Постанова
Іменем України
10 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 755/15174/18
провадження № 61-48937 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від
28 листопада 2018 року у складі судді Вербової І. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про визнання незаконними та протиправними дій суддів, відшкодування майнової та моральної шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до статті 330-1 ЦПК України 2004 року, касаційна скарга повинна бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі. Касаційне провадження у № 755/10433/15-ц триває вже понад дванадцять місяців, що суперечить вимогам законодавства та порушує принцип непорушності права приватної власності та право на справедливий суд, що завдало йому майнової та моральної шкоди.
Посилаючись на наведене, просив визнати незаконними та протиправними дії судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_2 та судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_3 щодо порушення ними процесуального строку розгляду касаційної скарги у справі №755/10433/15-ц; стягнути з рахунків Державного казначейства 73 124,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 21 937,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2018 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про визнання незаконними та протиправними дій суддів, відшкодування майнової та моральної шкоди, відмовлено
Короткий зміст ухвал апеляційного суду
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд виходив з того, що заявником пропущено строк на апеляційне оскарження, а тому йому необхідно подати заяву про поновлення цього процесуального строку із зазначенням поважності причин його пропуску, а також зазначити у чому полягає незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції.
26 листопада 2018 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, обгрунтовану тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі, висновки суду першої інстанції про неможливість звернення до суду з позовом до суддів щодо незаконності їх дій є необгрунтованими та такими, що порушують його право на справедливий судовий розгляд. Просив поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2018 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду
м. Києва від 10 жовтня 2018 року визнано неподаною і повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник неповністю виконав вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року про усунення недоліків щодо уточнення апеляційної скарги та викладення її з дотриманням вимог, визначених у статті 356 ЦПК України.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від
28 листопада 2018 року, ухвалити нове рішення про відкриття провадження у справі та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки поданій заявником апеляційній скарзі, зміст та форма якої відповідали вимогам статті 356 ЦПК України, та безпідставно залишив її без руху. Крім того, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд не звернув увагу на подану ним заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. Вважав, що зазначені порушення апеляційним судом норм процесуального права є підставою для постановлення касаційним судом окремої ухвали суду.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2018 року, відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалуКиївського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року справу за позовом
ОСОБА_1 та за його касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року призначено до судового розгляду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах
№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня
1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано у розділі V «Перегляд судових рішень» ЦПК України, у якому врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду у цивільному судочинстві.
Якщо апеляційна скарга за формою та змістом не відповідає вимогам, встановленим статтею 356 ЦПК України, перелік яких є вичерпним (зокрема, якщо в ній не зазначено, у чому саме полягає незаконність і (або) необгрунтованість рішення або ухвали суду; клопотання особи, яка подала скаргу), суд апеляційної інстанції відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України застосовує положення статті 185 ЦПК та ухвалою залишає апеляційну скаргу без руху.
У разі невиконання вимог закону, визначених в ухвалі про залишення скарги без руху, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення, яка може бути оскаржена у касаційному порядку (частина сьома статті 357 ЦПК України).
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, апеляційний суд зазначив, що заявник подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження, а тому йому необхідно подати заяву про його поновлення, із зазначенням поважності причин пропуску, а також вказав на необхідність зазначити, в чому, на думку заявника, полягає незаконність та необгрунтованість рішення першої інстанції.
У заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначив в чому, на його думку, полягає незаконність ухвали Дніпровського районного суду
м. Києва від 10 жовтня 2018 року, зокрема вказав на те, що висновки суду першої інстанції про неможливість звернення до суду з позовом до суддів щодо незаконності їх дій є необгрунтованими та такими, що порушують його право на справедливий судовий розгляд.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанцій на зазначене увагу не звернув, формально підійшов до вирішення питання про відповідність апеляційної скарги за формою та змістом вимогам статті 356 ЦПК України, обмежившись посиланням на те, що зміст поданої ОСОБА_1 заяви не дає суду підстав для висновку про усунення недоліків апеляційної скарги.
Щодо доводів касаційної скарги про необхідність постановлення окремої ухвали.
Відповідно до частини десятої статті 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.
З аналізу зазначеної норми слідує, що вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду. Судом касаційної інстанції не встановлено порушень апеляційним судом норм процесуального права, які давали б підстави для постановлення окремої ухвали у цій цивільній справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що заявник, у наданий ухвалою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року строк, не усунув недоліки апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від
10 жовтня 2018 року, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: В. А. Стрільчук
Судді: В. О. Кузнєцов
А.С. Олійник
О. В. Ступак
Г. І. Усик