11 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/1836/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.М., Макарика В.Я.
з участю секретаря судового засідання Цар М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай.Пі.Груп», Львівське комунальне підприємство «Архітектурно-будівельний нагляд» про скасування припису та постанови за позовом Львівського комунального підприємства «Архітектурно-будівельний нагляд» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай.Пі.Груп», ОСОБА_1 про скасування припису та постанови за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 04 грудня 2018 року (головуючий - суддя Бойко О.М., м.Львів),
11 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Сихівського районного суду міста Львова суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 12.04.2017, постанови №006-вих-2068/90 від 25.04.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 96-1 КУпАП.
ЛКП «Архітектурно-будівельний нагляд» також звернулося до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 12.04.2017 щодо зобов'язання ЛКП «Архітектурно-будівельний нагляд» у двомісячний строк з дати його винесення усунути виявлені порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також скасування постанови №006-вих-2069/55 від 25.04.2017 про притягнення ЛКП «Архбуднагляд» до відповідальності, передбаченої абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладення штрафу у сумі 144000 гривень.
Ухвалою Сихівського районного суду від 19.06.2017 вказані позови об'єднані в одне провадження.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 04 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис, виданий головному архітектору проекту ОСОБА_1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12.04.2017. Визнано протиправним та скасовано припис, виданий Львівському комунальному підприємству «Архітектурно-будівельний нагляд» про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12.04.2017. Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові №0006-вих-2068/90 від 25.04.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові №006-вих-2069/55 від 25.04.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності Львівське комунальне підприємство «Архітектурно-будівельний нагляд».
Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповноту встановлення фактичних обставин справи, просив скасувати рішення й прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Обгрунтовуючи незгоду, апелянт вказав, що суд безпідставно дійшов висновку, що на момент здійснення перевірки було усунуто недоліки проектної документації шляхом подання відкорегованої проектної документації у 2016 році, так як у самому акті перевірки наявне посилання на ці документи. Також у висновку будівельно-технічної експертизи №504 від 26 червня 2018 року не спростовано усі порушення, що були виявлені інспекцією під час перевірки об'єкта. Так, не передбачено резерву одномісних номерів для проживання інвалідів, що пересуваються на кріслах-колясках. Також, у висновку експертизи не наведено жодних розрахунків на підтвердження належного рівня звукоізоляції житлових приміщень (номерів) № 203, № 204, №303, №304.
ТОВ «Ай.Пі.Груп» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказало про законність і обгрнутованість оскаржуваного судового рішення і безпідставність доводів апеляційної скарги.
У судовому засіданні представник відповідача Папроцький І.М. підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.
Позивачі та їх представники, а також представник третьої особи заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та пояснили, що оскаржуване судове рішення є законним і обгрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, 01.11.2013 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на реконструкцію приміщень готелю в будинку № 73 по вулиці Івана Франка в місті Львові з розширенням за рахунок приєднання приміщень квартир №1 і №2. Цьому передувало затвердження Департаментом містобудування Львівської міської ради ТзОВ «Ай.Пі.Груп» 01.10.2013 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту вказаної реконструкції, а також отримання 16.10.2013 експертного звіту філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області щодо розгляду проектної документації, згідно з яким робочий проект вказаної реконструкції, відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», розроблений з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва. Відповідальність за проведення проектних робіт та авторський нагляд наказами директора ЛКП «Архітектурно-будівельний нагляд» покладено на головного архітектора проектів ОСОБА_1
15.11.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті будівництва «Реконструкція приміщень готелю в будинку№ 73 по вулиці Івана Франка в місті Львові з розширенням за рахунок приєднання приміщень квартир №1 та №2», за результатами якої встановлено, що будівельні роботи проводилися відповідно до отриманої проектної документації.
27.05.2016 філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області видано експертний звіт щодо розгляду проектної документації, згідно з яким виконаний робочий проект «Реконструкція приміщень готелю в будинку № 73 по вулиці Івана Франка в місті Львові з розширенням за рахунок приєднання приміщень квартир №1 та №2 (коригування)», відповідно вихідних даних на проектування, розроблений з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва.
