Справа № 296/7732/17
Головуючий у 1-й інстанції: Сингаївський О.П.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
22 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2018 року (суддя Сингаївський О.П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок поранення (травми, контузії або каліцтва) отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому зазначену грошову допомогу.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні з 21.03.2016 ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок поранення (контузії) та захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та ст.ст.16 - 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності 2 групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та ст.ст.16-16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленого законом, з урахуванням висновків суду.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Зокрема, апелянт зазначає, що всупереч вимогам п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, позивач не подав документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України, подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив відмовити апелянту в задоволенні його вимог з підстав, викладених у відзиві.
У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у збройних силах СРСР і в період з 13.05.1981 по 06.07.1982 приймав участь в бойових діях в складі діючої армії під час виконання інтернаціонального обов'язку в республіці Афганістан, що підтверджується копією довідки Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату № 328 від 13.06.2017, яка видана на підставі картки ветерана війни.
Згідно копії Висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи за № 103/ж від 19.01.2016, лікарем судово-медичним експертом у позивача було виявлені лінійні рубці (два) в тім'яній ділянці по середній лінії довжиною 2,3 см. І 1,3 см. білого кольору, м'які, малорухомі; подібних властивостей рубець подовженої форми розмірами 0,8х0,3 см. розташований в лівій дельтоподібній ділянці та встановлено, що описані рубці наслідком загоєння ран, що могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1982 році.
Відповідно Довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 514308 від 19.04.2016, ОСОБА_1 з 21.03.2016 довічно було встановлено 2 групу інвалідності з внаслідок поранення (контузії) та захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
З Витягу з протоколу № 220 від 21.01.2016 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв вбачається, що вогнепальні, осколкові поранення голови, лівого плеча (контузія головного мозку - 1982), у старшого прапорщика у відставці ОСОБА_1 , 1953 р. н., наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 103/Ж від 19.01.2016, у подальшому призвели до розвитку: стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст., прогресуючого, кризового перебігу з вираженим церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною недостатністю, вегето-судинною дисфункцією, частими (1-2 рази на тиждень) судинними кризами змішаного характеру (лікворо-гіпертензивні, вертебробазилярні), вираженим, вестибуло-атактичним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст, мнестичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю. Післятравматичного церебрального анахноїдиту з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, стійко вираженим цефалгічним синдромом. ГХ ІІ ст. ІХС. Дифузного кардіосклероуз. СН І ст, що підтверджується війського-обліковими та медичними документами, - поранення (контузії) та захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
13 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою до Міністерства оборони України через Житомирський об'єднаний міський військовий комісаріат і Житомирський обласний військовий комісаріат для виплати йому одноразової грошової допомоги, згідно ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Разом з цим, ІНФОРМАЦІЯ_2 повернув позивача документи на доопрацювання до Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату з посиланнями на те, що в поданих позивачем документах відсутні документи, які свідчать про причини та обставини його поранення (контузії, травми або каліцтва).
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 07.02.2017, зобов"язано Житомирський обласний військовий комісаріат повторно направити до Департаменту фінансів Міністерства оборони України заяву ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги з доданими документами, відповідно до п.13 "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975.
Відповідно до п.8 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних зі призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №83 від 04.08.2017 року, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини його поранення.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що форма документу про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), законодавчо не визначена, а тому такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Так, на думку суду, наданий позивачем витяг з протоколу № 220 від 21.01.2016 засідання Центральної військо-лікарської комісії Міністерства оборони України та висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи безперечно свідчить про те, що у позивача дійсно мало місце поранення, (контузія), яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби позивачем при перебуванні в країнах, де велися військові дії. Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність підстав для зобов"язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, передбаченої ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 16 Закону). На виконання зазначених вимог Закону, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 25.12.2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), і інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога в разі настання інвалідності, мають подати до уповноваженого органу (відповідного військового комісаріату), визначені цим пунктом документи, серед яких має бути також документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Таким чином, подання вищевкзаного документа до уповноваженого органу є обов'язковою умовою, оскільки Законом делеговано Кабінету Міністрів України право визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.
Крім того, подання документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, також передбачено п. 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової службі, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за №1294/26071 (далі - Наказ № 530).
Надаючи оцінку доводам апелянта щодо правомірності прийняття оскаржуваної відмови, судова колегія зазначає слідуюче.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 .
