Справа №443/371/19
Провадження №2/443/873/19
19 квітня 2019 року м. Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Коліщук З.М.,
з участю секретаря судового засідання Шальвіри І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті його батька - ОСОБА_3, який помер 21 вересня 2015 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 108,5 кв.м., житловою площею 57,5 кв.м., що знаходиться в м. Жидачів по вул. Заньковецької, 15 Львівської області.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що 21 вересня 2015 року помер батько позивача - ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина, яка серед іншого, складається із житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 108,5 кв.м., житловою площею 57,5 кв.м., що знаходиться в м. Жидачів по вул. Заньковецької, 15 Львівської області. За життя покійний не розпорядився своїми правами, а тому спадкування відбувалося за законом. Спадкоємцем першої черги, окрім позивача, є інший син спадкодавця та відповідно рідний брат ОСОБА_1 Проте, останній на спадкове майно не претендує. Відтак, позивач як єдиний спадкоємець за законом, який виявив бажання отримати свідоцтво про право на спадщину яку фактично прийняв оскільки на момент смерті спадкодавця проживав із ним спільно, звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька на спадковий будинок, проте отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в м. Жидачів по вул. Заньковецької, 15 Львівської області, що належав померлому та є спадковим майном. Вказана відмова позбавляє позивача можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому останній змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради Львівської області - ОСОБА_4 подав заяву, в якій просить розглянути дану справу за відсутності представника міської ради, оскільки вони не заперечують проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученими до матеріалів справи копіями: рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради народних депутатів №174 від 30 червня 1995 року «Про передачу у приватну власність земельної ділянки в м. Жидачеві»; домової книги для прописки громадян будинку №15 вул. М. Заньковецької м. Жидачів Львівської області; - що ОСОБА_5 здійснювалось будівництво житлового будинку в м. Жидачеві, вул. Заньковецької, 15 Львівської області на виділеній, за вказаною адресою, під забудову земельній ділянці площею 0,062 га (620 кв.м.) /арк. справи 16-17/.
Відповідно до довідки №466, виданої ОСОБА_2 МВУКГ від 08 лютого 2019 року, вбачається, що власником житлового будинку в м. Жидачів, вул. Заньковецької, 15 Львівської області дійсно був ОСОБА_3 / арк. справи 11/.
Згідно технічного паспорта від 21 грудня 2018 року(копія якого долучена до матеріалів справи) на житловий будинок №15 по вулиці Заньковецької в м. Жидачів Львівської області, загальна площа вказаного будинку становить 108,5 кв.м.(житлова - 57,5 кв.м.). Рік забудови - 1976. Інвентаризаційна вартість - 326453 грн. /арк. справи 18-20/.
Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок в м. Жидачів, вул. Заньковецької, 15 Львівської області, дійсно на праві власності належав - ОСОБА_3.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що 21 вересня 2015 року, у віці 70 років, в м. Жидачів Львівської області, помер ОСОБА_3, про що 22 вересня 2015 року зроблено відповідний актовий запис №112 та відділом державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_2 районного управління юстиції у Львівській області, від 22 вересня 2015 року, видано свідоцтво про смерть серії І-СГ №394029 /арк. справи 10/.
Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що спадщина померлого, окрім іншого, складається із житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 108,5 кв.м., житловою площею 57,5 кв.м., що знаходиться в м. Жидачів по вул. Заньковецької, 15 Львівської області.
Заповіту спадкодавець ОСОБА_5 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складав, що стверджується долученим до матеріалів справи витягом із спадкового реєстру.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено та підтверджується долученими до матеріалів справи копіями свідоцтва про народження серії ІІІ-СГ №274172 та інших доказів, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 (спадкодавця). Відтак, ОСОБА_1 відноситься до спадкоємців першої черги спадкування. Також, дослідженими матеріалами справи встановлено, що іншими живими спадкоємцями вказаної черги є відповідно інший його рідний син - ОСОБА_6 /арк. справи 5-6, 9/.
Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч.2 ст.1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Так, з долученої до матеріалів справи, належним чином завіреної та сформованої заяви ОСОБА_6 вбачається, що останньому відомо про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 та належну йому частку в спадковому майні. Проте, на таку він не претендує та відмовляються від неї на користь позивача /арк. справи 12/.
Також, з долученої до матеріалів справи довідки №466, виданої ОСОБА_2 МВУКГ від 08 лютого 2019 року, вбачається, що до дня смерті і на день смерті ОСОБА_5 (спадкодавця) разом з ним, був зареєстрований та проживав його син - ОСОБА_1 (позивач) /арк. справи 11/.
За таких обставин, позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті свого батька, як такий, що виявив бажання прийняти спадщину, та фактично її прийняв оскільки на момент її відкриття проживав із спадкодавцем та в законодавчо визначений строк не відмовився від неї та звернувся з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.
Разом з тим, згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №97/02-31 виданою завідувачем ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою від 01 березня 2019 року, встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий будинок, у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в м. Жидачів по вул. Заньковецької, 15 Львівської області, що належав померлому та є спадковим майном/арк. справи 15/.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Таким чином, враховуючи те, що позивач оформити право власності на спірний житловий будинок, в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача позовні проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті його батька - ОСОБА_3, який помер 21 вересня 2015 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 108,5 кв.м., житловою площею 57,5 кв.м., що знаходиться в м. Жидачів по вул. Заньковецької, 15 Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: 81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Заньковецької, 15, паспорт громадянина України КА 567045, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_2 міська рада Львівської області, місцезнаходження: 81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Шашкевича, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04056167.
Повний текст рішення складено 19 квітня 2019 року.
Суддя З.М. Коліщук