Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 305/2150/16-ц
провадження № 61-31650св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа: приватний нотаріус Рахівського нотаріального округу Закарпатської області Юраш Наталія Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_4 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2017 року у складі судді Тулик І. І. та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 27 липня 2017року у складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Готра Т. Ю., Фазикош Г. В.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Рахівського нотаріального округу Закарпатської області Юраш Н. І., про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_7 купила 1/2 частини дачного будинку б/н, що розташований на полонині Драгобрат в смт Ясіня Рахівського району Закарпатської області. 1/2 частини будинку, що є предметом цього договору сторони оцінили в сумі 180 000,00 грн, яку покупець сплатила продавцю до оформлення цього договору, як відображено у п'ятому пункті договору. В подальшому, згідно зі звітом від 20 лютого 2014 року № 1023/7 оцінки з визначення ринкової вартості будинку, встановлено, що реальна вартість дачного будинку становить 2 155 690,00 грн. Вважає, що ОСОБА_5 умисно обманним шляхом під час купівлі 1/2 частини будинку оцінила її в сумі 180 000,00 грн, хоча їй достеменно було відомо, що реальна вартість частини будинку складає 1 077 845 грн, що є набагато більше від тієї суми, що вона вказала в договорі купівлі-продажу, а тому умисно ввела його в оману значно занизивши ціну будинку.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу дачного будинку б/н, що розташований на полонині Драгобрат у смт Ясіня Рахівського району Закарпатської області, укладений між ним та ОСОБА_5 21 червня 2007 року.
У лютому 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Рахівського нотаріального округу Закарпатської області Юраш Н. І., про усунення перешкод у користуванні спільною власністю та зобов'язання вчинити дії.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона та ОСОБА_4 мали намір використовувати спірний будинок спільно, шляхом розміщення в ньому туристів для тимчасового проживання у процесі надання комплексу туристичних послуг. У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не мав необхідного досвіду надання туристичних послуг, а також достатньої кількості коштів для остаточного облаштування будинку, укомплектування його необхідними меблями тощо, іншим співвласником стала вона, за договором купівлі-продажу половини будинку від 21 червня 2007 року. Проте спроби здійснювати спільну діяльність у сфері туризму виявились невдалими. Вона позбавлена доступу до будинку, не має можливості використовувати його як одноособово так і спільно з іншим співвласником. Ситуація ускладнюється тією обставиною, що невдовзі після продажу частки будинку сторонами зі сторони північного фасаду спільно зведено прибудову з підсобними приміщеннями. Вказана прибудова була зведена самочинно, без належного дозволу та проекту. Через відсутність згоди між співвласниками право власності на самочинно зведену прибудову не оформлено. Вона через наявність самочинної прибудови, та з урахуванням відсутності згоди співвласників щодо спільного використання будинку, фактично позбавлена можливості реалізувати свої права на виділення в натурі належної їй частки у спільній частковій власності, на встановлення порядку користування спільним майном.
Враховуючи викладене, позивач просила з метою усунення перешкод у користуванні спільною власністю заборонити ОСОБА_4 без її згоди використовувати розташований на полонині Драгобрат у селищі Ясіня Рахівського району Закарпатської області спільний дачний будинок або окремі його приміщення, шляхом передачі їх іншим особам на умовах найму, піднайму, оренди, тимчасового проживання або користування іншим способом, зобов'язати ОСОБА_4 надати їй безперешкодний доступ до усіх приміщень спільного дачного будинку та видати ключі від вхідних дверей та інших приміщень, знести за рахунок ОСОБА_4 самовільно зведену прибудову до північного фасаду спільного будинку та привести будинок відповідно до виготовленою на підставі розпорядження Рахівської райдержадміністрації від 04 грудня 2006 року № 555 та належним чином узгодженою технічною документацією.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2017 року у задоволенні позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу відповідає вимогам закону, звіт оцінки майна датований 20 лютого 2014 року, тому на момент вчинення спірного договору купівлі-продажу (21 червня 2007 року), ОСОБА_5 не могла знати наведених у звіті результатів оцінки, а саме оціночної вартості будинку в сумі 2 155 690,00 грн. Крім того, наведена дата у звіті оцінки проведена станом на 20 лютого 2014 року, але аж ніяк не на дату вчинення правочину - 21 червня 2007 року.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, суд виходив із того, що позивач не надала суду жодного належного та допустимого доказу про те, що ОСОБА_4 чинить їй перешкоди у користуванні її частиною будинку. Розпорядження майном, що перебуває в спільній сумісній власності, здійснюється за спільною згодою всіх співвласників. Це означає, що незалежно від того, ким із учасників спільної власності вчиняються певні дії щодо розпорядження спільним майном, вони вважаються такими, що вчинені за згодою всіх учасників.