12.04.2017 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті будівництва «Реконструкція приміщень готелю в будинку № 73 по вулиці Івана Франка в місті Львові з розширенням за рахунок приєднання приміщень квартир №1 та №2».
Згідно актів перевірки від 12 квітня 2017 року посадовими особами Інспекції ДАБК було встановлено, що проектна документація ЛКП «Архбуднагляд» розроблена та передана замовнику з порушенням законодавства, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів, а саме: не визначено категорії готелю, яка позначається символом «*» (зірка), основний вхід в готель не обладнано тамбуром, не створено належні умови для доступу і проживання осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах-колясках, ряд номерів, санвузли у таких, а також шахту ліфта запроектовано з порушенням вимог законодавства, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів (т. 1 а.с. 115-118, 122-124).
12.04.2017 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видано два приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності головному архітектору проекту ОСОБА_1 та ЛКП «Архбуднагляд», яким зобов'язано останніх у двомісячний строк усунути виявлені порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також складено протоколи про вчинення адміністративних правопорушень (т. 1 а.с. 116, 119).
Постановою у справі про адміністративні правопорушення від 25.04.2017 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96-1 КупАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 15300 грн. (т. 1 а.с. 14-15).
Також, постановою у справі про адміністративні правопорушення від 25.04.2017 ЛКП «Архбуднагляд» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 26, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 144000 грн (т. 1 а.с. 63-64).
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність оскаржуваних рішень відповідача з таких підстав.
Відносини, які виникають у сфері містобудівної діяльності регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» №208/94-ВР від 14.10.1994, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011, Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.
Пунктом 2 Порядку № 553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Згідно з пунктами 6, 7 Порядку № 553 плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, окрім іншого, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Пунктом 16 зазначеного Порядку № 553 встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.
Тобто, умовою притягнення суб'єкта містобудування до відповідальності є вчинення ним саме протиправного діяння (дії чи бездіяльності), що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інтснації про відсутність зазначених в акті перевірки порушень, що стали підставою для винесення оскаржуваних приписів та постанов про притягнення до адміністративної відповідальності з таких підстав.
Так, як вбачається з матеріалів справи, категорія готелю була визначена. Зокрема, у робочому проекті реконтрукції приміщень готелю на вул. І.Франка, 73 в м. Львові з розширенням за рахунок приєднання квартир №1 та №2 (скоригованого) встановено класифікацію готелю - три зірки.
Також, згідно відкорегованого проекту передбачено обладнання основного входу до готелю тамбуром, передбачено умови доступу інвалідів на 1-1 поверх - кнопка виклику персоналу і електропідйомник для МГН, на 2-4 поверхи - ліфтом з шириною дверей 900 мм; на першому поверсі передбачено влаштуванні туалету для інвалідів розміром 1650х1960 мм з відповідним обладнанням, ширина номерів №408 та 409 становить 2,40 м. Номер 205 запроектовано з двома санвузлами, санвузол у номері 307 розташовано над барною стійкою номеру 205. Шахта ліфта розташована суміжно з гардеробними шафами номерів і проектом передбачено заходи звукоізоляції ліфту та встановлення безшумного ліфту (оригінал даного документа приєднано до матеріалів справи судом першої інстанції як окремий том).
Також, висновком експерта № 504 від 26 червня 2018 року (т. 2 а.с. 167-171) встановлено, що розроблена проектна документація «Реконструкція приміщень готелю в будинку № 73 по вул. І.Франка в м. Львові з розширенням за рахунок приєднання приміщень квартир №1 та №2 2013 року з подальшим коригуванням в 2016 році відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.
