22 квітня 2019 року
Київ
справа №808/1704/18
адміністративне провадження №К/9901/10800/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду 07 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі № 808/1704/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський ливарний завод» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «Мелітопольський ливарний завод» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення: № 00013575601 від 01.02.2018 року (форми В1) щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку у сумі 102997,00 грн. (за липень 2017 року у сумі 67380,00 грн., за жовтень 2017 року у сумі 35617,00 грн.) та штрафних (фінансових) санкцій на суму 25749,25 грн.; № 00013565601 від 01.02.2018 року (форми В4) щодо зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 217593,00 грн, в тому числі по періодах червень 2017 року - 89926,00 грн., липень 2017 року - 12167,00 грн., серпень 2017 року - 9167,00 грн.; вересень 2017 року - 106333 грн., жовтень 2017 року - 217593,00 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.11.2018 року позовні вимоги ТОВ «Мелітопольський ливарний завод» задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області № 00013575601 від 01 лютого 2018 року та №00013565601 від 01 лютого 2018 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року, апеляційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду 07 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі № 808/1704/18, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 921 гривень (стаття 7 Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік").
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі є вимога про скасування податкового повідомлення-рішення № 00013575601 від 01.02.2018 року (форми В1) щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку у сумі 102997,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 25749,25 грн.; № 00013565601 від 01.02.2018 року (форми В4) щодо зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 217593,00 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, суди виходили з того, що взаємовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_2 є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом здійснення господарсько-договірних операцій. Суди вказали на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з постачання товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит. Усі придбані товари відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Укладений договір з контрагентом безпосередньо пов'язаний з господарською діяльністю позивача. Документи, які надані позивачем є достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товарів у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків. Наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.
Скаржник у касаційній скарзі не наводить обґрунтованих доводів, які б спростовували правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та застосування законодавства на час спірних правовідносин, а також значення справи для сторін та суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.
Отже, рішення Запорізького окружного адміністративного суду 07 листопада 2018 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі про скасування податкового повідомлення-рішення, не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду 07 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі № 808/1704/18.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: підписІ.А. Васильєва
підписС.С. Пасічник
підписВ.П. Юрченко