вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.04.2019м. ДніпроСправа № 904/5683/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Левицької К.Ю. розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Констрак-Україна", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград
про стягнення 570 383,57 грн. та визнання недійсним договору в частині
Представники:
від позивача адвокат Сагайдак А.В. (ордер № 49/026 від 14.12.18);
від відповідача адвокат Скиба О.С. (дов. № 159/ПУ/2019 від 27.12.18).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Констрак-Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 454 080,00 грн., що складають суму заборгованості за договором підряду № 3817-ПУ-УМТС від 20.01.2017, 12 726,68 грн. - річних, 28 834,08 грн. - інфляції, 74 742,81 грн. - пені за порушення строків виконання зобов'язання.
Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу, які складають 30 000,00 грн., та судовий збір в сумі 8 555,77 грн.
11.02.2019 представником позивача через канцелярію суду подана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" рішення у справі № 904/5683/18 з урахуванням приписів законодавства України, що регулює таке нарахування, в порядку частини 10 статті 238 ГПК України та визначити в рішенні правила розрахунку остаточної суми відсотків.
Суми основного боргу, річних, інфляції та пені залишились незмінними.
До того ж, у вказаній вище заяві позивач просить суд визнати недійсними положення: пункту 6.7. розділу 6 Договору № 3817-ПУ-УМТС від 20.01.2017, повністю, наступного змісту: "В случае несвоевременного перечисления штрафных санкций в соответствии п.п. 6.4., 6.5., 6.6. настоящего Договора, Заказчик имеет право при перечислении Подрядчику денежных средств за выполненные работы, в одностороннем порядке уменьшить сумму, подлежащую перечислению на сумму штрафных санкций"; пункту 3.5. розділу 3 Договору № 3817-ПУ-УМТС від 20.01.2017, в частині: "и до их оплаты Подрядчиком задержать оплату за выполненные Работы на сумму штрафных санкций и/или убытков с освобождением Заказчика от ответственности за данную задержку"; пункту 3.6. розділу 3 Договору № 3817-ПУ-УМТС від 20.01.2017, в частині: "Под оперативно-хозяйственной санкцией понимается право Заказчика получить сумму начисленных штрафных санкций, причиненных неисполнением Договора и убытков из сумм, которые подлежат выплате Подрядчику" - як пов'язаний з предметом спору правочин, який в оспорюваних частинах суперечить закону.
Крім того, позивач просить покласти на відповідача сплачений судовий збір в сумі 10 476,77 грн.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. також залишився без змін.
Вказана вище заява прийнята господарським судом до розгляду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за Договором підряду (ремонт на території підрядника) № 3817-ПУ-УМТС від 20.01.2017.
Відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача та посилається на те, що останнім допущено прострочення у виконанні підрядних робіт, у зв'язку з чим відповідачем застосовано оперативно-господарську санкцію у вигляді штрафу та неустойки на загальну суму 433 624, 20 грн., на яку і необхідно зменшити суму основного боргу.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 29.01.2019, позивач не погоджується із запереченнями відповідача, з огляду на те, що жодних зауважень та претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт при їх прийманні останнім заявлено не було. До того ж, розрахунку штрафних санкцій на суму 433 624, 20 грн. та доказів його направлення позивачу відповідач не надав.
06.02.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначає, що докази направлення розрахунку штрафних санкцій на адресу позивача були ним залучені до матеріалів справи. Крім того, відповідач зазначає, що акт виконання робіт не може підтверджувати факт наявності чи відсутності будь-яких претензій по кількості, якості або строкам, оскільки підставою для виникнення права на застосування заходів відповідальності по строкам виконання робіт є тільки договір, а не акт виконаних робіт.
04.01.2019 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
18.01.2019 позивачем подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 904/5683/18 та зняття фотокопій.
21.01.2019 відповідачем подано клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату.
23.01.2019 та 28.01.2019 позивачем подані клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 904/5683/18 та зняття фотокопій.
29.01.2019 позивачем подано клопотання про покладення на відповідача всіх судових витрат по справі відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України.
12.02.2019 позивачем подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 904/5683/18 та зняття фотокопій.
15.02.2019 представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про долучення висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 2556 від 12.02.2019.
