповідач отримав право користування спірною земельною ділянкою на підставі Договору оренди землі від 10.02.2005 року, який неодноразово був пролонгований.
Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").
Положеннями ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Частина 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" визначає, що договір оренди землі припиняється, зокрема, у зв'язку з закінченням терміну, на який його укладено.
У той же час, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено можливість поновлення договору оренди землі. При цьому з аналізу зазначеної статті вбачається, що право орендаря на поновлення договору оренди землі може бути реалізоване шляхом двох окремих правових підстав: перша викладена у ч. ч. 1 - 5 зазначеної статті, друга - у ч. 6 цієї статті (правова позиція Верховного суду України, викладена у постанові від 25.02.2015 р. у справі 6-219цс14).
Так, частинами першою - п'ятою вищезазначеної статті (в редакції, чинній на момент реалізації позивачем свого права на поновлення договору оренди) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Отже, реалізація права на поновлення договору оренди землі, передбачена частиною 1 статі 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої законом процедури.
Так, для визнання за орендарем права на поновлення договору оренди землі відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 р. у справі №3-312гс16 (911/1707/15) та від 10.04.2018 року у справі №594/376/17ц (№14-65цс18)).
Частиною 6 ст.33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).
При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема, у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.
У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк.
Договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.
Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у ч.ч. 1- 5 і ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.
Аналогічної правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 та Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.
Позивачем, як підставу позовних вимог щодо поновлення договору оренди землі, зазначено п. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», з посиланням на продовження користування земельною ділянкою, належним виконанням обов'язків за договором оренди землі, відсутністю протягом місяця після закінчення договору оренди листа-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні договору оренди.
Проте, як вбачається із наявних доказів у справі позивачем для поновлення договору оренди вживалися дії передбачені ч.1-5 ст. 33 вказаного вище закону. Про вказаний факт свідчить, зокрема долучені до матеріалів справи Лист позивача від 17 квітня 2018 року з проханням пролонгації дії договору оренди спірної земельної ділянки, який поданий в місячний термін до закінчення дії договору, та за результатом розгляду якого Листом №384/02-15/18 від 25 квітня 2018 року Калуська міська рада відмовила позивачу у пролонгації дії спірного договору. Підставою для відмови відповідач зазначив неналежне виконання позивачем умов договору оренди.
Разом з тим, судом з'ясовано питання щодо належного виконання орендарем умов договору.
Відповідно до п.8 договору оренди землі орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується в розмірі 7 470 грн 35к. в рік (з урахуванням індексів інфляції). Однак, як підтверджується довідкою фінансового управління Калуської міської ради №04-12/310 від 07.08.2018 року про сплату орендної плати (копія долучена до матеріалів справи), за 2017 рік відповідачем сплачено 1945 грн 18к., а за 2018 рік коштів по сплаті орендної плати від вказаного підприємця не поступало. Як вбачається з поданої у справу платіжної квитанції на суму 13073 грн, сплата орендної плати здійснена 08.10.2018 , тоб-то після закінченн терміну оренди землі(05.06.2018). Посилання позивача на помилкове перерахування орендної плати на невірні рахунки , судом до уваги не приймається . Правільність та вчасність сплати орендной плати за землю , відповідно до умов договору та чинного податкового законодавства , є обов'язком саме позивача. Вказаний факт свідчить про неналежність виконання позивачем умов договору.
Про неналежність користування земельною ділянкою свідчить також відсутність у позивача паспорта прив'язки для розміщення тимчасової споруди. Зазначений факт підтверджує Лист головного архітектора міста Калуша від 12.03.2019 року №02-03/40 (копія знаходиться в матеріалах справи).
З огляду на зазначене суд констатує, що позивачем порушено умови належного виконання умов спірного договору, а тому підстав для визнання за орендарем права на поновлення договору оренди землі з урахуванням приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відсутні. Тобто, відмова відповідача у пролонгації спірного договору є правомірною.
Разом з тим, суд зазначає, на неправомірність посилання позивача на п.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», як підставу для поновлення договору оренди землі, оскільки останнім не дотримано обов'язкових умов, за наявності яких позивач має право на поновлення договору оренди на той же строк та на тих же умовах відповідно до ч. ч. 6-8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема ними є: орендар продовжує користуватися земельною ділянкою, орендар належно виконує обов'язки за договором та відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди.
Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку про відмову в позові про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.02.2005 року № 040529600036 площею 0,0084 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), яка знаходиться в м. Калуш на провулку Шкільному, укладеного між Калуською міською радою та Фізичною особою - підприємцем Федоляком Романом Тарасовичем поновленим.
Щодо позовних вимог про скасування рішення Калуської міської ради від 30.08.2018 року № 1772 Про відмову в продовженні (поновленні) договору оренди землі підприємцю Федоляку Р.Т.
Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Як зазначалось вище, 30 серпня 2018 року Калуської міської ради прийнято рішення №1772 "Про відмову в продовженні (поновленні) договору оренди землі підприємцю Федоляку Р.Т", яким відповідно до п.1 вирішено відмовити підприємцю Федоляку Роману Тарасовичу в продовженні (поновлені) строку дії договору оренди землі №040529600036 від 10.02.2005 року на земельну ділянку площею 0, 0084 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться на провулку Шкільному, для розміщення тимчасового торгового павільйону №184 (код КВЦПЗ:03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), у зв'язку з неналежним виконанням умов договору оренди землі.
Позивач вважає, що зазначене рішення порушує його права та охоронювані законом інтереси та суперечить чинному законодавству, зокрема, посилається на положення ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи обставини, встановлені судом про відсутність підстав для поновлення спірного договору, у зв'язку із чим відмовлено в його поновлені, суд приходить до висновку про правомірність прийняття відповідачем рішення 30.08.2018 року № 1772 Про відмову в продовженні (поновленні) договору оренди землі підприємцю Федоляку Р.Т.
Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та відповідно має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
Тобто зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права.
При цьому суд зазначає, що одними із засад цивільного законодавства є: судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
Отже, виходячи із обставин справи та наведених норм права, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки та безпідставність заявлених позовних вимог в частині скасування рішення Калуської міської ради № 1772 "Про відмову в продовженні (поновленні) договору оренди землі підприємцю Федоляку Р.Т." від 30.08.19.
Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищезазначені обставини у їх сукупності та положення законодавства, суд доходить висновку, про безпідставність заявленого позову та такого, що не підлягає задоволенню. Отже в позові слід відмовити.
З врахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.13, 19 Конституції України, ст.4, 13, 15, 19, 33 Закону України "Про оренду землі", ст.2, 116,122, 124 Земельного кодексу України, ст. 15, 16, 21, 792 Цивільного кодексу України, ст. 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові Фізичної особи - підприємця Федоляка Романа Тарасовича до Калуської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки площею 0,0084га за адресою м.Калуш, провулок Шкільний (кадастровий номер НОМЕР_1) від 10.02.2005 року поновленим та скасування рішення Калуської міської ради від 30.08.2018 року № 1772 відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.04.2019
Суддя Фанда О.М.