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 27 липня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов'язано ОСОБА_4 надати ОСОБА_5 безперешкодний доступ до усіх приміщень спільного дачного будинку та видати ключі від вхідних дверей та інших приміщень. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наведена у звіті оціночна вартість будинку не могла бути відома жодній зі сторін спірного договору, не могла братись до уваги при вчиненні продажу, і щодо неї продавець не міг бути введений в оману покупцем. Позовна вимога ОСОБА_5 про зобов'язання ОСОБА_4 надати безперешкодний доступ до усіх приміщень спільного дачного будинку та передачі ключів від вхідних дверей та інших приміщень є обґрунтованою і узгоджується з вимогами статті 358 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У серпні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 27 липня 2017 року, в якій просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити, шляхом задоволення його позову та залишення в силі рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказує на те, що він зазначав суду про те, що ОСОБА_8 на момент укладення спірного договору купівлі-продажу знала про реальну вартість будинку. ОСОБА_5 в 2013 році розпочала судову тяганину проти нього і звернулась із позовною заявою до Рахівського районного суду, справа № 305/2364/13-ц, про визнання недійсним його державного акта на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва дачного будинку, який суд скасував несправедливо. Таким чином, ОСОБА_5 має намір обманним шляхом захопити земельну ділянку, більше того, ставши обманним шляхом власницею 1/2 частини дачного будинку, далі обманним шляхом хоче заволодіти технічною прибудовою, яку він збудував за власні кошти для власних потреб, ще до укладення договору купівлі-продажу частини дачного будинку.
У грудні 2017 року ОСОБА_5 подала заперечення на касаційну скаргу згідно з якими скаржник не надав суду жодного доказу на користь тієї обставини, що вона повідомила, запевнила, або взяла на себе зобов'язання в іншій формі використовувати у подальшому придбаний будинок виключно для власного відпочинку з родиною і тим самим обмежила себе в інших правах власника. Заявник намагався самостійно використовувати будинок для розміщення туристів.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справзазначену справу передано до Верховного Суду.
Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Позиція Верховного Суду.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та рішення апеляційного суду - без змін.
Судом установлено, що 21 червня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 1/2 частини дачного будинку, розташованого на полонині Драгобрат в селищі Ясіня Рахівського району Закарпатської області, загальною площею 390,99 та житловою - 243,99 кв. м. Вартість 1/2 частини цього будинку, що є предметом договору, сторони оцінили в сумі 180 000,00 грн, які ОСОБА_5 сплатила ОСОБА_4 до оформлення цього договору.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину.
Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 230 ЦК України у взаємозв'язку зі статтею 10 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Обравши способом захисту своїх прав визнання договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку недійсним із підстав передбачених статтею 230 ЦК України, позивач в силу положення ЦПК України щодо змагальності сторін зобов'язаний був довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.
Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів поданих сторонами, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю, оскільки обставина, на яку посилається ОСОБА_4 в обґрунтування своїх позовних вимог не може бути підставою для визнання договору дарування недійсним внаслідок обману. Звіт оцінки вказаного будинку від 20 лютого 2014 року № 1023/7 згідно з яким вартість усього будинку становила 2 155 690,00 грн не має правового значення для цієї справи, оскільки обставини, щодо яких сторона правочину введена в оману, мають існувати саме на момент вчинення правочину, тобто на 21 червня 2007 року (день укладення договору купівлі-продажу), оскільки це є цілком очевидним, що вартість майна станом на 2014 рік буде значно дорожчою ніж станом на 2007 рік.
Таким чином, наведена у звіті оціночна вартість будинку не могла бути відома жодній зі сторін спірного договору, не могла братись до уваги при вчиненні продажу, і щодо неї продавець не міг бути введений в оману покупцем.
Рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення вимоги зустрічного позову ОСОБА_5 про забезпечення їй безперешкодного доступу до усіх приміщень спільного дачного будинку та передачі ключів від вхідних дверей та інших приміщень, відповідає вимогам матеріального права щодо реалізації позивачем права спільної часткової власності та надання суду доказів, що підтверджують здійснення ОСОБА_4 дій щодо порушення прав ОСОБА_5
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2017 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 27 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
С.О. Погрібний
Г. І. Усик