Ухвала
Іменем України
22 квітня 2019 року
місто Київ
справа № 336/3044/18
провадження № 61-6570ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 березня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилався, що незаконною бездіяльністю начальника відділу прокуратури Запорізької області Казанцева О. А., яка полягала у невнесені ним, у порушення вимог статті 214 КПК України, відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, йому заподіяна моральна шкоди та просив Державну казначейську службу України, як розпорядника коштів, відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн та стягнути з Державної казначейської служби України на його користь витрати, пов'язані з розглядом його скарги, витрати пов'язані з копіюванням документів, поштовими відправленнями та витрати на правову допомогу.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2018 року позов задоволено частково, стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000, 00 грн., в задоволенні позовних вимог до Державної казначейської служби України відмовлено. В задоволенні інших позовних вимог до Прокуратури Запорізької області відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 березня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині вирішення позову щодо відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат та ухвалено в цій частині нове рішення, а також змінено резолютивну частину рішення щодо вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів Державною казначейської службою України з рахунку державного бюджету в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету, на користь ОСОБА_1 компенсацію спричиненої моральної шкоди у розмірі 2 000, 00 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 1 605, 00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Державна казначейська служба України 02 квітня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини дев'ятої наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) - 1 921, 00 грн.
Предметом позову у справі є вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн та вимоги щодо стягнення матеріальних витрат, пов'язаних з розглядом скарги, витрат пов'язаних з копіюванням документів, поштовими відправленнями та витрат на правову допомогу. Таким чином, ціна позову у справі, станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921, 00 грн х 100 = 192 100, 00 грн).
За правилом частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином у цьому Кодексі передбачена можливість відшкодування завданої особі моральної шкоди, зокрема, грошима. Вимога про стягнення грошового відшкодування моральної шкоди носить майновий характер; сам позов за визначенням пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України є позовом про стягнення грошових коштів.
Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.
Касаційна скарга не містить посилання на винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявник їх наявність не обґрунтував.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету МіністрівРади Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі«Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Оскільки оскаржувані заявником рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2018 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 11 березня 2019 року ухвалені у малозначній справі, а отже, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 березня 2019 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний