15 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/3401/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сапіги В.П.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
за участі: секретаря судових засідань Марцинковської О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 21 лютого 2019 року, ухваленого під головуванням судді Микуляк П.П. в м. Ужгороді о 16:10 год, повне судове рішення складено 04.03.2019р, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправними дій у відмові у наданні дозволу при повторному розгляді клопотань від 31.05.2017 року за вх. №Б-1160/2/5-17 від 02.06.2017р. та за вх. №Б-1160/3/5-17 від 02.06.2017р. та зобов'язанні надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва та дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур'я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду 21.02.2019р позов задоволено частково, а саме визнано протиправними дії та зобов'язано відповідача повторно розглянути зазначені клопотання.
Не погодившись з ухваленням такого рішення, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу. Вважає дане рішення необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також при його прийнятті порушено норми процесуального права та застосуванні норм права. Просить таке скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У доводах апеляційної скарги зазначає, зокрема, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 «Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» є обов'язковим для виконання актом нормативного характеру та є таким, що не суперечить нормам Земельного кодексу України. Спірні земельні ділянки включені в перелік земельних ділянок для створення громадських пасовищ на території Тур'я-Пасіцької сільської ради відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області за № 265-сг від 19.02.2018 року. Рішенням 28 сесії 7 скликання Тур'я-Пасіцької сільської ради від 09.11.2018 року № 265 затверджено Програму створення громадських пасовищ на 2019-20250 роки.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач подав клопотання про розгляду справи без його участі, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.05.2017 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням, яке було зареєстроване за № Б-1160/2/5-17 від 02.06.2017 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур'є-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області.
Також, 31.05.2017 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням, яке було зареєстроване за № Б-1160/3/5-17 від 02.06.2017 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур'є-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області. Листом відповідача від 03.07.2017 року за №Б-1160/3-4702/6-17 було відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур'є-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, з мотивів відсутності станом на 30.06.2017 року відповіді третьої особи щодо висловлення позиції стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вище зазначеної земельної ділянки. Також, листом відповідача від 03.07.2017 року за №Б-1160/2-4703/6-17 було відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур'є-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, з мотивів відсутності станом на 30.06.2017 року відповіді третьої особи щодо висловлення позиції стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вище зазначеної земельної ділянки.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2018р. визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва та дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур'я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 31.05.2017 року, які зареєстровані 02.06.2017р за № Б-1160/2/5-17 та № Б-1160/3/5-17.
Вказане рішення суду 29.03.2018 р. набрало законної сили, та відповідно до приписів ч.1 ч.2 ст.14, ст.370 КАС є обов'язковим для виконання. ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, листами від 27.04.2018 року за № Б-145/0-257/6-18 та №Б-145/0-235/6-18 покликаючись на вимоги постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 «Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» відмовило ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства загальною орієнтовною площею 2,0000 га з підстав визначених ч.7 ст. 118 ЗК України, оскільки місце розташування земельної ділянки, що зазначена в зверненні, суперечить вимогам чинного законодавства та нормативно-правових актів України.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Колегія суддів звертає увагу, що у справі, яка розглядається, предметом спору є відмова відповідача (у формі листів-відповідей) за заявою позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) ч. 3 ст. 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
З огляду на це, позивачі, які є громадянином України, мають право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.
Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними.
Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у листах відповідача від 27.04.2018р. № Б-145/0-257/6-18 та №Б-145/0-235/6-18, колегія суддів вважає, що такі законом не передбачені, а отже є незаконними.
Як на правову підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними".
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, в якій передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.
Згідно зі змісту Стратегії Міністерство аграрної політики та продовольства разом з Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру мають розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк проекти відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії. На момент виникнення спірних правовідносин відповідні нормативно-правові акти не прийняті.
Окрім того, затверджена постановою № 413 "Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" - це алгоритм дій уряду в майбутньому у цій сфері, а тому вона не містить правових норм для врегулювання цих відносин. Більш того, в ній прямо зазначено, що "для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів".
Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження, разом з тим, зазначає, що постанова від 07.06.2017 № 413 не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність та не прийнята відповідно до певного закону чи на виконання такого закону, яким регулюються вимоги щодо обмеження розташування земельних ділянок, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.
Крім того, відповідно до вимог ст. 6 Земельного кодексу України виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.
Таким чином, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач діяв всупереч Конституції та законів України, в т.ч. і Земельного кодексу України.
За наведених обставин, дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства загальною орієнтовною площею 2,0000 га на території Тур'я-Пасіцької сільської ради Перечинського району, викладену у листах відповідача від 27.04.2018р. № Б-145/0-257/6-18 та №Б-145/0-235/6-18 є протиправною.
Разом з тим необхідно зазначити про наступні порушення відповідачем самої процедури прийняття оскаржуваних рішень.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333).
Згідно з п. 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Відповідно до п. 10 Положення № 333 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
З урахуванням викладених обставин колегія суддів одночасно вважає, що за результатом розгляду клопотання ОСОБА_3 відповідачем не було вирішено таку заяву по суті та не було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства чи відмову в наданні такого дозволу.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи вимоги ст.316 КАС України, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 21 лютого 2019 року у справі №0740/992/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин - з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя В. П. Сапіга
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 22.04.2019.