В підготовчому засіданні 18.02.2019 представником позивача заявлено усне клопотання про витребування від відповідача доказів негайного здійснення 27.10.2017 Замовником - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" заяв/претензій Підряднику - ТОВ "Констрак-Україна" відносно виявлення Замовником та негайного доведення Підряднику відступів від умов спірного договору в частині строку виконання робіт Підрядником по Акту виконання робіт № 98 на суму 162 700 грн. без ПДВ (усього з ПДВ 195 240 грн.) ремонт компресора УКВШ 5/7 інв. № 92702 та по Акту виконання робіт № 99 на сумі 215 700 грн. без ПДВ (усього з ПДВ 258 840 грн.) ремонт компресора УКВШ 15/7 зав. № 55.
28.02.2019 представником відповідача через канцелярію суду подані заперечення на заяву про збільшення позовних вимог від 11.02.2019.
01.03.2019 представником позивача через канцелярію суду поданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 904/5683/18 з доказами.
05.03.2019 представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики.
06.03.2019 представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про витребування у господарського суду Дніпропетровської області додаткових доказів, а саме, усіх матеріалів господарських справ № 33/5005/7837/2012, № 904/1656/16, № 908/214/18.
Проте, представник позивача в підготовчому засіданні 18.03.2019 не підтримував подане клопотання, у зв'язку з чим останнє залишено господарським судом без розгляду.
12.03.2019 представником позивача через канцелярію суду подані письмові пояснення.
18.03.2019 представником відповідача в підготовчому засіданні подані пояснення щодо детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 904/5683/18 з доказами.
26.03.2019 від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 904/5683/18.
15.04.2019 позивачем подані пояснення з приводу письмових доказів в матеріалах справи в порядку ч. 4 ст. 210 ГПК України.
16.04.2019 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, що підтверджують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи № 9045683/18.
17.04.2019 позивачем залучено до матеріалів справи промову в судових дебатах.
Ухвалою від 26.12.2018 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/5683/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.01.2019.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2019 відкладено підготовче засідання до 18.02.2019.
Ухвалою від 18.02.2019 господарським судом відмовлено у задоволенні усного клопотання про витребування від відповідача доказів, прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 26.03.2019 та відкладено підготовче засідання до 05.03.2019.
Ухвалою від 05.03.2018 господарським судом відкладено підготовче засідання до 18.03.2019.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 15.04.2019.
У судовому засіданні 15.04.2019 господарським судом оголошено перерву до 17.04.2019.
17.04.2019 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
20.01.2017 Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлогравугілля» (далі - Замовник; відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Констрак-Україна» (далі - Підрядник; позивач) укладено Договір підряду (ремонт на території підрядника) № 3817ПУ-УМТС (далі Договір).
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно п. 1.1. вказаного вище Договору, в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, Підрядник приймає на себе зобов'язання на свій ризик і по завданню Замовника виконати з власних матеріалів ремонт обладнання, його вузлів та комплектуючих, зазначених в Специфікаціях, підписаних обома Сторонами та які є невід'ємною частиною даного Договору.
В п. 8.1. Договору сторони встановили, що даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли до угоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2017 включно.
У випадках невиконання (неналежного виконання) Сторонами (Стороною) своїх зобов'язань по даному Договору, строк дії Договору продовжується до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 1.6. Договору, місце виконання робіт: м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 58.
В п. 4.1. Договору сторони встановили, що передача обладнання для виконання робіт по даному Договору та його повернення з ремонту здійснюється Сторонами з оформленням відповідно акта приймання-передачі обладнання. Допускається передача в ремонт обладнання в розібраному вигляді. Допускається не комплектувати обладнання частинами, які у відповідності з технічним завдання підлягають заміні.
Відповідно до актів приймання-передачі обладнання в ремонт від 13.04.2017 (том 1, а.с. 33, 45), та від 06.04.2017 (том 1, а.с. 52) Замовник передав Підряднику в ремонт наступне обладнання: установка компресорна шахтна УКВШ 5/7 (інв. № 92702) в кількості 1 шт., компресор УКВШ 5/7 (інв.. № 92702) в кількості 1 шт., компресор УКВШ 15/7 (зав. № 55, інв. № 134123) в кількості 1 шт.
