10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 127/18524/16-ц
провадження № 61-12047св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,
відповідачі: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алмаз В»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», подану його представником ПрохоровимІгорем Руслановичем, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2016 року, постановлену у складі судді Сичук М. М., і ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 лютого 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Медяного В. М., Матківської М. В., Сопруна В. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») звернулося з позовом до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз В» (далі - ТОВ «Алмаз В») про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позову зазначило, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором № 11267446000 від 13 грудня 2007 року, у забезпечення якого він передав в іпотеку належне йому нежитлове приміщення, наявні правові підстави для задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2016 року позовну заяву ТОВ «Кей-Колект» залишено без руху у зв'язку зі сплатою судового збору у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір».
Ухвалою цього суду від 26 жовтня 2016 року позовну заяву ТОВ «Кей-Колект» визнано неподаною і повернено позивачу.
Постановляючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав вимог ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2016 року про залишення його позову без руху і судовий збір у визначеному Законом України «Про судовий збір» розмірі, а саме за ставкою для вимог майнового характеру, не сплатив.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 2 лютого 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» відхилено, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що за подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки судовий збір сплачується за ставкою, що справляється за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У березні 2017 року ТОВ «Кей-Колект» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2016 року і ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 лютого 2017 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви і ухвала апеляційного суду про залишення ухвали суду першої інстанції без змін постановлені з порушенням норм процесуального права.
Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки його доводам про те, що заборгованість за кредитним договором № 11267446000 від 13 грудня 2007 року уже стягнена солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ТОВ «Топ-Алмаз» і ТОВ «Топал» на користь первісного кредитора ПАТ «УкрСиббанк» рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 червня 2010 року у справі № 2-1884/10.
Оскільки при поданні позову про стягнення заборгованості судовий збір сплачувався виходячи із ціни позову, тобто з суми заборгованості, заявник вважає помилковою вимогу суду про повторну сплату судового збору у такій же сумі при поданні цього позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу.
Вказав на те, що подання позову про стягнення заборгованості і цього позову різними особами, а саме ТОВ «Кей-Колект» замість ПАТ «УкрСиббанк», не є підставою для стягнення судового збору за ставкою, яка справляється за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру, так як заявник є новим кредитором у зобов'язанні і до нього перейшли права попереднього кредитора без зміни самого зобов'язання.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалоювід 20 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 червня 2010 року стягнено солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ТОВ «Топ-Алмаз» і ТОВ «Топал» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11267446000 від 13 грудня 2007 року у розмірі 386 935,13 доларів США, що за встановленим НБУ офіційним курсом гривні до долара США складає 3 072 264,90 гривень, пеню у розмірі 30 941,73 гривень, неустойку у розмірі 500 гривень, всього 3 103 706,60 гривень, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 700 гривень і 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (справа № 2-1884/10).
Вказане рішення боржниками не виконане, у зв'язку з чим ТОВ «Кей-Колект», яке набуло прав кредитора за укладеними з ОСОБА_4 кредитним і іпотечним договорами відповідно до укладеного з ПАТ «УкрСиббанк» договору факторингу від 13 лютого 2012 року, звернулося з цим позовом про звернення стягнення на іпотечне майно.
Подаючи позов у серпні 2016 року, ТОВ «Кей-Колект» зазначило ціну позову у розмірі 12 359 249,48 гривень та просило звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 11267446000 від 13 грудня 2007 року, оплативши позовну заяву судовим збором у розмірі 1 378 гривень, тобто виходячи зі ставок, встановлених Законом України «Про судовий збір» для позовів немайнового характеру.
Визнаючи позовну заяву ТОВ «Кей-Колект» неподаною і повертаючи її, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що за подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки судовий збір підлягає сплаті за ставкою, встановленою Законом України «Про судовий збір» для позовів майнового характеру, що подані юридичними особами, так як позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку. Заявник сплатив судовий збір за ставкою, встановленою Законом України «Про судовий збір» для позовів немайнового характеру, і на вимогу суду доказів доплати судового збору не подав, тобто подана ним позовна заява не відповідає вимогам статті 119 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання позову.
Згідно зі статтею 3 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Дане право реалізується, зокрема, шляхом пред'явлення позову. Вимоги до змісту і форми позовної заяви встановлені у статті 119 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал, частина п'ята якої передбачає, що до позовної заяви додається документ, який підтверджує сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, визначення платників судового збору, об'єктів та розмірів ставок судового збору, порядку його сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, ? у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частина друга даної статті визначає ставки судового збору, які підлягають сплаті при зверненні до суду.
Стаття 80 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал, встановлювала, що ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів ? сумою, яка стягується; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ? вартістю майна; 3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців; 4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки; 5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі ? сукупністю платежів або видач за три роки; 6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач ? сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік; 7) у позовах про припинення платежів або видач ? сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік; 8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла ? сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки; 9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, ? дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, ? не нижче його балансової вартості; 10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, ? загальною сумою всіх вимог.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Зміст вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору; наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з положеннями статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.
Відповідні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий сбір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що станом на дату подання цього позову становило 45 755,63 гривень.
Оскільки заявник до позовної заяви додав платіжне доручення від 17 серпня 2016 року на суму 1 378 гривень, що є меншим розміром, ніж встановлений Законом, суд першої інстанції обґрунтовано залишив позовну заяву без руху.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без оплати судовим збором, постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги суду і сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві (стаття 121 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал).
Так як ТОВ «Кей-Колект» не виконав вимоги ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2016 року про залишення його позовної заяви без руху і судовий збір у встановленому судом розмірі не доплатив, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно застосував статтю 121 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал, і обґрунтовано визнав позовну заяву неподаною та повернув її.
Доводи заявника про те, що заборгованість за кредитним договором № 11267446000 від 13 грудня 2007 року уже стягнена солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ТОВ «Топ-Алмаз» і ТОВ «Топал» на користь первісного кредитора ПАТ «УкрСиббанк» рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 червня 2010 року у справі № 2-1884/10 і при поданні цього позову банк сплатив судовий збір за ставкою, встановленою для вимог майнового характеру, правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Закон України «Про судовий збір» визначає, що судовий збір за позовом майнового характеру, тобто таким, вимоги якого мають вартісну оцінку, сплачується у відсотковому співвідношенні до ціни позову. Винятків з цього правила Закон не передбачає. Вимоги щодо звернення стягнення на іпотечне майно мають вартісну оцінку, тому судовий збір при поданні цієї позовної заяви справляється за ставками, що встановлені для позовів майнового характеру.
Безпідставними є посилання заявника на те, що ТОВ «Кей-Колект» замінив ПАТ «УкрСиббанк» в уже існуючому кредитному зобов'язанні, тому при вирішенні питання щодо розміру належної до сплати у цій справі суми судового збору підлягає урахуванню судовий збір, сплачений банком у справі № 2-1884/10.
Закон України «Про судовий збір» не передбачає можливості зарахування судового збору, сплаченого при поданні позову про стягнення кредитної заборгованості, у рахунок судового збору, що справляється за подання позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки. Даний позов є самостійним і оплачується судовим збором окремо.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди першої і апеляційної інстанцій постановили оскаржувані ухвали з додержанням норм процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвал судів першої і апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», подану його представником ПрохоровимІгорем Руслановичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2016 року і ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов О. В. Ступак Г. І. Усик