Постанова
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа № 750/8986/17
провадження № 61-37771 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Стрільчука В. А.,
Суддів: Карпенко С. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач)
позивач - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2018 року у складі судді
Рахманкулової І. П. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від
27 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Бечка Є. М.,
Євстафіїва О. К.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі ПАТ «Альфа-Банк») звернулось до суду зпозовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 29 листопада 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі ЗАТ «Промінвестбанк») та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 2031-06, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 38 970,00 доларів США зі сплатою за їх користування 11 процентів річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 27 листопада 2026 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 01 грудня 2006 року між ЗАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до якого банку в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1.
17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі ПАТ «Промінвестбанк») та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір відступлення прав вимоги, згідно умов якого ПАТ «Альфа-Банк» набуло право вимоги до відповідача за договором про іпотечний кредит № 2031-06 від 29 листопада 2006 року.
Відповідач належним чином умов кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 01 липня 2017 року складає 133 897,68 грн.
Посилаючись на наведене, позивач просив у рахунок погашення зазначеної суми заборгованості за договором про іпотечний кредит від 29 листопада 2006 року звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 151, загальною площею 89,1 кв.м, житловою площею 46,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною 632 699,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2018 року у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов є необгрунтованим, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу до нього права вимоги до відповідача за договором про іпотечний кредит від
29 листопада 2006 року, а тому відповідно відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог, про що також зазначено і у рішенні Апеляційного суду Чернігівської області від 08 листопада 2016 року, і саме зазначена обставина була підставою для відмови у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 27 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази переходу до ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги до ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит, оскільки надані позивачем копії договорів належним чином не засвідчені, їх оригінали для огляду суду надані не були. За відсутності належних та допустимих доказів переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, не може вважатися обгрунтованою як вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором, так і після невиконання зазначеного грошового зобов'язання, вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки. Одночасно апеляційний суд дійшов висновку, що наявність або відсутність оригіналу договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року з усіма додатками, виходячи зі змісту рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 08 листопада 2016 року у справі №750/3299/15-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, не має правового значення для вирішення зазначеної справи.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ «Альфа-Банк», у якій заявник просив скасувати рішення Деснянського районного суду
м. Чернігова від 12 січня 2018 року і постанову Апеляційного суду Чернігівської від 27 квітня 2018 року, та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги надані заявником копію документів, зокрема і договору про відступлення права вимоги, укладеного 17 грудня 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ПАТ «Альфа-Банк», за яким ПАТ «Промінвестбанк», відступило заявнику права вимоги за договором про іпотечний кредит від
29 листопада 2006 року№ 2031-06. Крім того,не урахували, що відповідач сплачував заборгованість за кредитним договором на користь нового кредитора - ПАТ «Альфа-Банк».
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваних рішень, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 29 листопада 2006 року між ЗАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит
№ 2031-06, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі
38 970,00 доларів США, зі сплатою 11 процентів річних за користування кредитними коштами, з кінцевим терміном повернення не пізніше 27 листопада 2026 року.
З метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за договором про іпотечний кредит, 01 грудня 2006 року між ЗАТ «Промінвестбанк» та
ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого передано в іпотеку належну відповідачеві трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
17 грудня 2012 року між ЗАТ «Промінвестбанк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» набуло право вимоги до відповідача за договором про іпотечний кредит від
29 листопада 2006 року № 2031-06.
Того ж дня, 17 грудня 2012 року між ЗАТ «Промінвестбанк»та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до частини першої статті 76, частини першої статті 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до змісту статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п'ятої та шостої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
ПАТ «Альфа-Банк» на підтвердження заявлених позовних вимог не надало оригінал договору відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року, укладеного між ним та ЗАТ «Промінвестбанк», в тому числі до суду апеляційної інстанції.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів переходу до ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги до ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит та іпотечним договором.
Щодо посилання судів попередніх інстанцій на преюдиційне значення рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 08 листопада 2016 року.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною сьомою статті 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки за недоведеністю переходу права вимоги за кредитним договором, суди попередніх інстанцій одночасно послалися на преюдиційне значення встановлених рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 08 листопада 2016 року обставин у справі №750/3299/15-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів переходу до ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги за договором про іпотечний кредит від 29 листопада 2006 року.
При цьому суди не звернули увагу, що в наведеній вище справі Апеляційний суд Чернігівської області, відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсутності належних доказів на підтвердження переходу до позивача права вимоги за кредитним договором, надав зазначеному факту правову оцінку, а не встановив обставину, яка не підлягає доказуванню під час розгляду іншої справи.
З урахуванням наведеного, посилання судів на преюдиційне значення рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 08 листопада 2016 року, є помилковим.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції необхідно змінити, виключивши з їх мотивувальної частини посилання, як на одну з підстав відмови у задоволенні позову, на преюдиційне значення рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 08 листопада 2016 року, а в іншій частині - залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 27 квітня 2018 року змінити, виключивши з їх мотивувальних частин посилання на преюдиційне значення рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 08 листопада
2016 року як на одну із підстав відмови у задоволенні позову.
У іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 27 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко
А.С. Олійник
С.О. Погрібний
Г.І. Усик