Згідно п.п. 2.1.1., 2.1.2. Договору, Підрядник зобов'язується виконати роботи, обумовлені п. 1.1. даного Договору, якісно у відповідності з вимогами даного Договору, діючими нормами та стандартами, а також Технічним завданням Замовника; та виконати роботи протягом 30 календарних днів з моменту передачі обладнання в ремонт і підписання відповідного акта приймання-передачі обладнання в ремонт, якщо інший строк не обумовлений Сторонами в Додатках до Договору.
Відповідно до п.п. 2.2.2., 2.2.3. Договору, Замовник зобов'язується своєчасно сплатити за роботи в строки, обумовлені в Договорі; та прийняти від Підрядника виконані роботи по акту приймання-передачі виконаних робіт.
На виконання умов Договору, ТОВ «Констрак-Україна» виконало підрядні роботи, обумовлені договором, на загальну суму 454 080 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 98 від 27.10.2017 та актом виконаних робіт № 99 від 27.10.2017, копії яких залучені до матеріалів справи (том 1, а.с. 32, 49).
В п. 3.4. Договору сторони узгодили, що розрахунки по даному Договору здійснюються Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника протягом 5 робочих днів з 30 календарного дня з дати підписання Сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт, якщо інший строк не обумовлений Сторонами в Додатках до Договору.
Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунка Замовника.
Посилання позивача на інші умови оплати не заслуговують на увагу, з огляду на відсутність документального підтвердження.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів здійснення розрахунків за виконані роботи на загальну суму 454 080 грн., відповідач на момент розгляду спору не надав.
З огляду на вище викладене, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості на вказану вище суму слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно наданого позивачем розрахунку сума річних за період з 04.01.2018 по 10.12.2018 складає 12 726, 68 грн. та підлягає до примусового стягнення.
Вимоги позивача щодо нарахування вказаних вище річних до моменту виконання рішення в порядку, встановленому ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, підлягають задоволенню.
Так, згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України (яка вводиться в дію с 01 січня 2019), суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
З огляду на викладене, господарський суд вважає можливим додатково стягнути з відповідача річні за період з 01.01.2019 (дата набрання ч. 10 ст. 238 ГПК України законної сили) по 17.04.2019 (дата ухвалення рішення) в сумі 3 993, 42 грн., а також зазначити в резолютивній частині рішення про здійснення нарахування суми річних органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду з наступного дня після ухвалення рішення - з 18.04.2019 до моменту виконання рішення суду за наступною формулою:
Сума 3% річних= С х 3 х Д : 365 : 100, де
С - сума боргу,
Д - кількість днів прострочки.
Вимоги щодо стягнення інфляції грошових коштів за загальний період з січня 2018 по серпень 2018 в сумі 28 834, 08 грн. підлягають частковому задоволенню, з огляду на невірно здійснений розрахунок та як наслідок завищення суми, яка підлягає до стягнення.
Так, після перерахунку здійсненого судом, до стягнення підлягає інфляція за загальний період з січня 2018 по серпень 2018 в сумі 16 518, 48 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В п. 6.9. Договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасну оплату виконаних робіт у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.
Згідно наданого позивачем розрахунку сума пені за загальний період з 04.01.2018 по 04.07.2018 складає 74 742, 81 грн.
Разом з тим, вказаний вище розрахунок пені позивачем завищено в результаті невірно визначеного періоду прострочення, внаслідок чого останнім було порушено положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже встановлено судом вище, спірні роботи були виконані позивачем 27.10.2017, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт (том 1, а.с. 32,49).
Зважаючи на те, що п. 3.4. Договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 5 робочих днів з 30 календарного дня з дати підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт, прострочення в їх оплаті мало місце з 02.12.2017, а не з 04.01.2018, як зазначає позивач, відповідно нарахування пені повинно було припинитись через 6 місяців із вказаної дати, тобто, - 02.06.2018.
Після перерахунку, до стягнення підлягає пеня за загальний період прострочення з 04.01.2018 по 02.06.2018 в сумі 61 207, 50 грн.
