Постанова
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа № 369/4553/17
провадження № 61-40663 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І.,
Савченко С. І., Іванової І. В. та Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року у складі судді Корбута В. М. й постанову Апеляційного суду Київської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Савченко С. І., Іванової І. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі ПАТ «Ощадбанк») звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 04 липня 2008 року між
ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної лінії
№ 2644 (далі кредитний договір), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000,00 доларів США зі сплатою 16 процентів річних за користування кредитом, строком на 10 років.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 04 липня
2008 року між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 6155, за умовами якого відповідач передав позивачеві в іпотеку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від
16 березня 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 420 809,23 грн, що складається із заборгованості за кредитом, процентами та нарахованої пені.
11 січня 2016 року однокімнатна квартира, яка є предметом іпотеки, була реалізована на електронних торгах, за наслідками проведення яких 21 січня 2016 року на рахунок ПАТ «Ощадбанк» зараховано кошти в розмірі
363 977,10 грн.
Посилаючись на те, що за рахунок реалізації предмету іпотеки заборгованість за кредитним договором була погашена лише частково та, що заборгованість підлягає погашенню у валюті, визначеній кредитним договором (долар США), позивач просив стягнути з позичальника залишок заборгованості за кредитним договором, яка станом на 22 березня 2017 року, з урахуванням уточнених позовних вимог,становить 36 414,35 доларів США, з яких 36 329,35 доларів США заборгованість за кредитом та 85 доларів США пеня.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 06 березня
2018 року у задоволенні позову ПАТ «Ощадбанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач повторно звернувся до суду з позовом до того самого відповідача, про той самий предмет і з тих самих підстав, змінив лише вимоги про стягнення заборгованості щодо валюти кредиту.Наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором у розмірі 36 414,35 доларів США є необгрунтованим, оскільки
Києво-Святошинським районним судом Київської області під час розгляду справи про звернення стягнення на предмет іпотеки встановлено, що розмір заборгованості за кредитним договором становить 420 809,23 грн, що еквівалентно 52 998,64 доларам США. Крім того, банк своєчасно не звернувся з виконавчим листом щодо примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки від 16 березня 2011 року та із заявою до суду про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Суд залишив без задоволення заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності з посиланням на те, що позовна давність застосовується лише за доведеності позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Київської області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Ощадбанк» задоволено частково, рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Ощадбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованість у розмірі 56 832,13 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості за тим самим договором у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Оскільки отриманих від реалізації предмета іпотеки грошових коштів не вистачило на погашення заборгованості за кредитним договором, банк мав право на звернення до суду з даним позовом. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості у розмірі 420 809,23 грн, виконано частково - у розмірі 363 977,10 грн, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Ощадбанк» про стягнення з відповідача залишку непогашеної заборгованості за кредитним договором у розмірі 56 832,13 грн. Висновок суду першої інстанції про повторне звернення банку до суду з позовом до того ж відповідача, про той самий предмет і з тих самих підстав апеляційний суд визнав помилковим, оскільки банк звернувся з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з інших підстав, а саме у зв'язку з недостатністю отриманих від реалізації предмету іпотеки грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором.
Узагальнені доводи касаційних скарг
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1, у якій він просить скасувати постанову Апеляційного суду Київської області від 19 червня 2018 року, а рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року залишити в силі.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що ПАТ «Ощадбанк» повторно звернувся до суду з позовом до того самого відповідача, про той самий предмет і тих самих підстав, щодо якого ухвалено рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області від 16 березня 2011 року, та безпідставно не розглянув подану ним до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності. Крім того, в порушення вимог процесуального законодавства позивач, обираючи спосіб захисту порушеного права, обрав не один, а намагався застосувати всі одразу, в судовому засіданні зменшив позовні вимоги до 36 414,35 доларів США, але не подавав заяву про зміну підстав та предмету позову в порядку частини третьої статті 49 ЦПК України.
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ «Ощадбанк», у якій заявник просив скасувати рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року і постанову Апеляційного суду Київської області від 19 червня 2018 року, та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заборгованість відповідача за кредитним договором відповідає розміру залишку заборгованості, зазначеної у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення суду не може змінювати зміст договірного зобов'язання та не урахував, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором від
04 липня 2008 року, валютою якого є долар США, а тому зобов'язання щодо повернення кредиту підлягає виконанню у доларах США. Крім того, предметом позову у справі, за наслідками розгляду якої ухвалено рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2011 року, було звернення стягнення на предмет іпотеки, а не стягнення суми заборгованості, що має місце у даній справі. Також суди не надали належної оцінки наданому ПАТ «Ощадбанк» розрахунку заборгованості за кредитним договором.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ «Ощадбанк» на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому банк зазначав, що ухвалення судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін за кредитним договором, не звільняє боржника від виконання зобов'язань та не позбавляє кредитора права на отримання суми заборгованості. Посилання відповідача на пропуск позовної давності є необгрунтованим, оскільки рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки фактично було виконано в січні 2016 року, заборгованість за кредитним договором погашена лише частково, а тому банк дізнався про розмір непогашеної заборгованості лише 21 січня 2016 року, а до суду звернувся
24 квітня 2017 року, тобто в межах позовної давності.
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційних скарг та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 04 липня 2008 року між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної лінії № 2644, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000,00 доларів США зі сплатою 16 процентів річних за користування кредитом, строком на 10 років.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 04 липня
2008 року між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 6155, за умовами якого відповідач передав банку в іпотеку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від
16 березня 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 420 809,23 грн, що складається з заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами та пені.
Зі змісту зазначеного судового рішення убачається, що банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04 липня 2008 року № 2644, до моменту настання кінцевого строку повернення кредиту, тобто скористався передбаченим статтею 1050 ЦК України правом на дострокове стягнення заборгованості.
11 січня 2016 року однокімнатна квартира, яка є предметом іпотеки, була реалізована на електронних торгах, 21 січня 2016 року на рахунок ПАТ «Ощадбанк» зараховано кошти від реалізації предмета іпотеки в розмірі 363 977,10 грн.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Ощадбанк», суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
Перевіряючи доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції у порушення норм процесуального права, не розглянув його заяву про застосування позовної давності, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
За змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовити у позові за спливом позовної давності лише за доведеності порушеного права. У разі наявності одночасно декількох підстав: безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду - в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення частково позовних вимог ПАТ «Ощадбанк», суд апеляційної інстанції виходив з доведеності позовних вимог ПАТ «Ощадбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі
56 832,13 грн.
Разом з тим, апеляційний суд залишив поза увагою клопотання ОСОБА_1 про застосування позовної давності, яке викладене в його запереченнях на позовну заяву від 07 грудня 2017 року, внаслідок чого не перевірив дотримання позивачем строку звернення з позовом до суду, з урахуванням положення частини третьої статті 264 ЦК України щодо її переривання пред'явленням ПАТ «Ощадбанк» позову до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 2-4577/10), та не надав зазначеним обставинам належної оцінки.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, що свідчить про порушення судом норм процесуального права, а тому рішення апеляційного суду не може вважатись таким, що відповідає вимогам законності та обгрунтованості, визначених частиною першою статті 263 ЦПК України.
Формальний підхід до вирішення справи та ухвалення судового рішення за відсутності встановлених судом фактичних обставин справи щодо дотримання позивачем строку позовної даності при зверненні до суду, суперечить фундаментальним принципам цивільного судочинства та не сприяє здійсненню ефективного правосуддя, спрямованого на прийняття законних та справедливих рішень, а також захист прав та інтересів учасників судового розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Отже, в силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ураховує тривалість розгляду зазначеної справи в суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, зазначене унеможливлює ухвалення ним нового судового рішення.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Київської області від 19 червня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: В. А. Стрільчук
Судді: А. С. Олійник
С.О. Погрібний
О.В. Ступак
Г.І. Усик