Справа № 560/4174/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
22 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року (ухвалене у м. Хмельницькому 09 січня 2019 року о 11:10, повний текст якого виготовлено 11 січня 2019 року) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці №22/624 від 04.12.2018 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф за порушення законодавства про працю в сумі 111 690 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 уповноваженими особами Управління Держпраці отримано пояснення від працівника ОСОБА_3, відповідно до яких ОСОБА_3 до дати офіційного працевлаштування місяць проходила стажування. Чинним законодавством не передбачено стажування найманих працівників, а накази про прийняття на роботу, трудові договори, повідомлення ДФС про прийом працівника на роботу не були надані ОСОБА_2 інспекторам під час проведення інспекційного відвідування.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Зауважив, що з 12.11.2018 та на момент інспекційного відвідування ОСОБА_3 перебувала в належним чином оформлених трудових правовідносинах з позивачем, що підтверджується усіма необхідними документами. При цьому, посилання відповідача на пояснення ОСОБА_3 не свідчать про протилежне, адже пояснення ОСОБА_3 є суперечливими. а за змістом доводів відповідача, останній достеменно не впевнений у поясненнях ОСОБА_3
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 01.06.2018 ФОП ОСОБА_2 видано наказ №006 про прийняття ОСОБА_3 на роботу на посаду бармена з 04.06.2018.
02.06.2018 позивачем на виконання норм Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (Постанова №413) сформовано повідомлення про прийняття працівника на роботу з 04.06.2018 та направлено таке повідомлення в електронній формі органу ДФС, що підтверджується квитанцією №2 про отримання повідомлення за №9107700588.
09.11.2018 ФОП ОСОБА_2 видано наказ №09-01 про прийняття ОСОБА_3 на роботу на посаду бармена з 12.11.2018.
09.11.2018 позивачем на виконання норм Постанови №413 сформовано повідомлення про прийняття працівника на роботу з 12.11.2018 року та направлено таке повідомлення в електронній формі органу ДФС, що підтверджується квитанцією №2 про отримання повідомлення за №9247606885.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 04.06.2018 прийнята на роботу на посаду бармена по трудовому договору №009 від 04.06.2018. 30.10.2018 року ОСОБА_3 звільнена із займаної посади згідно пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України за угодою сторін. 12.11.2018 прийнята на роботу на посаду бармена по трудовому договору №010 від 12.11.2018.
13.11.2018 посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2, який здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1, ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1».
В ході здійснення інспекційного відвідуванням виявлено, що бармен-касир ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_3 до 12.11.2018 протягом місяця проходила стажування, трудовий договір оформлено 12.11.2018, що підтверджується наданими письмовими поясненнями від 13.11.2018.
За результатами інспекційного відвідуванням складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 15.11.2018 року №22-02/3483-ІВ в якому зафіксовано, що: трудові відносини із ОСОБА_3 із позивачем належним чином не були оформлені починаючи з 11.10.2018 та враховуючи вказаний ОСОБА_3 місяць «стажування» до оформлення трудового договору, до 11.11.2018; трудовий договір із ОСОБА_3 у письмовій формі відповідно до вимог частини 1, частини 3 статті 24 КЗпП України не укладений; до початку допуску ОСОБА_3 до роботи своєчасно не подано відповідного повідомлення до органів ДФС, згідно вимог Постанови №413.
Отримавши примірник акту від 15.11.2018 року №22-02/3483-ІВ, позивач подав до відповідача заперечення на вказаний акт, в якому повідомив про оформлення трудових відносин із працівником ОСОБА_3 на підтвердження чого надав копії відповідних документів.
Повідомленням про розгляд справи з накладення штрафу від 23.11.2018 №5460/18 позивача проінформовано про те, що розгляд справи з накладення штрафу відбудеться 04.12.2018 о 10:45 за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 74, 1 поверх, зал засідань.
За результатами розгляду справи щодо вирішення питання про накладення штрафу на позивача, управлінням Держпраці в Хмельницькій області 04.12.2018 відповідачем прийнята постанова №22/624, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 111 690 грн.
Позивач вважає протиправною постанову про №22/624 від 04.12.2018, а тому звернувся до суду із вимогами про визнання протиправною та скасування такої постанови.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці №22/624 від 04.12.2018 про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, з огляду на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_2 з ОСОБА_3, та встановлення в судовому засіданні невідповідності пояснень ОСОБА_3 дійсним обставинам справи.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (Закон №877-V).
