Справа № 806/2737/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
10 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Совгири Д. І. Курка О. П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
позивача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року (повний текст якого складено в м. Житомирі 08 січня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про нарахування та здійснення соціальних виплат, про визнання бездіяльність та зобов'язання надати повну і достовірну інформацію на звернення від 16.04.2018 та від 02.05.2018,
у червні 2018 року ОСОБА_2. звернувся до суду з адміністративним позовом до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в якому просив:
-визнати бездіяльність відповідача щодо ненадання повної та достовірної інформації на звернення позивача від 16 квітня 2018 року та 02 травня 2018 року;
- зобов'язати відповідача надати позивачу повну та достовірну інформацію на звернення від 16 квітня 2018 року та 02 травня 2018 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
У судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи за захворюванням пов'язаним з ліквідацією на ЧАЕС та інвалідом війни ІІІ групи.
Так, 16 квітня 2018 року позивач звернувся із заявою до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в якій просив виплатити грошову допомогу як інваліду війни ІІІ групи за 2018 рік та надати довідку про заборгованість.
Листом №02/491 від 27 квітня 2018 року Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомив ОСОБА_2 про те, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року №170 проводиться за переліками осіб, які мають право на отримання грошової допомоги, що подаються: Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією Державною фіскальною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій. Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Генеральною прокуратурою України, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України або Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.
Проте, перелік осіб (списки) у яких були б зазначені дані ОСОБА_2, до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат для здійснення нарахування та виплати таких виплат, не надходили, а тому підстави для нарахування та виплати ОСОБА_2 разової грошової допомоги до 5 травня в 2018 році відсутні.
Так, 02 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат із запитом в якому просив надати інформацію про орган державної влади який забезпечив (надавав списки) та орган державної влади, що виплачував позивачу допомогу до 05 травня за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
Листом №11/516 від 04 травня 2018 року відповідач повідомив позивачу про те, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щороку проводиться Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальним виплат у порядку встановленому відповідними постановами Кабінету Міністрів України, зокрема у 2018 році - постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 №170. Виплата проводиться Центром за переліками (списками) осіб, які мають право на отримання допомоги. Переліки (списки) щороку, у встановлені постановами строки, подаються відповідними державними органами, військовими формуваннями, де особи перебувають на обліку.
Оскільки, ОСОБА_2 є пенсіонером, а відтак перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України. При цьому, у списки на виплату допомоги у 2013-2017 роках позивача включало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, а саме: Управління з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюється Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 року №2657-XII (Закон №2657-XII).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону №2657-XII інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ст. 20 Закону №2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VІ ( Закон №2939-VІ).
Статтею 1 Закону №2939-VІ визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2939-VІ).
Статтею 13 Закону №2939-VІ визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону №2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ст. 22 Закону №2939-VІ розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст. 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 цього Закону.
Крім того, ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР (Закон №393) визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі ст. 3 Закону №393 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Згідно із ст. 18 Закону №393 громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, в тому числі, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідь на заяву від 16 квітня 2018 року відповідачем надана 27 квітня 2018 року, а на запит від 02 травня 2018 року відповідачем надана 04 травня 2018 року, тобто у встановлені чинним законодавством строки.
Таким чином, у даному випадку відсутня бездіяльність відповідача, як пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка характеризується як невчинення дій, які особа повинна була і могла вчинити, щодо не направлення відповідей на заяву та запит позивача.
За таких обставин, колегією суддів не встановлено обставин на підтвердження обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 22 квітня 2019 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Совгира Д. І. Курко О. П.