Ухвала
22 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 760/16260/16-ц
провадження № 61-7392ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», Моторно-транспортне страхове бюро України, про відшкодування майнової шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 13 серпня 2015 року о 18 годині 30 хвилин на дорозі М-05 «Київ-Одеса» відбулося зіткнення належного йому на праві власності автомобіля НОМЕР_1 з автомобілем
«DAWOO LANOS» д. н. з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого його автомобіль отримав механічні пошкодження. Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Згідно звіту від 01 вересня 2015 року № 175 «Про оцінку дорожнього транспортного засобу» вартість відновлювального ремонту після ДТП складає 125 775, 55 грн, вартість матеріального збитку 66 704,04 грн. Після ДТП він мав намір повідомити про настання страхового випадку страхову компанію винуватця - ПрАТ «СК Україна», однак, працівники компанії повідомили його про відсутність офісу для обслуговування потерпілих. ПрАТ «СК «Україна» не виходить на зв'язок, документів ніхто не приймає. У жовтні 2015 року ним за власні кошти відремонтовано пошкоджений автомобіль, вартість ремонту становить 110 874, 00 грн.
Посилаючись на наведене, просив стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки у розмірі 116 674,00 грн, з яких за відновлення автомобіля - 110 874,00 грн, за проведення автотоварознавчого дослідження - 800,00 грн, витрати на юридичну допомогу - 5 000,00грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 травня
2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданих збитків на відновлення автомобіля у розмірі 110 874, 00 грн та 800,00 грн за проведення автотоварознавчого дослідження.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено. Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій він просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від
15 березня 2019 року та залишити в силі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 травня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 116 674 грн 00 коп., яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00*100=192 100).
Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», Моторно-транспортне страхове бюро України, про відшкодування майнової шкоди, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик