вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.04.2019м. ДніпроСправа № 904/261/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Кандиби Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжиниринг", м. Нікополь Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 307 785 грн. 67 коп. за договором на надання послуг від 14.03.2018 № 14-4/58
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, наказ від 20.04.2018 № 7К, фінансовий директор;
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжиниринг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 21.01.2019 № 21/01-01, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР" заборгованість в сумі 317 785 грн. 67 коп., з яких: 310 000 грн. 00 коп. - основний борг, 5 518 грн. 00 коп. - пеня, 2 267 грн. 67 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору на надання послуг від 14.03.2018 № 14-4/58.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою господарського суду від 28.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 26.02.2019.
20.02.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 18.02.2019 № 34/05-2, в якому позовні вимоги визнав частково в частині заявленого до стягнення основного боргу у розмірі 310 000 грн. 00 коп. та пені у сумі 5 518 грн. 00 коп. Щодо стягнення 3% річних відповідач зазначає, що оскільки спірним договором встановлено інший розмір пені за порушення строків оплати, 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосовуватись не можуть. Крім того, відповідач зазначає, що частково сплатив виставлений позивачем рахунок № 16/1 від 23.03.2018 на суму 10 000 грн. 00 коп. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованої суми 3% річних просив відмовити.
Ухвалою господарського суду від 26.02.2019 підготовче засідання відкладено на 21.03.2019, у зв'язку із неявкою представника відповідача та необхідністю надання сторонами витребуваних судом документів.
13.03.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив від 04.03.2019 № 04/03-02, в якій вважає доводи відповідача, викладені у відзиві необгрунтованими, оскільки передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки порушення боржником грошового зобов'язання не є неустойкою. Тобто заходи відповідальності за порушення грошового зобов'язання та неустойка є різними правовим інструментами. У зв'язку із чим чинним законодавством передбачене право кредитора нараховувати як неустойку, так і відсотки річним за порушення боржником своїх зобов'язань.
Також, 13.03.2019 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 04.03.2019 № 04/03-01, відповідно до якої просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 300 000 грн. 00 коп., пеню у розмірі 5 518 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 2 267 грн. 67 коп. Подану заяву обґрунтовує тим, що 14.02.2019 відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Ухвалою господарського суду від 21.03.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 11.04.2019.
08.04.2019 від відповідача до суду надійшла заява від 05.04.2019 № 94/05-2, в якій він просив, зокрема розглянути справу за відсутності його представника за наявними в матеріалах справи документами, а також відмовити позивачу у стягненні 3% річних.
У судове засідання 11.04.2019 представник відповідача не з'явився.
Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 11.04.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, просив задовольнити позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
14.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжиниринг" (виконавець) укладено договір на надання послуг № 14-4/58 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з обстеження будівель замовника, з подальшою видачею висновків обстеження у вигляді звітів та схем з нанесенням дефектів і пошкоджень конструкцій, рекомендації щодо подальшої експлуатації будівельних конструкцій (далі - послуги), а замовник зобов'язується оплатити надані послуги згідно виставлених рахунків.
За п. 1.2. договору номенклатура, кількість, ціна послуг, строки передання матеріалів для надання послуг, строки надання та умови передання результатів наданих послуг зазначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 1.3. договору загальна сума договору, на момент його укладення, орієнтовно складає 500 000 грн. 00 коп.
Замовник зобов'язується, зокрема здійснити своєчасну оплату послуг у відповідності до умов договору (пп. 2.1.4. п. 2.1. договору).
Пунктом 4.2. договору передбачено, що приймання наданих послуг здійснюється на підставі наданого висновку та акту здачі-приймання наданих послуг.
Відповідно до п. 4.3. договору замовник протягом 10 робочих днів з моменту отримання висновку та акту здачі-приймання наданих послуг підписує його, скріплює своєю печаткою і один примірник акта повертає виконавцю, а у випадку незгоди з ним - надсилає виконавцю письмову мотивовану відмову від приймання послуг.
За п. 5.1. договору вартість наданих послуг зазначається в узгоджених Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 5.2. договору замовник зобов'язується здійснювати оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі виставлених виконавцем рахунків протягом 10 банківських днів з моменту підписання актів здачі-приймання наданих послуг. У специфікаціях можуть узгоджуватись інші умови розрахунків на кожний конкретний вид послуг.
Специфікацією № 1 від 14.03.2018 сторони узгодили найменування об'єктів, які підлягають обстеженню, їх характеристику, вартість робіт, строки виконання робіт, строки оплати цих робіт.
Так, пунктами 2, 3 Специфікації передбачено, що вартість робіт складає 486 000 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ - 81 000 грн. 00 коп., строк виконання робіт складає 60 робочих днів з дати передплати.
Пунктом 4 Специфікації передбачено, що передплата складає 25% (121 500 грн. 00 коп.), залишкова частина у розмірі 75% (364 500 грн. 00 коп.) підлягає оплаті протягом 20 календарних днів після підписання акта виконаних робіт.
Виконавець зобов'язується надати замовнику рахунок на передплату, рахунок на оплату (п. 5 Специфікації № 1 від 14.03.2018).
За умовами п. 3.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019. Припинення даного договору за будь-яких підстав не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли у період дії даного договору та/або у зв'язку з його припиненням.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на суму 486 000 грн. 00 коп., що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 20.08.2018, підписаним обома сторонами без будь-яких зауважень (а.с. 18-19).
03.10.2018 позивач повторно надіслав відповідачу рахунок на оплату № 60/1 від 20.08.2018 на суму 364 500 грн. 00 коп. (75%) (а.с. 20-22), який останній отримав 05.10.2018 (а.с. 23).
Позивач зазначає, що в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання виконав частково, а саме 11.10.2018 частково сплатив вартість наданих послуг у розмірі 54 500 грн. 00 коп., у зв'язку з чим сума основного боргу складала 310 000 грн. 00 коп.
В порядку досудового врегулювання спору, 01.11.2018 позивач надіслав відповідачу претензію за № 31/10-01 від 31.10.2018 про сплату заборгованості (а.с. 25-27). Дану претензію відповідач отримав 14.11.2018, однак залишив її без відповіді та задоволення.
Згідно п. 6.3. договору у випадку порушення замовником строків оплати наданих виконавцем послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,02 % несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки.
За розрахунком позивача до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 5 518 грн. 00 коп. за період з 25.10.2018 по 21.01.2019.
Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 267 грн. 67 коп. за період з 25.10.2018 по 21.01.2019.
Водночас, після звернення позивача з позовом до суду відповідач згідно платіжного доручення № 902280 від 14.02.2019 сплатив частину заборгованості у розмірі 10 000 грн. 00 коп. (а.с. 43), у зв'язку з чим позивач зменшив суму позовних вимог в частині стягнення основного боргу та просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 300 000 грн. 00 коп.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору на надання послуг є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача за надані позивачем послуги за договором на надання послуг від 14.03.2018 № 14-4/58 складає 300 000 грн. 00 коп., що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 20.08.2018 та доказами часткової оплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг.
З урахуванням умов п. 4 Специфікації № 1 від 14.03.2018 до договору та положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав 10.09.2018.
За нормами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних порушень чинного законодавства та умов договору судом не встановлено.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі - Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
Про наведене зазначає й Вищий господарський суд України в п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.13р. № 14, а саме: за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
При перевірці виконаного позивачем розрахунку пені судом встановлено, визначений сторонами в п. 6.3 договору розмір пені не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, а тому застосування визначеного умовами договору розміру пені суд вважає правомірним.
За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку пені суд дійшов висновку про його обґрунтованість.
Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України суд вважає безпідставними, оскільки сплата 3% річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Формулювання ст. 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України. Таким чином, проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Водночас, оскільки позивачем під час розгляду справи подано заяву про зменшення позовних вимог, за приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”, сплачена ним сума судового збору у розмірі 150 грн. 00 коп. підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, у разі подання відповідного клопотання.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ОСКАР" (49044, м. Дніпро, б-р Катеринославський, 2, код ЄДРПОУ 35495711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжиниринг" (53210, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Мозолевського, 11А, код ЄДРПОУ 40882345) 300 000 грн. 00 коп. (триста тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 5 518 грн. 00 коп. (п'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять грн. 00 коп.) пені, 2 267 грн. 67 коп. (дві тисячі двісті шістдесят сім грн. 67 коп.) 3% річних, 4 616 грн. 79 коп. (чотири тисячі шістсот шістнадцять грн. 79 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Суддя І.А. Рудь
Повне рішення складено 22.04.2019