Згідно з п.п. 11-13 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження,
- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації,
- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Аналізуючи вищенаведені правові норми, колегія судді приходить до висновку, що підставою для прийняття відповідного рішення комісії для призначення та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності або відмови у такій виплаті є подання позивачем через військомат визначених п.п. 11-13 Порядку № 975 документів.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач одночасно із заявою про виплату одноразової грошової допомоги подав до відповідача наступні документи: копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи за № 103/ж від 19.01.2016; довідку до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 514308 від 19.04.2016; витяг з протоколу № 220 від 21.01.2016 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку позивачем не було надано відповідачу, документів, що засвідчують про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Крім цього, суд зауважує, що позивач не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів, які б свідчили про те, що він намагався здійснити дії для отримання відповідної довідки.
Позивач, як на підставу протиправності відмови йому у виплаті одноразової грошової допомоги зазначає про те, що документами, які свідчать, що причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння є саме: акт огляду МСЕК серії 12 ААА № 514308 від 19.04.2016; висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи за №103/ж від 19.01.2016.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів позивача оскільки, ані акти судово-медичного дослідження, ані витяг з протоколу ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв чи висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Більше того, у військовому квитку (военный билет) № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , у пункті 22 зазначено, що поранень та контузій позивач не має (а.с. 21 на звороті).
Суд зауважує, що висновки спеціаліста у галузі медичної експертизи, які зазначені в акті судово-медичного дослідження вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто ймовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у період з 1981-1982 років.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що протокол засідання Військово-лікарської комісії від 21.01.2016 року №220 засвідчує лише причинний зв'язок поранення (пов'язане з виконанням обов'язків військової служби чи не пов'язане).
Колегія суддів зазначає, що Порядком № 975 передбачено, крім іншого, подання позивачем:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
При цьому, відповідно до п. 21.7. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення № 402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України; затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36 (0169-01 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЖ копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
Згідно з п. 21.8. Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2 ( 20177-94 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).
З аналізу вказаних нормативно-правових актів вбачається, що документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що протокол № 220 від 21.01.2016 засідання Центральної військо-лікарської комісії Міністерства оборони України про причини та обставини отримання травми (поранення, контузії каліцтва) не свідчить про відсутність протиправного діяння позивачем на момент отримання травми.
При цьому відповідно до підпункту "г" пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, висновок про те, що поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, надається незалежно від наявності чи відсутності факту протиправного діяння з боку особи, а також відповідного стану особи.
Тобто такий висновок був би наданий в тому числі і за наявності факту протиправного діяння з боку особи, а також у разі перебування особи у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Колегія суддів вважає, що жоден з вищевказаних документів не є тим доказом в розумінні ст. 73, 74 КАС України, який би виключав факт того, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння
Більше того, в п. 11 Порядку № 975 серед документів, які заявнику необхідно подати для розгляду питання призначення допомоги, постанова відповідної військо-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення зазначена окремо від документа, що свідчить про причини та обставини поранення.
Тому на переконання суду апеляційної інстанції, це є два різні документи, які не можна ототожнювати і які не можуть замінювати один одного.
Слід зазначити, що законодавство Радянського Союзу у період проходження Позивачем військової служби та після звільнення зі служби також передбачало отримання документа, що свідчить про причини та обставини поранення, за відповідною формою.
Так, приписи статті 70 «Положення о медицинском освидетельствовании в Вооруженньїх Силах СССР», введеного в дію наказом Міністерства оборони СРСР від 03 вересня 1973 року № 185, передбачає надання достовірних даних щодо обставин, за яких були отримані поранення (контузія, травми, пошкодження). Належними документами, що могли підтверджувати дані обставини, були визначені акт, затверджений командиром частини, довідка командира або лікаря частини, службово-медична характеристика.
Проте, суд першої інстанції інстанції безпідставно не було прийнято до уваги вищезазначений наказ.
Таким чином, в порушення вимог п.11 Порядку №975 позивач не подав документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Крім того, позивач не звертався до відповідача чи третьої особи за роз'ясненнями щодо того, які документи можуть слугувати підтвердженням причин та обставин поранення, чи про те, де він може отримати зазначені документи.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач подав усі документи необхідні для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, зокрема, згідно з Порядком №975, винним на час звернення позивача до уповноваженого органу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені під час апеляційного перегляду обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем доведено, що рішення № 83 від 04.08.2017 року оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень, а тому не підлягає скасуванню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а встановлені у справі обставини підтверджуються матеріалами справи.
При здійснення апеляційного розгляду справи, колегією суддів апеляційної інстанції враховано правову позицію зі спірного питання, висловлену 10 квітня 2019 року Верховним судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №822/220/18.
Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті рішення неповно дослідив обставини справи, без встановлення всіх обставин справи, а також не наведено доказів, які б підтверджували що суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення діяв правомірно, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2018 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.