Ухвала
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 400/1578/16-ц
провадження № 61-31158св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: СтупакО. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - Петрівська районна державна адміністрація Кіровоградської області як Орган опіки та піклування,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 травня 2017 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Гайсюка О. В., Голованя А. М.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Петрівська районна державна адміністрація Кіровоградської області як Орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі від якого мають двох дітей: доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач не виконує батьківських обов'язків з виховання, розвитку та утримання своїх малолітніх дітей, не проявляє материнської турботи, не піклується про стан їхнього здоров'я, відповідно до розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації від 27 липня 2016 року за № 253-р прийнято рішення про визначення місця проживання дітей із батьком, а висновком Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 26 серпня 2016 року підтверджена доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітніх дітей.
У грудні 2016 року ОСОБА_4 подав до суду заяву про зменшення та уточнення позовних вимог, у якій просив визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_4, без позбавлення при цьому батьківських прав щодо дітей ОСОБА_5
У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_5 зазначила, що ОСОБА_4 зловживає спиртними напоями, свариться нецензурною лайкою, схильний до агресії, його постійні погрози щодо неї та дітей змушують її змінювати місце свого проживання. Діти проживають разом із нею, дочка навчається у третьому класі Луганської ЗОШ І-ІІІ ступенів, відповідач не цікавиться дітьми та не надає їм фінансово-матеріальної допомоги, а тому діти знаходяться на повному її утриманні.
Враховуючи наведене, ОСОБА_5 просила позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання дітей, а також скасувати висновок Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 26 серпня 2016 року про доцільність позбавлення її батьківських прав.
Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_4, без позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_5 У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено в повному обсязі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4 та відмову у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до характеристик, наданих Червонокостянтинівською сільською радою Петрівського району Кіровоградської області та СВК «Росія, ОСОБА_4 працює, позитивно характеризується за місцем своєї роботи та проживання, забезпечений житлом, має можливості, бажання та почуття обов'язку забезпечити своїм дітям належне піклування про їх фізичний і духовний розвиток, їх навчання. При цьому, відповідно до висновку Петрівської районної державної адміністрації як органу опіки і піклування від 02 грудня 2016 року вирішено, що не доцільно позбавляти сторін батьківських прав, а доцільно відібрати малолітніх дітей у матері - ОСОБА_5 та передати їх батькові - ОСОБА_4 Крім того, відповідно до характеристики Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, де тривалий час проживала ОСОБА_5 вона зарекомендувала себе з негативної сторони, не виконує своїх материнських обов'язків, істерична поведінка матері загрожує життю дітей, скарги від чоловіка на її поведінку неодноразово надходили до сільської ради.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визначено місце проживання дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем проживання їх матері ОСОБА_5 по АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 вересня 2016 року до 02 серпня 2026 року, тобто до повноліття дочки ОСОБА_7 У решті позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 та часткове задоволення зустрічного позову, апеляційний суд виходив із того, що суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини, разом із тим, згідно з довідкою комунального закладу «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер» від 01 березня 2017 року ОСОБА_4 перебував на обліку з 2013 року, діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, знятий з обліку в листопаді 2016 року районним наркологом у зв'язку з ремісією. Крім того, не встановлено виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дітей разом з матір'ю, з огляду на те, що відповідно до акта обстеження умов проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, умови проживання задовільні, в наявності необхідні меблі, продукти харчування, є місце для сну та відпочинку, одяг відповідно до віку та сезону, окремого місця для навчання немає, відповідно до характеристики виданої Луганською сільською радою Петрівського району від 21 листопада 2016 року за час проживання на території сільської ради ОСОБА_5 не порушувала громадського порядку, скарги від жителів села на неї не надходили, компрометуючими відомостями сільська рада не володіє, до кримінальної чи адміністративної відповідальності ОСОБА_5 не притягалась, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
З огляду на те, що місце проживання дітей визначено з матір'ю, то суд апеляційної інстанції на підставі цього дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дітей.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У червні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 травня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд вийшов за межі заявлених в зустрічному позові позовних вимог, оскільки у зустрічному позові ОСОБА_5 просила позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітніх дітей, проте апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов ОСОБА_5, визначив місце проживання дітей з матір'ю, проте позивач за зустрічним позовом таких вимог не пред'являла. Апеляційним судом при ухваленні оскаржуваного рішення не застосовано положення статті 19 СК України та прийнято рішення без відповідного висновку органу опіки та піклування. Апеляційний суд формально підійшов до вирішення питання про стягнення аліментів на утримання дітей, не враховано фактичне місце проживання дітей з батьком, який повністю несе витрати на утримання дітей, крім того, в апеляційній скарзі відсутня вимога щодо стягнення аліментів. Апеляційним судом не враховано відсутність у ОСОБА_5 самостійних доходів, постійного місця роботи та проживання, не надано оцінку іншим доказам, які були досліджені судом першої інстанції. При ухваленні оскаржуваного рішення апеляційним судом не враховані інтереси дітей, а також рівність прав та обов'язків обох батьків у вихованні дітей.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція та висновки Верховного Суду
Відповідно до частини п'ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Петрівська районна державна адміністрація Кіровоградської області як Орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітніх дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - Петрівська районна державна адміністрація Кіровоградської області як Орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
С.О. Погрібний
Г.І. Усик