15 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/427/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Большакової О.О., Пліша М.А.
за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,
позивач: не з'явився
відповідач: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року у справі №0740/787/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Луцович М.М.,
час ухвалення рішення - 09.11.2018 року о 13:17 год.,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення - 13.11.2018 року ,-
26 липня 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області та просив визнати протиправними дії Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності; зобов'язати Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 18 грудня 1978 року по 20 квітня 1979 року у колгоспі ім. Леніна; зобов'язати Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01 вересня 1986 року по 09 лютого 1990 року настоятелем церкви с. Монастирець; зобов'язати Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30 січня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05 березня 2018 року позивач звернувся до Виноградівського об'єднаного управління ПФУ Закарпатської області для призначення пенсії по інвалідності згідно із ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 15 травня 2018 року згідно виписки з протоколу №51 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, та вказано що до страхового стажу не враховано періоди роботи: з 18 грудня 1978 по 20 квітня 1979 pоку, оскільки згідно архівної довідки №534 від 29 березня 2018 року відсутня інформація щодо роботи в колгоспі ім. Леніна та з 01 вересня 1986 року по 08 лютого 1990 року, оскільки згідно довідки №3465/04.03 від 16 березня 2018 року період роботи в Мукачівській єпархії - даних про сплату страхових внесків не знайдено. Період роботи настоятелем церкви с. В. Копаня 09 лютого 1990 року по 31 грудня 1999 року не враховано, оскільки Релігійна громада УПЦ с. В. Копаня зареєстрована 13 серпня 1999 року згідно свідоцтва про реєстрацію статуту релігійної громади №412 від 13 серпня 1999 року, виданого Закарпатською обласною державною адміністрацією. Період з 26 вересня 2004 року по 28 лютого 2018 роки не враховано до загального стажу роботи в зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків згідно даних персоніфікованого обліку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Виноградівського об'єднаного управління ПФУ Закарпатської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності. Зобов'язано Виноградівське об'єднане управління ПФУ Закарпатської області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 18 грудня 1978 року по 20 квітня 1979 року у колгоспі ім. Леніна. Зобов'язано Виноградівське об'єднане управління ПФУ Закарпатської області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01 вересня 1986 року по 09 лютого 1990 року настоятелем церкви с. Монастирець. Зобов'язано Виноградівське об'єднане управління ПФУ Закарпатської області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30 січня 2018 року. Стягнуто з Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (90300,Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Миру, 43, код ЄДРПОУ - 20449630 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ- НОМЕР_1) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок), що сплачений згідно квитанції №30 від 25 липня 2018 року.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач - Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що документами на підставі яких проводиться зарахування трудового стажу є трудова книжка, архівні довідки із зазначенням кількості встановлених і відпрацьованих (або лише відпрацьованих) трудоднів. Однак, на запит відповідача до архівного відділу Хустської РДА про надання довідки Ф-22 про фактично відпрацьовані людино-дні за період роботи з 18 грудня 1978 року по 20 квітня 1979 року в колгоспі ім. Леніна, останній повідомив про те, що даних по присвоєнню табельного номеру ОСОБА_1, який в трудовій книжці значиться під №6041 не виявлено, натомість під цим номером значиться ОСОБА_2, а ОСОБА_1 значиться під №6040, проте рік народження та адреса не вказані, а тому підстави для зарахування вказаного періоду до трудового стажу відсутні. Крім того, звертає увагу, що час роботи в релігійних організаціях до загального трудового стажу також не зараховується, оскільки даних про сплату позивачем страхових внесків за періоди роботи з 01 вересня 1986 року по 20 квітня 1979 року у архівних документах відсутні.
18 березня 2019 року позивачем - ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що апеляційна скарга подана відповідачем безпідставно з мотивів викладених в відзиві на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року - без змін.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України).
Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 05 березня 2016 року позивач звернувся до Виноградівського об'єднаного управління ПФУ Закарпатської області для призначення пенсії по інвалідності згідно із ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
15 травня 2018 року згідно виписки з протоколу №51 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, та вказано що до страхового стажу не враховано періоди роботи: з 18 грудня 1978 року по 20 квітня 1979 pоку, оскільки згідно архівної довідки №534 від 29 березня 2018 року відсутня інформація щодо роботи в колгоспі ім. Леніна та з 01 вересня1986 року по 08 лютого 1990 року, оскільки згідно довідки №3465/04.03 від 16 березня 2018 року період роботи в Мукачівській єпархії - даних про сплату страхових внесків не знайдено. Період роботи настоятелем церкви с. В. Копаня 09 лютого 1990 року по 31 грудня 1999 року не враховано, оскільки Релігійна громада УПЦ с. В.Копаня зареєстрована 13 серпня 1999 року згідно свідоцтва про реєстрацію статуту релігійної громади №412 від 13 серпня 1999 року, виданого Закарпатською обласною державною адміністрацією. Період з 26 вересня 2004 року по 28 лютого 2018 року не враховано до загального стажу роботи в зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків згідно даних персоніфікованого обліку (а.с.13).
Вважаючи дії Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії по інвалідності протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наведеними відомостями в трудових книжках стверджується факт роботи позивача в колгоспі ім. Леніна та настоятелем церкви в с. Монастирець, який є достатньою підставою для підтвердження вказаного стажу та проведення перерахунку стажу для призначення пенсії.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно ч. 1 та ч.2 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб 2-3 групи необхідний стаж для пенсії по інвалідності, від 56 років до досягнення 59 років включно - 14 років.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, єдиною підставою для визначення трудового стажу є трудова книжка, а у разі її відсутності або відповідних відомостей у ній уточнюючі довідки або рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Матеріалами справи встановлено, а саме з копій трудової книжки серії БТ-ІІ № 1086760 та трудової книжки колгоспника №6041 ОСОБА_1 встановлено, що з 18 грудня 1978 року по 20 квітня 1979 pоку позивач працював в колгоспі та мав норматив трудоднів у колгоспі ім. Леніна, а з 01 вересня 1986 року по 09 лютого 1990 року був настоятелем церкви в с. Монастирець (а.с. 10-11).
Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені обставини відповідачем не заперечуються, а тому сумнівів у достовірності відомостей, внесених у трудову книжку та книжку колгоспника у суду апеляційної інстанції немає.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Однак як було вірно зазначено судом першої інстанції, вчинення відповідачем дій на отримання будь-яких додаткових документів матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що період з 18 грудня 1978 року по 20 квітня 1979 pоку та з 01 вересня 1986 року по 08 лютого 1990 року необхідно зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 ,оскільки позивачем належними та допустимими доказами підтверджено вищезазначені факти,а тому доводи апелянта про відсутність інформації щодо роботи позивача в колгоспі ім. Леніна та відсутність даних про сплату страхових внесків за період роботи в Мукачівській єпархії є необґрунтованими.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності є протиправними, а належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із включенням до страхового стажу періоди роботи з 18 грудня 1978 року по 20 квітня 1979 року у колгоспі ім. Леніна та з 01 вересня 1986 року по 09 лютого 1990 року настоятелем церкви с. Монастирець з 30 січня 2018 року.
Відповідно до ч.1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року у справі №0740/787/18 -без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді О. О. Большакова
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 22.04.2019 року.