Справа № 802/1840/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
11 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Граб Л.С. Білої Л.М.
секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,
за участю:
позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Тиховського Миколи Олеговича
представника ОСОБА_4: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, Державний кадастровий реєстратор управління Держгеокадастру у Вінницькому районі, Вінницької області Будковська Тетяна Володимирівна про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В червні 2018 року позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, Державний кадастровий реєстратор управління Держгеокадастру у Вінницькому районі, Вінницької області Будковська Тетяна Володимирівна про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням ОСОБА_4 подав апеляційну скарг, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
28 лютого 2019 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
04 березня 2019 року від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення, в яких останній просить суд задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_4
26 березня 2019 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
10 квітня 2019 року від позивача надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження та від Будковської Тетяни Володимирівни заява про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник апелянта в судовому засіданні зазначив, що в даному випадку розглядається спір про право, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Представник відповідача вимоги апеляційної скарги також підтримав, та просив суд їх задовольнити.
Позивач в судовому засіданні щодо вимог апеляційної скарги заперечувала, просила суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Разом з тим, зазначила, що в даному випадку розгляд справи повинен здійснюватись саме за правилами КАС України.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали та перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву та пояснень, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати, а провадження у справі - закрити, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: смт. Стрижавка, Вінницького району Вінницької області, провулок Першотравневий, 5, який був нею придбаний 03.03.2016 з електронних торгів (а.с. 8-12).
Згідно листа Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 14.06.2018 за вих. № 1041, за вищевказаним будинковолодінням, рахується земельна ділянка загальною площею 0,1642 га (а.с. 16).
З метою реалізації права на безоплатну передачу у власність (приватизацію) земельної ділянки, на який знаходиться вищезазначена садиба позивач звернулась до Стрижавської селищної ради з заявами про надання їй дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що розташовані за адресою: смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, провул. Першотравневий, 5.
Рішеннями № 29 від 27 квітня 2016 року та № 47 від 25 січня 2017 року Стрижавською селищною радою позивачу надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою орієнтовною площею 0.15 га., в тому числі для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0142 га. (а.с. 14).
Згодом, за замовленням позивача, на виконання умов договору № 207 від 17.05.2016 ПП ЦЕП Сервіс-Центр виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та подано Державному кадастровому реєстратору Відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з проханням зареєструвати земельні ділянки площею 0.15 га та 0.0142 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Однак, рішенням № РВ-0500296382017 від 25.04.2017 Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області позивачу було відмовлено у внесенні відомостей (змін) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: XSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_2. Площа співпадає на 99.7006% (а.с. 17).
Також, рішенням № РВ-0500296412017 від 25.04.2017 Державного кадастрового реєстратора позивачу було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: Перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_1. Площа співпадає на 4.7092 %. Перетин ділянки з ділянкою НОМЕР_2. Площа співпадає на 41.3901 %.
Рекомендовано звернутися в ТОВ "Юридично-земельний союз "Альянс", який розробляв Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 06.07.2016, кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2, для узгодження та виправлення координат даних земельних ділянок, або внесення змін в координати земельної ділянки, яку необхідно внести в базу НКС.
10.05.2018 року представником позивача на адресу відповідача було надіслано адвокатський запит з проханням надати інформацію щодо дати проведення державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а також інформацію щодо підстав, які зумовили вчинення відповідних реєстраційних дій. Крім того, просив повідомити причини за яких Державним кадастровим реєстратором станом на час надсилання даного адвокатського запиту не скасовано Державну реєстрацію вищезазначених земельних ділянок на підставі підпункту 2 пункту 114 Порядку №1051 (а.с.22).
У відповідь на адвокатський запит від 10.05.2018, відповідачем листом від 21.05.2018 за вих. №505/405-18-0.20 повідомлено представнику позивача, що поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером:
- НОМЕР_1 було відкрито 25.07.2016, Державним кадастровим реєстратором управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області Будковською Т.В., адреса земельної ділянки: Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка, провулок Першотравневий, 3, цільове призначення - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня;
- НОМЕР_2 було відкрито 25.07.2016 Державним кадастровим реєстратором управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області Будковською Т.В., адреса земельної ділянки: Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка, провулок Першотравневий, З, цільове призначення - 01.03 Для ведення особистого селянського господарства. Інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.
Технічне завдання документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 було погоджене розробником даної документації ТОВ "Юридично- земельний союз "Альянс"" в особі директора Красніцького А.В.
Інформації про наявність у Відділі у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 на території Стрижавської селищної ради Вінницького району, Вінницької області не виявлено.
Також, повідомлено, що незастосування до даних правовідносин положень підпункту 2 п. 114 Порядку №1051 зумовлено тим, що відповідач не володіє інформацією чи є присутня вина заявника (тобто гр. ОСОБА_4.) щодо відсутності державної реєстрації речового права на вище вказані земельні ділянки.
В подальшому позивач, з'ясувавши, що подана ОСОБА_4 технічна документація не відповідає вимогам нормативних актів, 15.05.2018 звернулась до відповідача зі скаргою, в якій просила скасувати державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Разом з тим, вищезазначена державна реєстрація земельних ділянок залишилась не скасованою.
На переконання позивача вказана державна реєстрація земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відбулась на підставі документації із землеустрою, яка містить недостовірні дані про земельну ділянку та виготовлена з порушенням положень законодавства України, в зв'язку з чим звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що розташовані в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області була проведена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4, яка не відповідає вимогам законодавства, чинного на час проведення реєстраційних дій., а тому відповідачем було прийнято спірне рішення, у зв'язку з чим є всі підстави для його скасування.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вбачає наявність підстав для закриття провадження справі, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з положеннями пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно з ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язковість суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких в даному випадку належить ГУ Держгеокадастру Вінницькій області, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої).
Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Так, з матеріалів справи встановлено, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи щодо правомірності рішення Державного кадастрового реєстратора про відмову у внесенні відомостей щодо реєстрації земельних ділянок площею 0.15 га та 0.0142 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з накладанням меж земельної ділянки, яку фізична особа бажає отримати у власність, із земельною ділянкою, яка знаходиться у приватній власності іншої фізичної особи.
Крім того, позивач під час апеляційного розгляду справи зазначила, що відповідачем зареєстровано частину земельної ділянки за ОСОБА_4, на яку вона претендує.
Таким чином, аналіз зазначених фактичних обставин справи дає підстави вважати, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, а саме між позивачем ОСОБА_2 та третьою особою ОСОБА_4 щодо визначення меж земельних ділянок, які їм належать.
При цьому суд звертає увагу, що прийнявши оскаржуване рішення суд першої інстанції вирішив спір щодо відповідності меж земельної ділянки на яку претендує позивач, а відтак в даному випадку наявні цивільні правовідносини, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
Варто також зазначити, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права в подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2014 року у справі № 21-308а14, постановах Великої Палати Верховного Суду 18 квітня 2018 року у справі № 369/13240/14-а, від 03 та 18 квітня 2018 року у справах № 761/33504/14-а та № 802/950/17-а, від 13 червня 2018 року у справі № 554/4857/16-а, від 5 червня 2018 року у справі № 826/13628/16, від 30 січня 2019 року у справі № 2а-267/2011.
Отже, суд першої інстанції, враховуючи суть спірних правовідносин, помилково дійшов висновку про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Преамбула Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людин.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу власне існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку спір стосується щодо відповідності меж земельних ділянок які належать ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а тому має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки стосується захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача, що виникають із земельних відносин та за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, а також захисту приватного інтересу позивача.
Разом з тим, суд зауважує, що в даному випадку суд не позбавляє право позивача на доступ до правосуддя, а лише вказує на правильний спосіб захисту її порушених прав.
За змістом ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькму районі, Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, Державний кадастровий реєстратор управління Держгеокадастру у Вінницькому районі, Вінницької області Будковська Тетяна Володимирівна про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 22 квітня 2019 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Граб Л.С. Біла Л.М.