Статтею 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до приписів частини шостої статті 6 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акту; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 4 Положення №96, Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Державна служба України з питань праці та її територіальні органи під час здійснення перевірок з питань дотримання законодавства про працю у своїй діяльності керується Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року №390, чинним на момент виникнення спірних правовідносин (Порядок №390).
Пунктом 2 Порядку №390 передбачено, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).
У відповідності з пунктом 3 Порядку №390 інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Відповідно до пункту 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці з питань, зокрема оформлення трудових відносин.
Згідно пунктів 11,12 Порядку від 26.04.2017 року № інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, що при інспекційному відвідуванні позивача інспектором відібрано пояснення у ОСОБА_3 які були взяті за основу при складенні акту інспекційного відвідування, даний факт підтверджено у відзиві та поясненнях представника відповідача. Жодних підтверджень щодо ненадання позивачем на ознайомлення інспекторів під час проведення інспекційного відвідування будь-якої іншої документації щодо трудової діяльності ОСОБА_3 представником відповідача суду не надано, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Згідно із частиною 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при укладенні трудового договору з фізичною особою.
Згідно частини 3 статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 48 КЗпП України основним документом про трудову діяльність працівника
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року (далі Інструкція) основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.
Згідно пункту 2.2 Інструкції заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.
Пунктом 2.4. Інструкції встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до Постанови №413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:
- засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;
- на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
- на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах і з позивачем у періоди:
- з 04.06.2018 по 30.10.2018 згідно трудового договору №009 від 04.06.2018, що підтверджується наказом №006 від 01.06.2018, трудовим договором №009 від 04.06.2018, повідомленням про прийняття працівника на роботу, сформованого та відправленого до органу ДФС 02.06.2018, записами у трудовій книжці ОСОБА_3;
- з 12.11.2018 та станом на час проведення інспекційного відвідування, що підтверджується наказом №09-01 від 09.11.2018, трудовим договором №010 від 12.11.2018, повідомленням про прийняття працівника на роботу, сформованого та відправленого до органу ДФС 09.11.2018, записами у трудовій книжці ОСОБА_3
Отже, факт належного оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_2 з ОСОБА_3 в період з 04.06.2018 по 30.10.2018, з 12.11.2018 та станом на час проведення інспекційного відвідування, підтверджується належними та достатніми доказами. Факт отримання ОСОБА_3 заробітної плати виключно у вказані періоди простежується із відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам із зазначенням суми нарахованого єдиного внеску за період з червня по листопад 2018 року, довідок від 06.12.2018 №КО-00000001 та №КО-00000002 про заробітну плату ОСОБА_3 за період з 04.06.2018 по 30.10.2018 та за листопад 2018 року, копії податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за ІІ та ІІІ квартал 2018 року, звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад 2018 року.
Під час інспекційного відвідування ОСОБА_3 надала посадовим особам відповідача пояснення про те, що до 12.11.2018 вона протягом місяця проходила стажування на робочому місці без укладення трудового договору.
Вказані пояснення ОСОБА_3 слугували єдиною підставою для висновку відповідача про допущення позивачем порушень за вчинення яких на позивача накладено штраф згідно оскаржуваної постанови.
Однак, суд не може вважати вказані пояснення достатнім доказом вчинення позивачем порушення законодавства про працю та, як наслідок, доказом правомірності постанови №22/624 від 04.12.2018.
Так, наявні у матеріалах справи докази свідчать лише про відсутність трудових правовідносин позивача і ОСОБА_3 у період з 30.10.2018 по 12.11.2018, а тому вказані пояснення ОСОБА_3 не можна вважати достовірними щодо періоду з 12.10.2018 по 30.10.2018, що вказує на суперечливість таких пояснень в цілому.
Крім того, в ході судового розгляду даної справи відповідачем не надано будь яких інших доказів допуску позивачем до роботи ОСОБА_3 в період з 30.10.2018 по 12.11.2018, окрім вказаних пояснень.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог законодавства про працю не підтверджений належними та достатніми доказами, тобто ґрунтується на припущеннях щодо вчинення позивачем вказаних порушень, що свідчить про протиправність та необхідність скасування постанови №22/624 від 04.12.2018.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.