16 квітня 2019 р.Справа № 520/9750/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - Саєнко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Спірідонов М.О. , м. Харків) від 06.12.2018 року (повний текст рішення складено 10.12.2018 р.) по справі № 520/9750/18 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 488-1303 від 15.06.2017. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь ОСОБА_3 704,80 гривень як витрати по сплаті судового збору за подання позову.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Харківській області № 488-1303 від 15.06.2017.
Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін по справі, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивачу - ОСОБА_3, на підставі договору дарування від 29.12.2001 року належать нежитлові приміщення підвалу XV, XVI, XVII, XVIII, XIX, XX третього поверху II, 11, 12, 13, 14, 15, 16 загальною площею 829,3 кв.м., та 1/5 частка приміщень спільного користування: 1 поверху III, 2 поверху І, II. 10 та 3 поверху І, що становить 15/100 часток від усіх нежитлових приміщень, а також приміщення 3 поверху 1,2,3,4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 17, 18, 19,20,21,22 загальною площею 463,1 кв.м. та 1/10 частка приміщень, спільного користування: 1 поверху III, 2 поверху, І, II, 10 та III (третього) поверху І, що становить 9/100 часток від усіх нежитлових приміщень, які знаходяться у нежитловій будівлі літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1.
3 жовтня 2018 року представник позивача звернувся до ГУ ДФС у Харківській області із адвокатським запитом, в якому просив надати письмово інформацію про те, чи нараховувались у 2017 році контролюючим органом податкові зобов'язання ОСОБА_3 та чи виносились податкові повідомлення-рішення про сплату ним земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій знаходяться нежитлові приміщення підвалу XV, XVI, XVII, XVIII, XIX, XX третього поверху II, 11, 12, 13, 14, 15, 16 загальною площею 829,3 кв.м., та 1/5 частка приміщень спільного користування: 1 поверху III, 2 поверху І, II, 10 та 3 поверху І, що становить 15/100 часток від усіх нежитлових приміщень, а також приміщення З поверху 1,2,3,4, 5,6, 7, 8,9,10, 17,18,19,20,21,22 загальною площею 463,1 кв.м. та 1/1-6 частка приміщень спільного користування: 1 поверху III, 2 поверху, І, II, 10 та III (третього) поверху І, що становить 9/100 часток від усіх нежитлових приміщень, які знаходяться у нежитловій будівлі літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1. Та у разі якщо такі податкові повідомлення-рішення виносились просив надати:
1. Письмово інформацію про правові підстави їх винесення, номер та дату винесення такого повідомлення рішення та (за наявності) його завірену копію, а також надати письмово інформацію про спосіб та дату направлення контролюючим органом відповідно до ст.ст. 42, 58 ПК України такого податкового повідомлення-рішення і інформацію про дату одержання ОСОБА_3 даного податкового повідомлення-рішення;
2. Письмово інформацію про те, за яку земельну ділянку, яка перебуває у власності чи користуванні ОСОБА_3, нараховано таке податкове зобов'язання;
3. Письмовий розрахунок такого податкового зобов'язання ОСОБА_3;
4. Письмово інформацію про спосіб визначення площі земельної ділянки, за користування якої ОСОБА_3 було винесено таке податкове повідомлення-рішення, зокрема, чи використовувались для визначення розміру земельної ділянки відомості державного земельного кадастру та чи враховувалась при цьому відповідно до положень п. 286.6 ст. 286 ПК України загальна площа нежитлової будівлі, а також частка у праві власності на нежитлові приміщення, що належать ОСОБА_3;
5. Завірені копії усіх документів, які використовувались контролюючим органом при розрахунку такого податкового зобов'язання ОСОБА_3
Листом № 10120/ФОП/20-40-58-06-23 від 09.10.2018 року відповідач - ГУ ДФС у Харківській області, у відповідь на адвокатський запит представнику позивача було повідомлено, що у 2017 році ОСОБА_3 відповідно до податкового повідомлення-рішення № 488-1303 від 15.06.2017 було нараховано земельний податок у сумі 22155,84 гривень за земельну ділянку площею 775,00 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 Крім того, в даному листі було зазначено, що площа вищевказаної земельної ділянки була розрахована на підставі даних державного земельного кадастру та заяви ОСОБА_3 від 03.08.2005 - зокрема, було зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 існує земельна ділянка площею 3195,54 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_1), 775,00 кв.м. з якої перебувають у користуванні ОСОБА_3
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення № 488-1303 від 15.06.2017.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю, зокрема, земельного податку здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України, яким визначено порядок оподаткування земельних ділянок і перелік пільг по земельному податку.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пп.14.1.42 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Згідно п.п. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки, зокрема як нормативна грошова оцінка: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з пп. 8 п. 22 цього Порядку.
