Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 596/2170/16-ц
провадження № 61-38949св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Науково-виробниче об'єднання «Мрія»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Науково-виробниче об'єднання «Мрія» на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2018 року у складі головуючого-судді Цвинтарної Т. М. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2018 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Сташківа Б. І., Костіва О. З.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Науково-виробниче об'єднання «Мрія», яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Науково-виробниче об'єднання «Мрія» (далі - ТОВ ФГ НВО «Мрія») про визнання недійсним договору оренди землі.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,72 га, що розташована на території Крогулецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області. У 2010 році між нею та ФГ «НВО «Мрія» велися переговори і було досягнуто домовленості, підписано 2 примірники проекту договору оренди вищевказаної земельної ділянки строком на п'ять років. Підписані примірники договору були надані відповідачу для підписання та державної реєстрації, однак належний їй примірник не був повернутий відповідачем.
Позивач вважала, що договір укладений строком на 5 років, тобто строк його дії повинен був закінчитися у 2015 році. На початку 2015 року вона в усній формі повідомила відповідача про те, що не має наміру продовжувати договір оренди землі і просить повернути земельну ділянку після збору урожаю, однак відповідач повідомив, що договір оренди між ними укладено на строк 10 років - до 2020 року. Отримавши у липні 2016 року примірник договору, вона дізналася про укладення від її імені договору оренди землі строком на 10 років. Проте, вказувала, що договір підписаний не нею, волевиявлення на укладення договору оренди строком на 10 років у неї не було.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просила суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений між нею та ФГ НВО «Мрія», зареєстрований 05 липня 2010 року в Гусятинському реєстраційному відділі ДП Центру ДЗК.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 15 лютого 2010 року між ОСОБА_4 та ФГ НВО «Мрія». Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи оспорюваний договір оренди землі ОСОБА_4 не підписувала, що свідчить про недотримання орендарем вимог встановлених статтею 203 ЦК України щодо вільного волевиявлення учасника правочину - орендодавця, яке б відповідало його внутрішній волі, а саме, що ОСОБА_4 не мала волевиявлення на укладення договору на 10 років, що з урахуванням частини першої статті 215 ЦК Україниє підставою для визнання цього договору недійсним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ ФГ НВО «Мрія» залишено без задоволення, рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2018 року - без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2018 року ТОВ ФГ НВО «Мрія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дали неправильну правову оцінку всім доказам у справі в їх сукупності, взявши до уваги тільки висновок судової експертизи. Вважає, що позивач мала волевиявлення на укладення договору оренди землі на 10 років, про що свідчить те, що вона не зверталася до товариства з вимогою повернути земельну ділянку через 5 років та продовжувала отримувати орендну плату. Також заявник посилається на пропуск позивачем позовної давності.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Сторони не скористалося своїм правом та не подавали до суду відзивів на касаційну скаргу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Суди встановили, що позивач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 1,72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Крогулецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, від 11 серпня 2008 року.
15 лютого 2010 року був укладений договір оренди землі, згідно з яким ОСОБА_4 передала в оренду ФГ НВО «Мрія» вищезазначену земельну ділянку строком на 10 років. Вказаний договір оренди землі 05 липня 2010 року зареєстрований у Гусятинському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії ДП Центру ДЗК.
На підставі акта приймання-передачі без зазначення дати його складання орендодавець передала вказану земельну ділянку у користування орендарю.
Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів від 02 червня 2017 року підписи від імені ОСОБА_4 у двох примірниках договору оренди землі, площею 1,72 га, укладеного між ФГ НВО «Мрія» та ОСОБА_4, а також у двох примірниках акта приймання-передачі земельної ділянки (паю)до цього договору, виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені у тому числі частиною третьою статті 203 цього Кодексу.
Отже правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що спірний договір укладено від імені позивача, однак підписаний не нею, а іншою особою, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про його недійсність на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.
Доводи заявника в касаційній скарзі про те, що суди взяли до уваги тільки висновок експертизи, а не всі докази у сукупності, є безпідставними, оскільки висновки вищевказаної експертизи у встановленому законом порядку ТОВ ФГ НВО «Мрія» не спростовані, що є його процесуальним обов'язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України у разі заперечення такого факту.
Посилання заявника в касаційній скарзі про пропуск позивачем позовної давності є необґрунтованими, оскільки про порушення свого права позивачу стало відомо у 2015 році, а вже в жовтні 2016 року звернулася із позовом до суду, тобто у межах строку позовної давності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) з подібними правовідносинами дійшла правового висновку про те, що оскільки підставами позову було непідписання спірного договору оренди землі, додаткового договору та акта приймання-передачі земельної ділянки, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, а саме щодо строку договору, тому для правильного вирішення вказаної справи, зокрема у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права. За вказаних обставин особа взагалі не знала про наявність цих документів, адже їх не підписувала, тому визначальним є саме момент, коли вона довідалася про порушення свого права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Науково-виробниче об'єднання «Мрія» залишити без задоволення.
Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. О. Кузнєцов
А. С. Олійник
Г. І. Усик