П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 510/2250/16-а
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 07 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання виконати певні дії,-
Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 07 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області подало апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Ренійського районного суду Одеської області від 07 лютого 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Крім цього, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. Обґрунтовуючи свою вимогу, апелянт посилається на відсутність грошових коштів на сплату судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у задоволенні клопотання Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - відмовлено, апеляційну скаргу Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 07 лютого 2019 року залишено без руху, надано апелянту десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: надання доказів сплати судового збору.
На виконання вищезазначеної ухвали апелянтом надано до суду апеляційної інстанції клопотання про усунення недоліків. В поданому клопотанні апелянт просив суд врахувати, що станом на день подання зазначеного клопотання апелянт немає можливості виконати вимоги ухвали суду апеляційної інстанції через майновий стан у зв'язку з чим просить звільнити від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Вимогами частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Зміст цієї статті передбачає право суду, а не обов'язок на свій розсуд відстрочити, розстрочити, зменшити або звільнити від сплати судового збору. Враховуючи вище зазначене, суд приходить висновку, що єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом в тому числі й органів державної влади.
Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Проте, скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія вказаної норми закону щодо відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення від його сплати.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Крім того, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору. Зазначена позиція також відповідає висновкам Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01).
Крім того, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Таким чином у встановлений суддею строк та до теперішнього часу апелянтом недолік апеляційної скарги усунутий не був, документ про сплату судового збору суду не надано.
Частиною 2 статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
Згідно до вимог п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Враховуючи те, що апелянт у встановлений строк не усунув недолік апеляційної скарги, яку було залишено без руху, апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції роз'яснює апелянту, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 298, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
В задоволенні клопотання Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - відмовити.
Апеляційну скаргу Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 07 лютого 2019 року - повернути апелянту.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.
Суддя-доповідач Джабурія О.В.
Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.