Постанова
Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 221/5089/16-ц
провадження № 61-33662св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О, Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Мироненко І. П., Пономарьової О. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного 23 листопада 2010 року кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою процентів за його користування 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_4 не виконала взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного й повного погашення кредиту, унаслідок чого станом на 31 липня 2016 року виникла заборгованість в розмірі 12 879,30 грн, з яких 285 грн - заборгованість за кредитом, 8 304,81 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 3 200 грн - пеня та комісія, 500 грн - штраф (фіксована частина), 589,49 грн - штраф (процентна складова).
На підставі викладеного, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 23 листопада 2010 року в загальному розмірі 12 879,30 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 03 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору із відповідачем, отримання останньої кредитної картки «Універсальна», кредитних коштів із визначеним кредитним лімітом та відповідно наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 03 лютого 2017 року скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 23 листопада 2010 року, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 285 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 8 304,81 грн, пені в розмірі 500 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідач не виконала зобов'язань за кредитним договором унаслідок чого виникла заборгованість, яку вона має сплатити на користь банку, за винятком пені, комісії та штрафів, нарахованих за період з 14 квітня 2014 року, від сплати яких відповідач звільнена в силу вимог статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
06 червня 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не визнає факту видачі їй кредитної картки «Універсальної», оскільки зверталася до банку за отриманням соціальної картки для отримання стипендії, будучи студентом Донецького професійного ліцею харчової та переробної промисловості. У наданій позивачем на підтвердження своїх вимог анкеті-заяві від 23 листопада 2010 року відсутні будь які відомості та відмітки про вид картки, дата випуску, видачі картки та загальний строк її дії, відсутні відомості про звернення відповідача з проханням надати кредитний ліміт та його розмір. Отримана відповідачем картка прирівнюється до «Зарплатної картки», такий вид картки не зазначено в анкеті-заяві. Виписка з особового рахунку ОСОБА_4 також не містить відомостей про видачу кредитної картки «Універсальна» та рух коштів за період з 23 листопада 2010 року до червня 2013 року, що свідчить про те, що видавалася інша картка на інших умовах. Питання про видачу у 2013 році кредитних коштів та на яких умовах не є предметом розгляду даної справи, а висновок суду про отримання кредитної картки «Універсальної» на підставі заяви-анкети від 23 листопада 2010 року є необґрунтованим. У матеріалах справи відсутня пам'ятка клієнта, яка є обов'язковою складовою кредитного договору, відсутні умови і правила надання банківських послуг, тарифи банку у письмовому вигляді, а надані банком витяги з них містять посилання на інший сайт банку, ніж вказаний в анкеті-заяві, що підтверджує відсутність доказів ознайомлення відповідача саме з такими умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які надані позивачем, й яким передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку без належного повідомлення позичальника. Позивач не виконав вимогу суду першої інстанції про надання оригіналів матеріалів кредитної справи, не надав таких документів і суду апеляційної інстанції, що свідчить про недоведеність та безпідставність вимог банку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
04 червня 2018 року справу № 221/5089/16-ц та матеріали касаційного провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надходило.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року касаційне провадження у цій справізупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/13763/15-ц.
Ухвалою від 03 квітня 2019 року поновлено касаційне провадження у справі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 23 листопада 2010 року ОСОБА_4 підписала анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, у якій заповнила графи особистих даних, вказала, що вона студент, отримує стипендію в розмірі 200 грн, у графі вибору кредитних карток та бажаного кредитного ліміту відмітки відсутні.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
За частиною першою статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до пункту 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку для надання послуг банк відкриває клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.
Під час розгляду справи позивач не надав суду підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Не надано будь-яких відомостей про номер карткового рахунку, дати вручення картки відповідачеві, повідомлення йому пін-коду, строку дії картки саме за цим позовом та наданим розрахунком заборгованості.
Згідно встановлених судами обставин та досліджених доказів, на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 23 листопада 2010 року, яка підписана ОСОБА_4
Разом з тим, оригінал такої заяви до суду надано не було. У зазначеній копії анкети-заяви відсутні дані про те, яка банківська картка була видана ОСОБА_4, строк її дії, який рахунок відкрито на ім'я позичальника, не зазначено кредитний ліміт та строк дії картки. Із даної заяви вбачається, що пам'ятка клієнта, яка є невід'ємною частиною договору відповідачеві не видавалася. Виписки з рахунку, у випадку, якщо він був відкритий на ім'я відповідача до позовної заяви не додано.
Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір на суму 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
На підтвердження заявлених позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; витяг з умов та правил надання банківських послуг; виписки по карткових рахунках.
Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача.
Оригінал анкети-заяви підписаної відповідачем 23 листопада 2010 року банком надано не було.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 зазначала, що заповнювала вказану анкету-заяву з метою отримання соціальної картки для отримання стипендії, кредитних коштів та кредитної картки «Універсальна» за цією заявою вона не отримувала.
У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки «Універсальна».
ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки «Універсальна» та розміру наданого ОСОБА_4 кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до вимог чинного законодавства договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (частина перша статті 634 ЦК України).
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначив банк.
Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодилася з умовами та правилами, однак з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, тому застосування умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року справа № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року справа № 364/594/17, від 24 травня 2018 року справа № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року справа № 357/16301/15-ц.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Таким чином, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну оцінку, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне, обґрунтоване і справедливе рішення.
Апеляційний суд вищевикладеного не врахував та дійшов помилкового висновку про доведеність вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» й наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуОСОБА_4 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року скасувати, а рішення Волноваського районного суду Донецької області від 03 лютого 2017 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді:С. О. Карпенко
В. О. Кузнєцов
А.С. Олійник
Г. І. Усик