Справа № 524/4800/18
Провадження № 2/524/1144/19
18.03.2019 року Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі:
головуючого судді Предоляк О.С.
при секретарі судового засідання Гладкій К.О.
розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення завдатку та сплати додаткової суми у розмірі завдатку,
15 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення завдатку та сплати додаткової суми у розмірі завдатку.
В обґрунтування позовних вимог зазначає 22.10.2017 року між нею та ОСОБА_2 укладено попередній договір або договір завдатку, предметом якого є передача права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом оформлення основної угоди в нотаріальному порядку. Позивач передала, а відповідач отримала передоплату у формі завдатку в сумі 1000 доларів США, в якості підтвердження свого наміру продати до 31 березня 2018 року належну останній квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Однак в строк до 31.03.2018 ОСОБА_2 так і не виконала своїх зобов'язань, щодо його укладання в установленому законом порядку.
У зв'язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача суму завдатку у розмірі 1000 доларів США і додатково суму у розмірі завдатку 1000 доларів США.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 просять справу розглядати без їх участі, на позовних вимогах наполягають та просять задовольнити, про що надали письмові заяви.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином - рекомендованою кореспонденцією та шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 22.10.2017р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір або договір завдатку в простій письмовій формі відповідно до якого сторони підтвердили свій намір укласти договір купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 шляхом передачі завдатку в сумі 1000 доларів США.
Відповідно до п.2 договору вартість квартири визначена в сумі 24500 доларів США.
Пунктом 3.3 договору визначено граничний строк укладення договору купівлі-продажу до 31.03.2018 року. Однак в строк до 31.03.2018 ОСОБА_2 так і не виконала своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що з відповідачем була домовленість укласти договір купівлі-продажу квартири, проте в подальшому такий договір укладено не було у зв'язку із відмовою його укладення з боку відповідача, як відчужувача нерухомого майна.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України , виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
З аналізу зазначеної норми матеріального права випливає, що завдаток видається кредиторові боржником у разі укладення договору.
Отже, гроші, передані майбутнім покупцем потенційному продавцю за усною чи письмовою домовленістю, але до укладення основного договору, ще не є завдатком, не виконують забезпечувальної функції, а відтак їх видача не має правових наслідків для продавця, відповідно норми ч. 1 ст. 571 ЦК України.
Другим критерієм відмінності завдатку від авансу є умова обов'язкового дотримання сторонами форми укладення договору, встановленої законом.
Викладені положення закону є підставою для обґрунтованого висновку про те, що основними критеріями відмінності завдатку як одного із засобів забезпечення виконання зобов'язань від авансу, як однієї з форм розрахунків є: забезпечення завдатком тільки дійсного, тобто укладеного сторонами цивільно-правового зобов'язання; обов'язкове дотримання сторонами встановленої законом форми укладення договору, який забезпечений завдатком; винне ухилення одної зі сторін від виконання укладеного з дотриманням встановленої законом форми договору, який забезпечений завдатком.
Таким чином, за умови відсутності хоча б одного з вищенаведених критеріїв, передані однією стороною другій стороні грошові суми або рухоме майно у рахунок належних за договором платежів є не завдатком, а авансом.
Договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було, доказів ухилення відповідача від укладання договору суду не надано, тому передані позивачем грошові кошти не можуть вважатись завдатком, вони є авансом, який підлягає поверненню у зв'язку із не укладенням договору купівлі-продажу незалежно від того, з чиєї вини він не був укладений.
Тобто, ч. 2 ст. 570 ЦК України визначає презумпцію авансу, який не виконує забезпечувальної функції, а є лише способом платежу і фактично попередньої оплати, а також підлягає поверненню у всіх випадках у разі не виконання або неналежного виконання договору, або його не укладення.
Таким чином, при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача грошових коштів у заявленому позивачем розмірі, суд виходить з того, що внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може бути лише у випадку наявності зобов'язання, яке мало б випливати з основного договору, тобто договору купівлі-продажу квартири.
Отже, передані позивачем кошти є авансом, сторони не уклали та не оформили договір чи попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна за формою, передбаченою ст. 657 ЦК України; одна сторона відмовилися від майбутнього укладення договору, однак особа, що отримала грошову суму, відмовляється від повернення безпідставно отриманого, а тому такі кошти, незалежно від поведінки та вини будь-якої зі сторін, повинні бути повернуті власнику в тому розмірі, в якому вони надавались.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 року у справі №6-176цс12, у якій зазначено наступне: «внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору. Оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана однією зі сторін грошова сума є авансом, який підлягає поверненню».
Правила ст. 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовуються у випадках, коли між сторонами укладено договір, який не виконується з вини якоїсь із сторін.
Враховуючи вищевикладене та те, що грошові кошти безпідставно утримуються відповідачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1000 доларів США.
В іншій частині підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 545, 570, 571 ЦК України; ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення завдатку та сплати додаткової суми у розмірі завдатку - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 704,00 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.С. Предоляк