Вимоги позивача, викладені в заяві про збільшення позовних вимог від 11.02.2019 щодо визнання недійсним положень: пункту 6.7. розділу 6 Договору № 3817-ПУ-УМТС від 20.01.2017, повністю, наступного змісту: "В случае несвоевременного перечисления штрафных санкций в соответствии п.п. 6.4., 6.5., 6.6. настоящего Договора, Заказчик имеет право при перечислении Подрядчику денежных средств за выполненные работы, в одностороннем порядке уменьшить сумму, подлежащую перечислению на сумму штрафных санкций"; пункту 3.5. розділу 3 Договору № 3817-ПУ-УМТС від 20.01.2017, в частині: "и до их оплаты Подрядчиком задержать оплату за выполненные Работы на сумму штрафных санкций и/или убытков с освобождением Заказчика от ответственности за данную задержку"; пункту 3.6. розділу 3 Договору № 3817-ПУ-УМТС від 20.01.2017, в частині: "Под оперативно-хозяйственной санкцией понимается право Заказчика получить сумму начисленных штрафных санкций, причиненных неисполнением Договора и убытков из сумм, которые подлежат выплате Подрядчику" - як пов'язаний з предметом спору правочин, який в оспорюваних частинах суперечить закону, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи вказані вище вимоги, позивач посилається на те, що оспорювані положення спірного Договору суперечать вимогам закону, а саме, ст. 230, ч. 1 ст. 235, глави 26 Господарського кодексу України, оскільки, оперативно-господарські санкції не можуть включати в себе застосування та стягнення штрафних санкцій в односторонньому (позасудовому) порядку Замовником, а можуть сплачуватись добровільно, або стягуватись лише за рішення суду.
Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ГПК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Таким чином, для визнання оспорюваного договору недійсним повністю або в частині позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права або охоронювані законом інтереси позивача.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 235 Господарського кодексу України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Так, виходячи з аналізу положень глави 26 Господарського кодексу України, особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.
До того ж, ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Вказане вище узгоджується із позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20.08.2018 у справі № 905/2464/17.
З огляду на викладене, підстави, з якими позивач пов'язує недійсність пунктів 3.5., 3.6., 6.7. спірного Договору в частині, господарським судом відхиляються, як необґрунтовані та безпідставні.
Крім того, як свідчать матеріали справи, всі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, у розумінні статті 203 Цивільного кодексу України, сторонами при укладенні оспорюваних пунктів договору додержано.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що у зв'язку з порушенням позивачем умов Договору, а саме, п. 2.1.2 Договору щодо строків виконання робіт, до останнього було застосовано оперативно-господарську санкцію у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості робіт та неустойки в розмірі 0, 5% від вартості робіт, що загалом складає 433 624, 20 грн., на яку і повинно бути зменшено, на думку відповідача, суму грошових коштів, що підлягають перерахуванню за виконані роботи.
Вказані вище заперечення господарським судом відхиляються, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч.1 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Так, в п. 3.6. Договору сторони встановили, що зобов'язання Підрядника виконати роботи у відповідності з вимогами Договору та/або Додатків, нормами та діючими стандартами, які стосуються предмету Договору, забезпечується оперативно-господарською санкцією. Під оперативно-господарською санкцією розуміється право Замовника отримати суму нарахованих штрафних санкцій, завданих невиконанням договору та збитків із сум, які підлягають виплаті Підряднику. Оперативно-господарська санкція застосовується до Підрядника після того, як він не сплатив в строк, обумовлений п. 3.5. Договору, направлений на його адресу розрахунок штрафних санкцій та збитків згідно умов діючого договору. Про застосування оперативно-господарської санкції Замовник зобов'язаний письмово повідомити Підрядника.
Відповідач, посилаючись на те, що позивачем були порушені строки виконання робіт, встановлені в п. 2.1.2. Договору (протягом 30 календарних днів з моменту передачі обладнання в ремонт за відповідним актом), здійснив розрахунок штрафних санкцій в порядку, встановленому п.п. 6.5.1., 6.5.2. Договору, загальний розмір яких склав 433 624, 20 грн. та направив його на адресу позивача.
Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
Разом з тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства, саме на замовника покладений обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт та відступів від умов Договору (у тому числі, порушення строків виконання робіт) негайно про них заявити.
Як свідчать акти виконаних робіт № 98 та № 99 від 27.10.2017, підрядником - ТОВ «Констрак Україна» роботи виконані, а замовником - ПрАТ «ДТЕК Павлогравугілля» останні прийняті без жодних зауважень як щодо якості робіт, так і щодо строків їх виконання.
Крім того, у вказаних вище актах виконаних робіт зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строком виконання робіт (надання послуг) не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів, які б свідчили про те, що відповідачем було негайно заявлено про відступи від умов Договору, а саме, порушення строків виконання робіт, останнім суду не надано.
Заперечення відповідача із посиланням на те, що акти виконання робіт не можуть підтверджувати факт наявності чи відсутності будь-яких претензій, зокрема, по строкам виконання робіт, судом до уваги не приймаються, оскільки, чинним законодавством не встановлено, яким чином вказані зауваження про наявність чи відсутність претензій можуть бути заявлені замовником.
Надані разом з відзивом на позовом докази, а саме: розрахунок штрафних санкцій від 04.04.2018 з описом вкладення та фіскальним чеком, а також повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції від 10.05.2018 з описом вкладення та фіскальним чеком судом до розгляду не приймаються, виходячи з наступного.
Згідно ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ч. 9 вказаної вище статті копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Як свідчить наданий відповідачем опис вкладення до цінного листа (том 1, а.с. 122), на адресу ТОВ «Констрак-Україна» був направлений лише відзив від 16.01.2019 та копія довіреності представника, відомостей про направлення на адресу позивача розрахунку штрафних санкцій від 04.04.2018 та повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції від 10.05.2018, вказаний опис не містить.
До того ж, 15.04.2019 від позивача надійшли письмові пояснення з приводу поданих доказів, в яких позивач повідомляє, що поштові відправлення, в яких містився розрахунок штрафних санкцій від 04.04.2018 та повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції від 10.05.2018, які за твердженням відповідача були направлені позивачу ще 05.04.2018 та 10.05.2018, останнім не отримані, що підтверджується листом АТ «Укрпошта» № 39-Ю-02-6468/405 від 15.03.2019 (том 2, а.с. 41).
Вимоги позивача про стягнення витрат на послуги адвоката на загальну суму 30 000 грн. підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Через недотримання норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за змістом частини 5 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту пункту 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Разом з тим, аналіз наведених норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм статті 129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результата її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Як свідчать матеріали справи, представництво інтересів ТОВ «Констрак-Україна здійснювалось адвокатом Сагайдак Андрієм Васильовичем.
Так, на підтвердження понесення витрат на послуги адвоката позивачем залучено до матеріалів справи наступні докази: копію Договору про надання правничої допомоги № 14-12/02 від 14.12.2018, укладений між Адвокатським об'єднанням «Кулаков, Біднягін та партнери» та ТОВ «Констрак-Україна»; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2612 на ім'я Сагайдак Андрія Васильовича, ордер серії ДП № 49/026 від 14.12.2018, копія платіжного доручення № 1401386219 від 03.01.2019 на суму 10 000 грн.,копія платіжного доручення № 1401386237 від 04.02.2019 на суму 10 000 грн., копія платіжного доручення № 1401386245 від 27.02.2019 на суму 10 000 грн.; рахунок № 02 від 01.02.2019, рахунок № 01 від 02.01.2019, та рахунок № 03 від 27.02.2019 (том 1, а.с. 94-98, 101, 104, 217-220, том 2, а.с. 47-49).
Крім того, позивачем подано до суду детальний опис робіт (наданих послуг) (том 1, а.с. 210-211), в якому наведено перелік дій адвоката, витрачений час та зазначено, що загальна вартість послуг склала 30 000 грн.
Вказана вище сума гонорару зазначена і в п. 5.2. Договору про надання правничої допомоги № 14-12/02 від 14.12.2018.
Відповідач не погоджуючись із заявленими до стягнення витратами на послуги адвоката, просить їх відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшити та зазначає про не співмірність заявленої суми, а також звертає увагу суду на те, що платіжні доручення про перерахування гонорару адвоката не надають можливості ідентифікувати, що ці оплати здійснювались за надану правову допомогу саме по справі № 904/5683/18.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов підлягає задоволенню, такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
З огляду на викладене, суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а з урахуванням її неспімвірності.
