Постанова
Іменем України
18 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 360/513/18
провадження № 61-1964св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
третя особа - приватний нотаріус Бородянського районного нотаріального округу Київської області Король Руслан Анатолійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана ОСОБА_8, на рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 липня 2018 року у складі судді: Міланіч А. М., та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Ратнікової В. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Бородянського районного нотаріального округу Київської області Король Р. А., про визнання недійсним договору дарування.
Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі договору дарування від 14 травня 2013 року ОСОБА_9 подарував ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 21/50 частин, кожному, належної йому 21/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою надвірних будівель, в тому числі і літньої кухні-сараю літ. «В».
Позивач вважала, що літня кухня-сарай була включена в перелік надвірних споруд в цьому договорі неправомірно, оскільки дана будівля належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, так як в 2007 році ОСОБА_9 надав згоду на передачу їй частини земельної ділянки, що перебувала в його користуванні, і на підставі рішення Клавдієво-Тарасівської селищної ради від 26 жовтня 2007 року земельна ділянка площею 700 кв м була передана їй у власність для будівництва.
Рішенням Клавдієво-Тарасівської селищної ради від 26 лютого 2008 року позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації для будівництва житлового будинку на вказаній земельній ділянці, на підставі якого було здійснено розпланування земельної ділянки, виніс вісей житлового будинку та господарських будівель, видано свідоцтво на забудову. Відповідно до виготовленої технічної документації вона (позивачка) на місці старого сараю, який знаходився на наданій їй земельній ділянці, побудувала новий сарай.
Позивач вказувала, що договір дарування укладено з порушенням чинного законодавства, без зазначення кадастрового номера земельної ділянки, порушує її право власності на належне їй майно.
ОСОБА_4 просила визнати договір дарування від 14 травня 2013 року недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 17 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваним договором дарування жодні права чи охоронювані законом інтереси позивача не порушені і підстав для визнання його недійсним немає.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове про відмову у позові.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що стороною оспорюваного договору дарування є також ОСОБА_9, проте суд першої інстанції не вирішив питання його участі у розгляді цієї справи. Як свідчить відзив відповідачів на позов, що датований 13 червня 2018 року, ОСОБА_9 помер. У порушення норм процесуального права суд першої інстанції не вирішив питання про залучення його спадкоємців до участі у справі як співвідповідачів, внаслідок чого ухвалив судове рішення про права та обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Аргументи учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_4 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана ОСОБА_8, на рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що порушення прав та інтересів позивача укладенням договору дарування підтверджується її правами на новозбудований сарай на місці старого, який визначений у договорі дарування, а також на земельну ділянку, на якій розташований такий сарай. Позивачем було доведено наявність та реалізація передбаченого законом права як на передачу їй у приватну власність земельної ділянки, так і здійснення її забудови згідно отриманого дозволу від органу місцевого самоврядування та відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Договір дарування від 14 травня 2013 року укладений без дотримання істотних умов договору, оскільки в договорі дарування для ідентифікації переданих будівель та надвірних споруд не було вказано кадастрового номер земельної ділянки. Під час укладання Договору дарування було порушено істотні умови договору, дотримання яких є обов'язковим під час укладання такого роду договорів.
Акцентує увагу на тому, що під час вирішення справи щодо визнання недійсним договору дарування права, свободи та інтереси спадкоємців дарувальника не були та не могли бути ані вирішеними, ані порушеними. Це підтверджується тим, що позовні вимоги ґрунтуються на тих обставинах, що спірний сарай-літня кухня, яка є предметом договору дарування, фактично не існує, юридичне підтвердження існування такого сараю немає, а земельна ділянка, на якій знаходиться такий сарай, була передана позивачу. Тому ані під час відмови у задоволенні позовних вимог, ані у випадку задоволення позовних вимог, спірний сарай не повернеться у власність спадкоємців дарувальника.
У квітні 2019 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали відзив на касаційну скаргу, у якому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. Відзив мотивований тим, що оскаржені рішення є законними та такими, що ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 14 травня 2013 року ОСОБА_9 подарував ОСОБА_5 і ОСОБА_6 по Ѕ частині кожному, належну йому 21/25 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою надвірних будівель, в тому числі і літню кухню-сарай літ. «В» Вказаний договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Король Р. А. та зареєстрований в реєстрі за № 1159 від 14 травня 2013 року.
Рішенням Клавдієво-Тарасівської селищної ради від 26 жовтня 2007 року ОСОБА_4 була передана у власність земельна ділянка площею 700 кв м в АДРЕСА_1, яка вилучена за добровільною згодою у ОСОБА_9 для будівництва житлового будинку.
Відповідно до статті 51 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості визначити суб'єктний склад учасників справи та, встановивши, що у справі не залучено усіх суб'єктів, які мають відповідати за позовом в межах заявлених позовних вимог як відповідачі, обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові з цих підстав.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана ОСОБА_8, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н.О. Антоненко
В.І. Журавель