Відповідно до п.2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Згідно з ч. 5 ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», на отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що об'єктом оподаткування земельним податком є земельна ділянка , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та знаходиться у користуванні ОСОБА_3, загальною площею 775 кв. м на підставі заяви платника від 03.08.2005 р. та Даних державного земельного кадастру .
Контролюючим органом земельний податок, нарахований ОСОБА_3 склав: 9015,08 (1% від грошової оцінки станом на 2005 рік) *1,035*1*1,028*1,152*1,059*1*1*1*1*1,249*1,433*1,06=22155,84
Проте, показники площі земельної ділянки за адресою м. Харків, пр-т Московський, 196А, які визначені позивачем в розрахунках земельного податку з 2005 по 2016 рік могли змінитися, будь-яких інших доказів, які б використовувались при нарахуванні позивачу податкового зобов'язання з земельного податку відповідачем до суду не надано.
Крім того, як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що відповідно до копій наданих ГУ ДФС у Харківській області документів загальна площа земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) за адресою: АДРЕСА_1 становить 3195,54 кв.м. В той же час, відомості про земельну ділянку із таким кадастровим номером та площею відсутні в Державному земельному кадастрі, про що свідчить скірн-шот із сайту «Публічна кадастрова карта України» та сайту Держгеокадастру. Крім того, вказана площа земельної ділянки більше як у 2,5 рази перевищує площу забудови триповерхової нежитлової будівлі Літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1, в якій знаходяться належні ОСОБА_3 нежитлові приміщення, оскільки відповідно до технічного паспорту на належні ОСОБА_3 нежитлові приміщення площа забудови становить 1260,00 кв.м., що свідчить про те, що дані державного земельного кадастру при розрахунку відповідачем земельного податку враховані не були.
Пунктом 286.6 статті 286 ПК України передбачено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Враховуючи вищенаведені правові норми та обставини справи, позивач як власник нежитлових приміщень в багатоповерховій будівлі наділений обов'язком вносити до бюджету плату за землю (земельний податок) пропорційно до площі нежитлової будівлі, яка йому належить. Втім, такий податок нараховується контролюючим органом виключно із врахуванням (на підставі) даних державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України).
Під час розгляду справи встановлено, що розрахунок земельного податку позивачу здійснювався на підставі площі земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні останнього та нормативну грошову оцінку якої не проведено.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 29.12.2001 року позивачу належать нежитлові приміщення підвалу XV, XVI, XVII, XVIII, XIX, XX третього поверху II, 11, 12, 13, 14, 15, 16 загальною площею 829,3 кв.м., та 1/5 частка приміщень спільного користування: 1 поверху III, 2 поверху І, II. 10 та 3 поверху І, що становить 15/100 часток від усіх нежитлових приміщень, а також приміщення 3 поверху 1,2,3,4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 17, 18, 19,20,21,22 загальною площею 463,1 кв.м. та 1/10 частка приміщень, спільного користування: 1 поверху III, 2 поверху, І, II, 10 та III (третього) поверху І, що становить 9/100 часток від усіх нежитлових приміщень, які знаходяться у нежитловій будівлі літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1.
Нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1, в якій знаходяться належні ОСОБА_3 нежитлові приміщення є триповерховою будівлею із цокольним поверхом, в якій знаходяться нежитлові приміщення, які належать іншим фізичним та юридичним особам.
Враховуючи викладене, при розрахунку земельного податку податковим органом має враховуватись площа земельної ділянки пропорційно площі приміщень, які належать позивачу.
З огляду на вищевикладене, контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не встановлено кількість користувачів земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та при визначенні позивачу земельного податку не враховано площу частки земельної ділянки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці.
Отже, колегія суддів зазначає, що відповідачем розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов'язкова наявність яких обумовлена нормами ПК України.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом під час нарахування земельного податку не враховувались та не використовувались дані Державного земельного кадастру, помилково враховувалась загальна площа земельної ділянки без визначення її пропорційності до площі нежитлового приміщення, яке належало позивачу.
Наведені обставини роблять неможливим визначення позивачу в установленому порядку правильної суми плати за землю.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів законності визначення нарахованої позивачу суми земельного податку, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення позивачу суми грошового зобов'язання колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 316, 320, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 року по справі № 520/9750/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено 22.04.2019 року.