Іменем України
18 квітня 2019 року
Київ
справа №804/6725/16
адміністративне провадження №К/9901/31779/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби
на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року (суддя - Н.В. Захарчук - Борисенко)
та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року (колегія у складі суддів: С.В. Сафронова, В.В. Мельник, Д.В. Чепурнов)
у справі№ 804/6725/16
за позовомПублічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш»
доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби
провизнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000974002 від 15 вересня 2016 року,
Публічне акціонерне товариство «Дніпроважмаш» (далі - ПАТ «Дніпроважмаш») звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 15 вересня 2016 року №0000974002.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що висновки податкової перевірки є хибними, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 15 вересня 2016 року №0000974002.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що допущення платником помилок під час перерахування сум з земельного податку на бюджетний казначейський рахунок в строк, встановлений Податковим кодексом України, має кваліфікуватися як дія, хоч й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті вищевказаних зобов'язань, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених статтею 126 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.
Окрім того, контролюючим органом було подано клопотання, в якому висловлено прохання здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на її правонаступника - Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Відзив або заперечення на вказану касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у вересні 2016 року контролюючим органом проведено камеральну перевірку ПАТ «Дніпроважмаш» з питань своєчасності сплати до бюджету земельного податку за червень 2016 року, за результатами якої складено акт №541/28-01-40-02-00168076 від 08 вересня 2016 року.
21 вересня 2016 року на адресу ПАТ «Дніпроважмаш» надійшло оскаржуване податкове-повідомлення-рішення від 15 вересня 2016 року № 0000974002, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку, визначеного пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, та на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 18 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 744862, 18 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 74486,22 грн.
Відповідно до акта перевірки, при граничному терміні сплати 30 липня 2016 року фактична сплата здійснена 18 серпня 2016 шляхом перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший у сумі 744864, 15 грн. (платіжне доручення № 137), тобто із затримкою сплати на 18 календарних днів.
Судами також встановлено, що 29 липня 2016 року ПАТ «Дніпроважмаш» відповідно до платіжного доручення № 11153 сплатило до бюджету 744864,15 грн., зазначивши необхідні код бюджетної класифікації та призначення платежу. Проте, внаслідок технічної помилки, а саме було невірно вказано бюджетний рахунок вказані кошти були зараховані як військовий збір.
Одразу ж після виявлення вказаної помилки, ПАТ «Дніпроважмаш» листом № 65-115 від 02 серпня 2016 року звернулось до контролюючого органу з проханням перерахувати сплачену суму на необхідний бюджетний рахунок, що і було зроблено 18 серпня 2016 року.
Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилом пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо латник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.
Водночас, відповідно до статті 109 Податкового Кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Разом з тим, нормами Бюджетного кодексу України, а саме, частиною першою статті 43 та частиною п'ятою 5 статті 45, передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.
Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 16 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Хмельницькгаз» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, судами попередніх інстанції правильно враховано, що позивач 29 липня 2016 року у визначений законодавством термін та розмірі своєчасно сплатило до бюджету 744864,15 грн. Проте, через допущену помилку при оформленні реквізитів платіжного доручення, вказані кошти було зараховано на іншій бюджетний рахунок, а після того, як помилку було виявлено, на підставі звернення позивача, кошти було перераховано в повному обсязі на необхідний бюджетний рахунок, про що зазначено в акті перевірки.
Отже дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті вищевказаних зобов'язань, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених статтею 126 Податкового кодексу України.
Таким чином, за встановлених судом першої та апеляційної інстанцій обставин справи щодо сплати платником податку узгодженого податкового зобов'язання у встановлений законодавством строк, проте з помилковим зазначенням коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні, такий платник податку не вважається, що пропустив строк сплати податку, у зв'язку з чим нарахування грошового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення є протиправним.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, зводяться лише до цитування відповідних норм Податкового кодексу України, що регламентують порядок й строки сплати податку, відповідальність за його несвоєчасну сплату, та дублюють аргументи заперечень на позовну заяву й апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на реорганізацію відповідача у справі, касаційний суд вважає за необхідне замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби її правонаступником - Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Керуючись статтями 52, 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
Клопотання Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити.
Допустити заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби) його правонаступником - Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду