17 квітня 2019 р.Справа № 2040/7331/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 18.12.18 року по справі № 2040/7331/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "ІРИНА"
до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу,
ТОВ «М'ясокомбінат «ІРИНА» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ в.о. Начальника Головного Управління ДФС у Харківській області Хачатурян Б.О. від 30.08.2018 року за № 6372 про проведення фактичної виїзної перевірки ТОВ «М'ясокомбінат «ІРИНА» (код за ЄДРПОУ 33288515).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного Управління ДФС у Харківській області від 30.08.2018 року № 6372 «Про проведення фактичної виїзної перевірки ТОВ «М'ясокомбінат «ІРИНА» (код за ЄДРПОУ 33288515)».
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом було допущено неправильне застосування норм матеріального права, з викладенням висновків, які не відповідають обставинам справи. Зазначає, що фактичною підставою для призначення перевірки стало надходження до Головного управління ДФС у Харківській області службової записки начальника управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем від 16.07.208 року, у якій, зокрема, зазначено, що ТОВ «М'ясокомбінат «ІРИНА» має одного постійного працівника та 9 найманих із середньою зарплатою 2 742,80 грн, по суті обслуговує діяльність ТОВ «ВП Роганський м'ясокомбінат» шляхом закупки у цього ж підприємства на значні суми спецобладнання та подальшого надання йому в оренду приміщень та оплати супровідних послуг для реалізації виробленої продукції (загальний обсяг операцій 12,1 млн грн). Підприємство стабільно декларує від'ємне значення ПДВ, володіє земельною ділянкою, реєстратор розрахункових операцій відсутній. Представнику позивача перед початком перевірки були пред'явлені: службові посвідчення, оскаржуваний наказ та направлення. При цьому, посадові особи контролюючого органу до проведення перевірки допущені не були, про що складено Акт про відмову в допуску до проведення перевірки № 6878/20-40-14-10/33288515 від 05.09.2018 року. Також вказує, що проводилась фактична перевірка, яка є самостійним видом перевірки, а тому наведені п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України обмеження не можуть застосовуватись. Крім того, специфіка саме фактичної перевірки полягає у тому, що вона по-перше, проводиться без попередження платника податків; по-друге, перед початком фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу може бути проведена контрольна розрахункова операція; по-третє, посадовими особами може бути проведено хронометраж господарських операцій. Таким чином, саме цей вид перевірки дозволяє встановити не тільки те, що міститься «на папері», а й фактичні показники господарської діяльності платника податків. Сам акт документальної перевірки містить таке уточнення «згідно наданих документів не встановлено порушень вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». При цьому фактичний стан справ залишається не перевіреним. Вважає, що судом при розгляді даної справи порушено норми матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 року , ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її доводи безпідставними та необґрунтованими. Посилається на те, що наказ Головного управління ДФС у Харківській області № 6372 від 30.08.2018 року не відповідає вимогам Податкового законодавства та не містить інформації стосовно підстав для проведення фактичної перевірки, позивача, передбачених чинним законодавством України. На законну вимогу представника ТОВ «М'ясокомбінат «ІРИНА» про надання інформації (та документів) щодо підстав проведення фактичної виїзної перевірки (а саме інформації щодо порушення податкового законодавства підприємством, що послугувало підставою для проведення податковим органом перевірки), відповідач відмовився надавати таку інформацію та останнім було складено акт про не допуск до проведення фактичної перевірки. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «М'ясокомбінат «ІРИНА» зареєстровано у встановленому законодавством порядку як суб'єкт господарювання.
Наказом Головного управління ДФС у Харківській області № 6372 від 30.08.2018 року на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України призначено проведення фактичної перевірки господарського об'єкту, в якому здійснює діяльність ТОВ «М'ясокомбінат «ІРИНА» , розташованого за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 151, з 05 вересня 2018 року тривалістю у відповідності до вимог п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України. Перевірку провести за період діяльності з 05.09.2015 року по дату завершення перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем відносин з працівниками (найманими особами).
На виконання вказаного наказу видано направлення на перевірку № 8455 та № 8456 від 30.08.2018 року.
05.09.2018 року до ТОВ «М'ясокомбінат «ІРИНА» за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 151, з'явились співробітники Головного Управління ДФС у Харківській області головний державний ревізор - інспектор Головного Управління ДФС у Харківській області Ольховський Євген Борисович та головний державний ревізор - інспектор Головного Управління ДФС у Харківській області Капінос Алевтина Валеріївна, які повідомили про проведення фактичної виїзної перевірки та надали копію наказу за підписом в.о. начальника Головного Управління ДФС у Харківській області Хачатурян Б.О. від 30.08.2018 року № 6372 про проведення фактичної виїзної перевірки.
Представником підприємства позивача відмовлено у допуску до проведення перевірки, про що посадовими особами контролюючого органу складено акт від 05.09.2018 року № 6878/20-40-14-10/33288515 про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів наявності чи отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка б свідчила про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, що передбачено положеннями п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, яку визначено в якості підстави для видання спірного наказу № 6372 від 30.08.2018 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного.