Вказане вище узгоджується із позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, яка викладена у постанові № 910/15357/17 від 06.03.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Як вбачається із наданого позивачем детального опису робіт (наданих послуг), адвокатом при розгляді справи № 904/5683/18 було, зокрема, витрачено 0,5 год. на консультування стосовно процедури поштового відправлення копії позовної заяви; 2 год. на підготовку та подання 04.01.2019 супровідного листа про долучення доказів та 1,5 год. на подання позовної заяви до господарського суду Дніпропетровської області, враховуючи вже додатково витрачений час на підготовку самої позовної заяви - 4 год.
З огляду на викладене та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, господарський суд дійшов висновку про те, що справедливим є зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на послуги адвоката, враховуючи співмірність заявленої суми детальному опису наданих адвокатом послуг.
Таким чином, враховуючи неспівмірність заявленого розміру витрат об'єму наданих послуг, зазначеному в детальному описі, обґрунтованими слід визнати вимоги позивача щодо стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 25 000 грн.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, враховуючи приписи вказаної вище статті, а також часткове задоволення вимог позивача, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на послуги адвоката в сумі 11 933, 75 грн.
Позивачем також заявлені до стягнення з відповідача витрати, пов'язані з проведенням судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи Харківським НДІ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса в сумі 8 236, 80 грн., які сплачені відповідно до платіжного доручення № 1401386233 від 08.02.2019.
Зважаючи на те, що вказана експертиза була проведена за ініціативою позивача, не була призначена судом та вказаний доказ не мав суттєвого значення для результатів вирішення спору, вимоги щодо покладення витрат в сумі 8 236, 80 грн. задоволенню не підлягають.
Не підлягає задоволенню і клопотання позивача про покладення на відповідача всіх судових витрат в порядку ч. 9 ст. 129 ГПК України, яке обґрунтовано зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами.
Так, обґрунтованих та належних доказів, як б підтверджували викладені у вказаному вище клопотанні обставини, матеріали справи не містять.
Крім того, як вже зазначено вище, господарським судом відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України додатково присуджено до стягнення з відповідача річні за період з 01.01.2019 по 17.04.2019 в сумі 3 993, 42 грн., проте, судовий збір за дану вимогу до державного бюджету не сплачено.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Згідно частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду встановлено наступний розмір та порядок сплати судового збору: за позовними заявами майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, враховуючи додаткове стягнення з відповідача річних в сумі 3 993, 42 грн., судовий збір в сумі 56, 88 грн. за дану вимогу підлягає стягненню з останнього в дохід Державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 203, 215, 217, 526, 610, 611, 625, 626, 627, 853 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 217, 230, ч. 6 ст. 232, 236, 237 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 16, 73, 74, 123, 126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлогравугілля» (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, 76, код ЄДРПОУ 00178353, р/р 2600216190 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Констрак-Україна» (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 20-Б, оф. 531, р/р 26009501345461 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) 454 080 грн. (чотириста п'ятдесят чотири тисячі вісімдесят гривень) основного боргу, 16 720, 10 грн. (шістнадцять тисяч сімсот двадцять гривень 10 коп.) річних, 16 518, 48 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 48 коп.) інфляції грошових коштів, 61 207, 50 грн. (шістдесят одна тисяча двісті сім гривень 50 коп.) пені, 8 167, 99 грн. (вісім тисяч сто шістдесят сім гривень 99 коп.) судового збору, 11 933, 75 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять три гривні 75 коп.) витрат на послуги адвоката.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлогравугілля» (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, 76, код ЄДРПОУ 00178353, р/р 2600216190 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) в дохід Державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 56, 88 грн. (п'ятдесят шість гривень 88 коп.) судового збору.
Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахування 3 % річних на борг у сумі непогашеної основної заборгованості, який виник на підставі договору № 3817ПУ-УМТС від 20.01.2017 р. здійснювати, починаючи з 18.04.2019 р. та до моменту виконання рішення від 17.04.2019 р. у справі № 904/5683/18 за правилами, визначеними у мотивувальній частині даного рішення.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 23.04.2019
Суддя І.Ф. Мельниченко