Доводи апелянта про те, що позивачем не виконано вимоги п. 6.1.6 ДБН В.2.2-20-2008 суд відхиляє, адже проектом передбачено на другому поверсі двомісний резервний номер для МГН з відповідним обладнанням і ліфтом та запроектовано необхідну ширину проходів і дверних прорізів для пересування людей з обмеженими можливостями. При цьому вищевказаним пунктом ДБН передбачено, що при проектуванні необхідно передбачити резерв одно- і двомісних номерів з відповідним обладнням. Отже, цією нормою встановлено види номерів, які слід резервувати для людей з обмеженими можливостями, однак не встановлено, яка саме кількість таких номерім має бути передбачена на одному об'єкті.
При цьому, пунктом 6.3 ДСТУ 4269:2003 «Послуги туристичні. Класифікація готелів» встановлено, що готелі усіх категорій повинні мати щонайменше один номер, пристосований до потреб інвалідів.
Отже, запроектувавши один двомісний номер для людей з обмеженими можливостями, позивач не порушив вказаних норм законодвства.
Також, суд відхиляє доводи апелянта щодо проектування шахти ліфта з порушенням вимог законодавства, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів, оскільки згідно п. 7.6.10 ДБН В.2.2 09-2009 передбачено, що шахти і машинні приміщення ліфтів і підйомників не повинні примикати безпосередньо до житлових приміщень. Приміткою до цього пункту також передбачено, що у виняткових випадках примикання може бути допущено за умови виконання заходів щодо звукоізоляції, підтверджених відповідними розрахунками.
Згідно матеріалів справи, відкорегованим проектом передбачено використання у готелі ліфта, який працює без машинного відділення. Житлові приміщення № 203, № 204, №303, №304 не є безпосередньо суміжні з ліфтовою шахтою, а відділені гардеробними приміщеннями. Житлові приміщення відділені звукоізоляційними перегородками, тобто проектом передбачені звукоізоляційні заходи, які відповідають вимогам п. 7.6.10 ДБН В.2.2-9-2009 і п. 12.6.5 ДБН В.3.2-22009. Також, позивач подав до суду розрахунок рівнів шуму до проекту «Реконструкція приміщення готелю в будинку №73 по вул. І.Франка в м. Львові, виконаний ФОП ОСОБА_3, кваліфікаційний сертифікат НОМЕР_1 від 2 жовтня 2015 року.
Отже, п. 7.6.10 ДБН В.2.2 09-2009 позивачем виконано, а тому підстави для висновку про існування цього порушення відсутні.
Європейський суд неодноразово зазначав, що національне право має передбачати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів у права, гарантовані Конвенцією. Наділення виконавчих органів широкими дискреційними повноваженнями, які надають їм необмежену владу у питаннях, що зачіпають основоположні права, суперечитиме принципу верховенства права, одному з фундаментальних принципів, закріплених Конвенцією (див. Lupsa v. Romania № 10337/04, 8 червня 2006, п. 34). Відповідно, законом має бути визначений об'єм будь-яких дискреційних повноважень компетентних органів та порядок їх здійснення з достатньою ясністю, беручи до уваги законну мету певного заходу, щоб забезпечити особі адекватний захист від свавільного втручання (див. Volokhy v. Ukraine № 23543/02, 02 листопада 2006 року, п. 49; Al-Nashif v. Bulgaria № 50963/99, 20 червня 2002, п. 119).
Також Європейський Суд з прав людини Рішенням у справі «Круслена» від 24 квітня 1990 року зазначає, що «закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання».
Враховуючи викладене, оскільки висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам справи, суд першої інстанції правильно вирішив спір, задовольнивши позовні вимоги.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, зазначено, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; від 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Зі змісту рішення Сихівського районного суду міста Львова зрозуміло мотиви, з яких суд дійшов висновку про порушення прав позивача на належний розгляд його звернення, а тому оскаржуване судове рішення є обґрунтованим і підстав для його скасування немає.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові залашити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 04 грудня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді І. В. Глушко
В. Я. Макарик
Повний текст постанови складено 22 квітня 2019 року.