Частина 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пункт 61.1 статті 61 Податкового Кодексу України: податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пункт 62.1 статті 62 Податкового Кодексу України: податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Підпункт 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпункт 75.1.3 п. 75.1. статті 75 Податкового Кодексу України: фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пункт 80.1 статті 80 Податкового Кодексу України: фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Порядок проведення фактичної перевірки визначено у статті 80 Податкового кодексу України. Так, в силу приписів пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема (п.п.80.2.2.) : у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що фактична перевірка може проводитися за умови дотримання наступних умов:
- повинна бути наявною одна з визначених п.п. 80.2.1 - 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України підстав для проведення фактичної перевірки (матеріальна підстава);
- підставою для проведення перевірки повинно бути рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом (процесуальна підстава);
- копія вказаного рішення має вручатися платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (процедурна підстава).
Відповідно до ст. 80 Податкового кодексу України нормативне регулювання передбачає окремі вимоги та різні підстави для проведення фактичних перевірок з різних питань, а саме: щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, а також дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Враховуючи викладене, колегія суддів звертає увагу, що фактичні перевірки можуть проводитися як з окремого питання, яке віднесено до кола питань, що є предметом даного виду перевірок, так і комплексно з усіх питань, визначених п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, але за обов'язкової наявності підстав, вказаних у підпунктах п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок врегульований ст. 81 Податкового кодексу України.
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Як зазначено п. 81.2. ст. 81 Податкового кодексу України, зазначено, що разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
З викладеного слідує, що фактична перевірка може бути проведена лише за наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України, про які має бути повідомлений платник податків.
Обов'язковими обставинами для проведення фактичної перевірки згідно пп. 80.2.2 п.80.2. ст.80 Податкового кодексу України є наявність або отримання у встановленому порядку інформації про порушення вимог законодавства, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби.
Як вбачається з оскаржуваного наказу від 30.08.2018 року №6372 підставою для призначення фактичної перевірки вказаний п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, при цьому, останній не містить в собі жодної інформації стосовно того, яка саме інформація була отримана контролюючим органом щодо порушень з боку позивача, коли та ким така інформація була надана, а також не вказано жодних доказів отримання такої інформації.
Податковим органом зазначено, що фактичною підставою для призначення перевірки є інформація, яка міститься в доповідній записці начальника управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем ГУ ДФС у Харківській області З.А.Цигульової № 839/20-40-07-01-08 від 16.07.2018 року, в якій, зокрема, стосовно ТОВ «М'ясокомбінат «ІРИНА» зазначено наступну інформацію: 1 постійний працівник та 9 найманих із середньо зарплатою 2 742,80 грн по суті обслуговують діяльність ТОВ «ВП Роганський м'ясокомбінат» шляхом закупки у цього ж підприємства на значні суми спец. обладнання та подальшого надання йому в оренду приміщень та оплати супровідних послуг для реалізації виробленої продукції (загальний обсяг операцій 12,1 млн. грн.). Підприємство стабільно декларує від'ємне значення (р. 19), володіє земельною ділянкою, РРО - відсутні (а.с. 40 зворотній бік).
Однак , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в ній відсутні будь -які посилання (вказівки тощо) про можливі порушення ТОВ «М'ясокомбінат «ІРИНА» законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Таким чином, доповідна записка начальника управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем ГУ ДФС у Харківській області З.А.Цигульової № 839/20-40-07-01-08 від 16.07.2018 року не може вважатися належним доказом наявності можливих порушень ТОВ «М'ясокомбінат «ІРИНА» законодавства.
Колегія суддів зазначає, що підстави для проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов'язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.
Разом з тим, всупереч наведеному, в оспорюваному наказі від 30.08.2018 року № 6372 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Мясокомбінат «Ірина» не зазначено, які саме були порушення вимог законодавства підприємством чи про наявність інформації щодо порушень з боку позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача на момент видання наказу на проведення фактичної перевірки була відсутня інформація, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а отже, у податкового органу були відсутні підстави для призначення фактичної перевірки щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат «ІРИНА» з вказаних питань.
Посилання суду першої інстанції стосовно того, що питання перевірки обставин виплати позивачем деяким працівникам у І та II кварталі 2018 року сум нижчих від встановленого рівня мінімальної заробітної плати в Україні не належать до компетенції ГУ ДФС у Харківській області, оскільки не може бути підставою для проведення перевірки з цього питання є помилковими , оскільки Закон України "Про оплату праці" у статті 35 прямо встановлює, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють, зокрема, органи доходів і зборів. Крім того, саме визначення фактичної перевірки, яке наведено у пп. 75.1.3 ст. 75 ПК України, передбачає перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Також, не можуть бути враховані судом і доводи відповідача стосовно можливих порушень підприємством позивача вимог чинного законодавства з огляду на наявність зареєстрованого у Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та громадських формувань виду діяльності за КВЕД, оскільки така інформація не може вказувати на порушення підприємством норм чинного законодавства.
Щодо призначення спірним наказом перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), то колегія суддів зазначає, що наказ не містить відповідного посилання на припис п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та відповідач жодним чином не підтвердив наявність у нього або отримання в установленому законодавством порядку інформації щодо позивача про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Крім того , доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені у відзиві на позов та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 року по справі № 2040/7331/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Л.В. Тацій
Повний текст постанови складено 22.04.2019 року